Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Характеристика міст Ковель, Сміла та Балаклія

Ковель

На мальовничій рівнині західного Полісся над берегами тихоплинної Турії, у самому географічному центрі Волинської області розкинувся Ковель. Довкіль місто обступають широкополі лани, що перемежовуються сосновими і березовими гаями, творячи у весняно-літньо-осінню пору акварельно привабливі пейзажі. Дивишся на тутешні краєвиди й пригадуєш ліричні рядки геніальної землячки ковельчан Лесі Українки:

Кругом садочки, біленькі хати,
І соловейка в гаю чувати.
Ой, чи так красно в якій країні,
Як тут, на нашій рідній Волині!

І хоч понад сто літ минуло, як написала поетеса ці слова, і хоч істотно змінилися волинські міста і села, не змарніла чарівна поліська природа. Збагатилася сучасними урбанізованими ландшафтами. У цьому переконується кожен, хто відвідає гостинний Ковель. Вабить місто не тільки зеленим вбранням і затишком, а й сивою давниною, трудовим сьогоденням.

Сучасний Ковель — значний промисловий центр України і великий її транспортний вузол. За повоєнні роки у Ковелі сформувалося кілька промислових районів, які сьогодні визначають індустріальне обличчя міста. Один із них — машинобудівний — розміщений на південно-західній околиці міста. Тут, поблизу корпусів заводу сільськогосподарських машин, який випускає обладнання для тваринницьких ферм, утворилося справжнє селище машинобудівників, в якому тепер мешкає понад 10 тис. чоловік.

Другий, не менш важливий промисловий район — залізничний, розміщений на південно-східній околиці. Сюди входять станція, локомотивне і вагонне депо, дистанція сигналізації і зв'язку, ряд служб вузла залізниці тощо. Тут працює майже 8 тис. чоловік.

На північній околиці розташований третій промисловий район міста. Тут зосереджені в основному підприємства, що переробляють місцеву сировину. Серед них — льонопереробний, сироробний і крохмальний заводи, хлібокомбінат, деревообробний комбінат, завод будівельних матеріалів виробничого об'єднання «Ковельбудіндустрія», потужний м'ясокомбінат.

В останні роки в економіці міста посилилися кризові явища. Нагромадилося багато проблем, які вимагають свого розв'язання. Умови роботи на промислових підприємствах міста не з кращих. Назріла реконструкція багатьох заводів і залізничного вузла.

(за М. Вельмою)

Сміла

Сміла — місто обласного підпорядкування, районний центр Черкаської області. Значний її промисловий центр і вузол залізничних магістралей. Чисельність населення на початок 1992 року становила 83,2 тис. чоловік.

У межах Сміли розміщені дві залізничні станції: імені Тараса Шевченка та Сміла. Тут перетинаються залізничні колії на лініях Донбас — Карпати та Росія — Україна. Станція імені Тараса Шевченка є одним з найбільших залізничних вузлів в Україні.

У місті діють дев'ятнадцять промислових підприємств, які виготовляють і ремонтують електромашини (електромеханічний ремонтний завод), випускають машини і обладнання для харчової промисловості (машинобудівний завод), телевізори «Орізон» (радіоприладний завод), алюмінієвий посуд (завод «Металіст»), меблі (меблева фабрика), швейні вироби (швейна фабрика), цукор та цільномолочну продукцію (цукровий та молочноконсервний комбінати). Підприємства міста виробляють також пиво, хлібобулочну продукцію, безалкогольні напої та інше.

Географічне положення міста на перетині важливих транспортних магістралей в центрі України дуже сприятливе для подальшого економічного зростання Сміли. Відстань до обласного центру не перевищує 29 кілометрів залізницею, асфальтованою автомагістраллю — 30 кілометрів. Загальна протяжність вулиць міста перевищує 220 км.

Майже у центрі міста розташоване одне із найбільших підприємств Сміли — машинобудівний завод. Це флагман вітчизняного машинобудування, складова частина агропромислового комплексу України, тут працює близько п'яти тисяч робітників. На заводі виробляється майже 100 найменувань технологічного обладнання для харчової промисловості. Це єдине підприємство, яке виготовляє всю теплообмінну апаратуру, випускає складну медичну техніку, системи проекційного телебачення та апаратуру супутникового зв'язку.

Невелике місто у самому центрі України має підприємства, значення яких виходить не тільки за межі міста, але й України. Великі і малі заводи Сміли мають значний виробничий потенціал і за умов сумлінної і творчої праці, удосконалюючись самі, зроблять це місто ще красивішим, відомим усьому світові.

(за В. Гайбаном)

Балаклія

Балаклія — районний центр Харківської області. Знаходиться в центральній її частині на лівому березі Сіверського Дінця. За переписом 1989 року, населення міста складало 36 тис. чоловік. Площа, яку займає Балаклія — дві тисячі гектарів. Це одне із найстаріших міст північно-східної України. В 1988 році тут відзначали 325-річчя з часу його заснування.

Місто невелике за розмірами, але продукція його найпотужнішого підприємства — цементно-шиферного комбінату, відома далеко за межами України. Взагалі він є одним із найбільших у Європі. Звичайно, таке потужне підприємство не може функціонувати без добре розвиненого транспортного забезпечення. Через місто проходить залізниця, що йде з Росії через Донбас до Північного Кавказу, перехрещуються автомобільні магістралі на Ізюм, Барвінкове, Зміїв тощо.

Уже 30 років цементно-шиферному комбінату. Він виробляє за рік 2 млн. тонн цементу, випускає інші види будівельної продукції. З роками на комбінаті нагромадилося багато проблем. Серед них невідкладні — охорона навколишнього середовища і заміна застарілого обладнання. Екологічна обстановка в районі підприємства дуже складна. Без реконструкції низки цехів і виробництв її покращити неможливо.

Великим підприємством будівельної індустрії є також Балаклійське проектно-промислове будівельне об'єднання. Воно виросло з заводу залізобетонних конструкцій, що виготовляв деталі для спорудження цементно-шиферного комбінату. Зараз це комплекс організацій і підрозділів, які виробляють залізобетон, деталі крупнопанельного домобудування, ведуть монтаж будинків. Тут зайнято майже 2000 працівників. Крім цього, в Балаклії є ще дев'ять будівельних організацій.

Поряд із Балаклією знаходиться знаменита Шебелинка. Тому в місті зосереджена база геолого-розвідувальних робіт. Це Балакліївська геологічна експедиція по дослідженню у свердловинах і база виробничого обслуговування тресту «Полтавнафтогазгеологія».

Балаклія — центр великого сільськогосподарського району. Тут вирощують зерно, технічні культури, фрукти і овочі на площі 110 тис. гектарів, виробляють значну кількість сільськогосподарської продукції. Але переробна промисловість як у місті, так і в районі розвинута недостатньо. У Балаклії лише два переробних підприємства - молокозавод та харчосмакова фабрика.

Молокозавод — відносно молоде підприємство. Він випускає перероблене молоко, сири і сиркову масу, інші молокопродукти. Введено в дію цех з виробництва казеїну та високопродуктивну лінію з розливу молока.

Балаклійська харчосмакова фабрика має дуже спрацьоване обладнання. Слід докорінно реконструювати її, оскільки сучасні потужності підприємства не відповідають потребам міста. Необхідним є також будівництво нового консервного заводу.

Сучасна Балаклія — це комплекс соціальних і економічних проблем. Але є і передумови для подальшого розвитку. За збереження спеціалізації це місто може стати значним центром харчової промисловості Харківщини.

(за В. Гошовською і Д. Клочаном)
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом