Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Демографічна ситуація в Україні: причини кризи. Географія антропологічних типів українців

Шкіряк-Нижник

Демографічна ситуація в Україні

Аналіз демографічної ситуації в Україні показує, що за останні роки вона вкрай загострилася і є без перебільшення катастрофічною. Невпинно зменшується народжуваність. Якщо на початку 1985 року вона становила 15,3 дітей на кожну тисячу населення, у 1987 — 14,8, на початку 1990 року — лише 13,3 на тисячу чоловік. У 1991 році ситуація ще більше погіршилася — народжуваність становила 12,2 дітей на тисячу чоловік.

Тривога стає ще відчутнішою тому, що водночас зростає смертність людей. На початку 1991 року вона становила 11,6 на тисячу чоловік населення, а в 1992 році досягла 12,9 на тисячу чоловік населення. В сучасний період смертність в Україні мало не вдвоє вище ніж у країнах Західної Європи, Канади, Японії. За такої ситуації, коли смертність перевищує народжуваність, населення України за 1991 р. зменшилося на 50 тис. чоловік.

Маємо нечувану і небачену донині ситуацію, коли населення цілих областей нашої держави фактично вимирає. Особливо тривожна ситуація у шести областях: Черкаській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській і Чернігівській. Б останніх двох вона катастрофічна.

У сільській місцевості, де населення, як відомо, складається переважно з українців, смертність уже давно перевищує народжуваність. Для зоологів і ботаніків такі факти були б уже безсумнівним аргументом для занесення до Червоної книги.

Яка ж причина цього явища? Чому дійшли ми до такої межі, за якою вимирання і зникнення нації? Невже починають здійснюватися слова нашого генія і пророка Тараса Шевченка:

«Погибнеш, зникнеш Україно,
Не стане знаку на землі...»

Причин багато. Це і небачений у світовій історії сталінський геноцид українського народу, підрив його генофонду штучним голодом. Це і сучасні соціально-економічні негаразди, важка екологічна ситуація, радіоактивне забруднення землі України, та інше.

Це, звичайно, і становище жінки в нашій державі. Нині в Україні живе понад 27 млн. жінок. Жінки складають 52% усіх працюючих. У промисловості ця цифра досягла 45%, сільському господарстві — 46%, будівництві — 28%, транспорті і зв'язку — 33%. Чи є ще така держава в світі з подібним інтенсивним залученням жінки у сферу нелегкої, а то й небезпечної виробничої діяльності?

Рівень освіченості українських жінок досить високий: 58% мають середню і вищу освіту. А ось робота, яку вони виконують, часто-густо не кваліфікована, важка, шкідлива для здоров'я жінки і матері. Близько 25% жінок працюють у шкідливих умовах, щохвилини і щоденно ризикуючи своїм здоров'ям, а нерідко і дитини.

70% робітниць сільського господарства і 40% жінок на промислових підприємствах працюють на тяжких роботах. Після важкої зміни жінка вимушена працювати ще в середньому З години 15 хвилин, а у вихідні дні — щонайменше 7-8 годин у домашньому господарстві. На виховання дітей у матері залишається в середньому 23-25 хвилин на день.

І ще один дуже сумний факт жіночої емансипації: серед усіх працюючих у нічні зміни третина — це жінки віком від 20 до 39 років. Нічна виробнича зміна для дівчини, жінки — це страшний соціальний факт сьогодення у нашій державі.
Що ж необхідно робити, щоб виправити становище?Ситуація дійшла до тієї межі, коли вже потрібно розробляти і реалізовувати національну програму відтворення населення України.

Географія антропологічних типів українців

Будь-яка велика нація в антропологічному відношенні більш або менш неоднорідна. В Європі існують країни, населення яких, належачи до однієї сильно згуртованої нації, наприклад німці, формують багато різних антропологічних типів. Українська ж нація є винятком, вона більш однорідна від німців. Це пов'язано з потужними міграційними процесами з Правобережної України в Лівобережну, існуванням Запорізької Січі, куди збиралися люди з усієї України.

Всього в Україні нині виділяється сім антропологічних типів українців. Перш за все необхідно звернути увагу на дунайський тип. І це не випадково. Цей тип входить як основа до складу інших типів українців, географічно поширений у рівнинній Галичині з західним Поділлям, але без крайніх північних районів Львівської і Тернопільської областей. Дунайський тип переважає і в українців Польщі (Холмщина, Томашів). Цей антропологічний тип охоплює понад 10% українців. Європеоїдні його ознаки максимальні: довге, відносно вузьке обличчя з відносно довгим і вузьким носом. У галичан він чітко виступаючий, необхідно відмітити, що прямі спинки носа в українців взагалі завжди переважають.

Поліський тип характерний для жителів Житомирської, Рівненської, північних районів Львівської та Тернопільської областей, південної і західної Волині, а також українців Брестщини в Білорусі. Характерними ознаками цього типу є дуже низьке і широке обличчя та максимальний для України розвиток надбрів'я. Спостерігається також масивна будова чола. Зріст середній. Пігментація очей дещо темніша, ніж загальноукраїнська, а волосся світліше, ряд інших ознак — типово європеоїдні. Поліський антропологічний тип охоплює близько 10% українців.

Верхньодніпровський тип зустрічається лише у Ріпкинському районі Чернігівської області. Для нього характерна дуже світла пігментація (60%) очей. Такий тип характерний для північних і північно-східних поляків і північних білорусів. Всього доверхньодніпровського типу належить 0,5% українців.

Центральноукраїнський антропологічний тип охоплює більшу частину території України. До нього належить 60% українців. Зовнішні ознаки — високий зріст при типово європейських рисах обличчя. Слов'янською основою типу є дещо видозмінений дунайський тип, що включає компоненти поліського антропологічного типу. Характерні також іранські і тюрські елементи.

Нижньодніпровсько-прутський тип. Поділяється на два варіанти — нижньодніпровський (південні райони Київської Русі) і прутський (Хотинщина Чернігівської області і українське населення Північної Молдови). Характерні риси: високий зріст, значна пігментація очей і волосся і розвиток волосяного покриву. Виділяється також довгоголовість з деяким виступанням нижньої частини обличчя. Воно досить різко профільоване. Ці ознаки свідчать про помітний вплив індоіранських і навіть древньоіндійських елементів. Охоплює понад 17% українців.

Динарський тип характерний для жителів східної частини Українських Карпат. Переважає в Буковині і Східному Прикарпатті. Зустрічається частково і в Гуцульщині (крім західних гуцулів, носіїв карпатського типу). Зовнішні ознаки: приблизно однакова кількість світло- і темнооких. Чорноволосих серед цього типу близько 70%, світлооких — лише 2%. За цими особливостями динарський тип близький до сербів, південно-західних словаків, греків, чорногорців. Всього до цього типу належать близько 5% українців.

Карпатський тип — охоплює ряд західнобуковинських районів і Закарпаття. До давнього слов'янського ядра цього антропологічного типу увійшли ілларійські, фракійські, кельтські та індоарійські компоненти. Близькі до хорватів, чехів і словаків, а також угорців південної і центральної Угорщини. Цей тип характерний для майже 8% українців.

(за В. Дяченком)
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом