Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

В уранових копальнях. Енергетика України

В уранових копальнях

Кіровоградська область. Уранова шахта «Північна» Інгульського рудоуправління. Глибина 210 метрів. Поміж залізничними коліями в тьмяному світлі зблискує іржава вода, іноді вона захлюпотить згори чи збоку із кам'яної щілини... Але загалом шлях квершлагом (головним тунелем) сухий. Не порівняєш цю уранову шахту з олександрівськими буровугільними у цій же області. Там холодні водяні струмені потрапляють за комір, ноги по коліна грузнуть у мулистих ковбанях, бігають породисті пацюки. Тут їх немає. І не тому, що гинуть від радіації. Просто кріплення в «Північній» не дерев'яне, а металеве.

Як же працюють тут люди? Вже чимало написано про вплив уранових руд на наше здоров'я. Майже всі в Інгульському рудоуправлінні на питання про самопочуття відповідають «нормально». Вчені й досі не можуть точно визначити, наскільки шкідливою є робота в подібних кар'єрах, копальнях — життя людського не вистачає для таких досліджень. Та й дозиметр у побутовій кімнаті на поверхні території шахти показує рівень радіації 12 мікрорентген на годину. Це нижче, ніж в цілому по місту. А в шахті показник піднімається не вище 60.

Кіровоград у країні знаний не тільки столицею хлібного поля і центром сільськогосподарського машинобудування або ж друкарськими машинками «Ятрань» (а віднедавна ще й знайденими покладами золота), але і своїми запасами урану. Який же завтрашній день Інгульського рудоуправління? Уран потрібний Україні. Потрібний перш за все для її атомних станцій. Але, звичайно, конверсія торкнулася і Інгульського рудоуправління.

Зменшення видобутку урану не повинно відбиватися на людях, що тут працювали. Рудоуправління має готову інфраструктуру (під'їзні шляхи, приміщення, воду, енергію). На цій основі будуватимуться кілька підприємств для потреб народного господарства. Це насамперед завод електродвигунів побутової техніки. Вони використовуватимуться в пральних машинах, соковижималках. Великі перспективи має склодувний завод. Запрацюють цехи по виробництву товарів народного споживання, ковбасний, швейний...

Так, вузька спеціалізація рудоуправління відходить у минуле. Натомість виникає розгалужена система підприємств різних галузей народного господарства. В основі існування — раціональне використання існуючої інфраструктури і трудових ресурсів.

(за В. Бондарем)

Енергетика України: вугільна, торфова промисловість

Енергетика, паливно-енергетичний комплекс України охоплює вироблення, передачу, перетворення і використання різних видів енергії і енергетичних ресурсів. Країна має значну природну паливно-енергетичну базу — кам'яне і буре вугілля, природний газ, нафту, торф, запаси енергії річок. У загальному обсязі видобутку палива 2/3 припадає на вугілля. Україна залишається важливою базою по видобутку коксівного і енергетичного вугілля.

Вугільна промисловість є основою для розвитку чорної металургії й електроенергетики. Кам'яне вугілля видобувається в Донецькому і Львівсько-Волинському басейнах. В центральній частині здійснюється видобуток бурого вугілля в Дніпропетровському басейні (Олександрія, Ватутіне).

Запаси нафти і газу в країні знаходяться в Дніпрово-Донецькій нафтогазоносній області на Лівобережжі, Карпатській і Причорноморсько-Кримській нафтогазоносних провінціях. У країні створена мережа нафто- і газопроводів, серед яких виділяються магістральний нафтопровід «Дружба» та нитки газопроводів, що йдуть із Західного Сибіру й Уралу в країни Європи. Нафтопереробні заводи розміщені в Передкарпатті, Донбасі і Кременчузі та Херсоні. 

Серед паливних ресурсів країни питома вага торфу в цілому незначна, але в північних областях торфова промисловість одержала значний розвиток. Тут же виробляють торфові брикети.

Електроенергетика поділяється на атомну енергетику, вітроенергетику, гідроенергетику, теплоенергетику, гемоскенергетику. Основну частину електроенергії в країні виробляють теплові електростанції (ТЕС). Вони працюють на вугіллі, газі, мазуті. Найбільша кількість потужних ТЕС знаходиться в Донбасі і Придніпров'ї. Серед них виділяється Запорізька (3,6 млн кіловат), Вуглегірська (3,6), Криворізька (3,0 млн кіловат). По 2,4 млн кіловат виробляють розміщена в Харківській області Зміївська державна районна електростанція (ДРЕС) та Бурштинська ДРЕС в Івано-Франківській області. В правобережній частині України збудовані Трипільська ДРЕС (1,8 млн кіловат) та Ладижинська ДРЕС (1,8 млн кіловат). В країні нині діє 12 ТЕС потужністю понад 1 млн кіловат.

Для забезпечення великих міст і промислових підприємств гарячою водою, а також електричною енергією в Україні збудовані теплоелектроцентралі (ТЕЦ). Найпотужніша із них Київська ТЕЦ — 5700 тис. кіловат. Гарячу воду недоцільно передавати навіть на незначні віддалі. Тому ТЕЦ розміщується в межах великих міст.

У 1971-1975 роках в Україні почали будувати перші атомні електростанції — Чорнобильську, Рівненську і Південно-Українську АЕС. У1983 р. найпотужнішою АЕС стала Чорнобильська — 4 млн кіловат. Після аварії на цій станції в 1986 р. вона певний час не працювала. В сучасний період її потужність дорівнює 2 млн кіловат. У 1984 р. почав виробляти електроенергію перший енергоблок на Запорізькій АЕС.

Планувалося будівництво нових АЕС в різних районах країни, введення нових потужностей на вже існуючих — Південноукраїнській, Рівненській, Запорізькій атомних станціях, створення атомних теплоелектроцентралей (АТЕЦ). Але після аварії на Чорнобильській АЕС ставлення до перспектив розвитку атомної електроенергетики в країні неоднозначне.

Виробництво електроенергії гідроелектростанціями (ГЕС) все ще відіграє значну роль в електроенергетиці України. В останні роки питома вага електроенергії, виробленої ГЕС, зменшується. Основну її частину дає каскад гідроелектростанцій на Дніпрі. Тут збудовані такі ГЕС: Дніпрогес, Каховська, Дніпродзержинська, Кременчуцька, Київська, Канівська. В Україні існує гідроакумулююча електростанція — Київська ГАЕС, будується Канівська ГАЕС. Після спорудження другої черги Дніпрогесу потужність Дніпровського каскаду досягла 3,7 млн кіловат. Споруджено ГЕС і на інших річках України. Так, у Закарпатті — унікальну Теребле-Ріцьку ГЕС, що використовує води двох річок, а також ГЕС на Південному Бузі.

На невеликих річках рівнинної частини існує цілий ряд невеликих ГЕС, ставиться питання про відбудову тих із них, які довгий час не експлуатувалися. На Дністрі створено Дністровський комплексний гідровузол, до складу якого входять ГЕС і ГАЕС. Потужність гідровузла — 702 тис. кіловат. Унікальний енергокомплекс споруджується на Південному Бузі. До його складу увійде Південно-Українська АЕС, Ташликська ГЕС і Костянтинівська ГЕС-ГАЕС. У Криму створено геліоелектростанції і вітроелектростанції.

В сучасний період енергосистеми України — Донбаська, Дніпропетровська, Харківська, Київська, Кримська, Львівська, Вінницька та Одеська — об'єднано між собою. Функціонує надпотужна лінія електропередачі Донбас — Вінниця — Альбертірша (Угорщина) напругою 750 кіловат. Країна одержує електроенергію з Росії. Так, в Донбас і Придніпров'я електричний струм надходить від Волгоградської ГЕС. Водночас електростанції України частину виробленої ними електроенергії передають до центральних районів Росії, Молдови та країн Європи.

У 1991 р. виробництво електричної енергії в країні становило 290,0 млрд кіловат годин. Передбачаються заходи щодо будівництва і реконструкції електромереж, підвищення стабільності енергопостачання. Проводиться велика робота щодо покращення електропостачання об'єктів агропромислового комплексу, сільських населених пунктів. Ще в 1980 р. завершено роботи по забезпеченню електроенергією всіх тваринницьких комплексів і птахофабрик.

У сучасний період в країні створена потужна енергетична база для розвитку всіх галузей народногосподарського комплексу. Головним споживачем електроенергії в Україні є промисловість. Вона споживає понад 60% всієї електроенергії.

П. Масляк
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом