Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Перспективи розвитку целюлозно-паперової промисловості України. Будянський фаянс

Перспективи розвитку целюлозно-паперової промисловості України

Нині задоволення потреб народного господарства України картонно-паперовою продукцією дуже далеке від існуючих потреб. У зв'язку з цим необхідно прискорити розвиток целюлозно-паперової промисловості, насамперед за рахунок власних ресурсів. Споживання паперу і картону в Україні сьогодні на рівні 20 кг на чол., з яких тільки 55% забезпечується за рахунок власного виробництва. Це дуже негативно відбивається на роботі підприємств поліграфічної і харчової промисловості.

Потреби України в газетному, мішковому видах паперу, а також пергаменті задовольняються за рахунок їх ввезення з інших країн. Робота паперових підприємств нашої держави повністю залежить від поставок целюлози і деревини з Росії. Водночас рівень використання деревини в целюлозно-паперовій промисловості України найнижчий у світі й становить лише 1,7% від загального обсягу споживання деревини. Для порівняння у розвинутих країнах Заходу цей показник коливається від 25% до 60%.

З метою створення власної сировинної бази заплановано спорудження у 1993-1996 pp. целюлозно-паперового комбінату потужністю 160 тис. тонн целюлози та 200 тис. тонн друкарського і газетного паперу на рік. Уведення в дію цього комбінату дасть змогу покращити забезпечення наших паперових підприємств вибіленою целюлозою, а виробництво власного друкарського і газетного паперу позбавить Україну залежності від інших країн.

Планується також будівництво в Україні заводу по випуску паперу для гофрування потужністю 80 тис. тонн на рік. Сировиною для цього підприємства стане солома. Це дасть змогу забезпечити виробництво картонної транспортної тари в країні. Наявність в Україні соломи дасть можливість також збудувати целюлозний завод потужністю 45 тис. тонн вибіленої целюлози на рік. Його будівництво розпочнеться в 1994 році. Крім того, заплановано спорудити целюлозний комбінат потужністю 70 тис. тонн товарної небіленої целюлози, 300 млн штук паперових мішків та 148 млн квадратних метрів гофроящиків. Введення в дію цього підприємства дозволить повністю задовольнити потребу українських споживачів у цій продукції.

З метою нарощування власного виробництва целюлози та розв'язання при цьому екологічних проблем з 1993 р. розпочнеться реконструкція Херсонського целюлозно-паперового комбінату ЦПК). У 1994-1997 pp. аналогічна реконструкція проводитиметься на Ізмаїльському ЦПК.

Підприємства харчової промисловості України відчувають гостру потребу в таропакувальних видах паперу. Тому на діючих потужностях організовуватимуться виробництво етикеткового, пачкового, ламінованого паперів і пергаменту. За рахунок освоєння проектних потужностей Рубіжанського картонного комбінату, а також розширення тарного виробництва Жидачівського ЦПК збільшиться випуск картонної транспортної тари. Розпочато роботи по створенню в Україні виробництва цінних видів паперів.

З метою прискорення розвитку целюлозно-паперових підприємств в умовах переходу до ринку фахівцями галузі встановлено ділові контакти з рядом провідних фірм Канади, США, Німеччини. Урядом Італії фінансуватиметься розробка основних напрямів технічного переозброєння целюлозно-паперової промисловості нашої країни із залученням місцевих сировинних ресурсів та розв'язанням екологічних проблем.

(за Є. Литвак)

Будянський фаянс

Неподалік від Харкова знаходиться селище Буди. Невеликий населений пункт відомий багатьом, оскільки тут розміщений Будянський фаянсовий завод.

Промислове виробництво посуду почалося тут у 1887 році. А до 1895 р. асортимент Будянської фабрики мав тисячу зразків фаянсових і фарфорових виробів. Скоро Буди перетворилися в найбільший центр в українських землях за виробництвом столового фаянсу. Спочатку тут лише копіювали закордонні зразки. Згодом зрозуміли, для того, щоб продукція підприємства користувалася попитом, їй слід надати українського колориту. Тоді і налагодили випуск мисок і кухлів, що прикрашені квітами в дусі народних розписів і малюнків.

Вироби заводу користувалися широким попитом. Тому нині їх можна побачити у музеях багатьох країн світу. З того часу минуло понад 100 років, але і сьогодні продукція заводу не менше популярна, ніж у минулі роки. 

Нині будянський фаянс відомий далеко за межами України. В заводському музеї виставлені розписні блюда, вази, столові і кавові сервізи, оригінальні кухлі, глечики, піали і, нарешті, звичайні миски, які користуються підвищеним попитом у покупців. На дні кожного виробу — знайомий штамп — «Буди» і зображення півника. Але і без нього будянські вироби можна впізнати, відрізнити від виробів інших підприємств. Вони мають свій неповторний колорит. Створюють його вишукана гармонія фарб, самобутність форм. Річний випуск продукції підприємства перевищив 400 млн одиниць.

Всього в музеї зібрано близько 5 тис. експонатів. Сучасним майстрам удалося модернізувати древній промисел, розширити і покращити виробництво на новій технічній основі.

Технологія виробництва готової продукції складається з кількох етапів. Перший етап розпочинається в цеху розробки сировинних матеріалів. Тут одержують так звану фаянсову масу. На її виготовлення йде (в певних пропорціях) кварцевий пісок (Новоселівське родовище Харківської області), глина (Донецька область), каолін (Поволжя), бентоніт із Казахстану. Перш ніж потрапити до рук гончарів, вихідна маса розмелюється, промивається, очищається. Одержана сировина називається «кераміка» (з грецької «керамос» — глина для горщика).

Наступний етап виробництва відбувається в формовочно-ливарному цеху, де вихідна сировина набуває потрібну конфігурацію. Причому форма майбутнього виробу буває дуже складною.

Міцність виробу надають в цехах теплової обробки. Температура випалювання -1250-1300° у залежності від складу вихідної маси. Під час виробництва фаянсу випалювання проходить три стадії. Попереднє випалювання, під час якого іде спікання складових частин фаянсової маси, а також досягається міцність фаянсу. Наступне — розплавлення глазурі, що нанесена на поверхню виробу після першого випалювання і утворення склоподібної плівки. Потім продукція розфарбовується різними методами і закріпленням малюнку, що виконується надглазурними фарбами. Останнє, третє, випалювання проходить за температури 700-900°. Перед третім випалюванням вироби потрапляють у живописний цех і далі — в цех декорування. Тут вони набувають остаточного вигляду, отримують відповідну категорію якості.

Збільшити випуск фаянсу дуже непросто. Особливо, якщо врахувати, що найбільшим попитом користуються високохудожні вироби. Виготовити і розписати їх — справа працемістка і довга. І все ж життя вимагає пошуку нових шляхів до збільшення випуску продукції. Це, насамперед, механізація і автоматизація виробництва. Але тут потрібно розумне поєднання нового і випробуваних методів праці.

(за В. Бородуліним, А. Аур'є, М. Саппою)
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом