Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Географічні назви поселень Київської області

П. Масляк

Географічні назви поселень Київської області

Київщина — українська земля, заселена з незапам'ятних часів. На географічній карті Київської області є назви населених пунктів, які виникли за кілька тисяч років до нашого часу. Це фактично єдиний місток до наших далеких предків. Вони завжди жили на цій землі, ростили дітей, боронили свою Батьківщину від чисельних завойовників, хотіли бачити її великою і прекрасною, а своїх нащадків щасливими. Географічні назви є пам'ятками української культури, що, як і архітектурні пам'ятки, потребують охорони.

У багатьох географічних назвах Київщини — її багата історія. Стольний град Київ, столиця давньої Русі, був оточений з усіх боків укріпленими містами. В минулому такі укріплення звалися городами — від дієслова «городити». Скільки їх навколо Києва: Білогородка і Ясногородка, Вишгород, Чорногородка, Городещина!

Давній суфікс, що вийшов із ужитку, «-ище» означає «місце чогось». Мостище виникло на місці або біля колишнього мосту, а Селище — на місці залишеного поселення. Населення переселилося або вимерло, або загинуло, боронячи рідну землю від загарбників. Пізніше поселення відродилося знову і одержало назву Селище.
Переселяючись на вільні землі із західних областей України, люди заснували Слободи. Тому й переважають вони не в північній частині області, а в її західній і південній степових частинах. Слобода і Лизогубова Слобода, Олійникова Слобода тощо.

До географічних назв, що мають історичне походження, можна віднести Княжичі, Військове і Полковниче, Бране Поле та багато інших. Ну і, звичайно, історичні нашарування радянської доби: Перемога і Більшовик, Комуна, Жовтневе та інші.
Трапляються на Київщині географічні назви іншомовного походження. Серед них необхідно виділити населені пункти, назви яких мають тюркське походження. Звичайно, вони знаходяться в південній і східній степових частинах області. Це районний центр Кагарлик, село Велика Каратуль у Переяслав-Хмельницькому районі.

Важливе значення мають топонімічні свідки, що відображають економіко-географічні поняття. Географічні назви Перевіз, Перевід, інші подібні назви Київщини дають інформацію про наявність у минулому в даній місцевості важливих транспортних шляхів, переправ тощо.

У Київській області в давнину розвивалися ремесла, виробництво різних товарів, знаних і в багатьох інших країнах. Все це відображене в чисельних географічних назвах: Бондарня, Бортники, Бортничі в межах Києва, Млинок, Кошарівка тощо. В минулому на Київщині поширювалось виробництво поташу, дьогтю, смоли. Переважно в Поліссі та на півночі. Про це говорять назви сіл Буда Бабинецька, Нова Буда, Буда Полідарівська, Макарівська Буда, Буда-Варовичі, Буда Радинська, Буда. Сюди ж треба віднести Поташні, що знаходяться в Богуславському і Бородянському районах.

У поліській частині області в давнину виробляли залізо із болотної руди. Це з нього робили знамениті мечі, щити, списи воїнів-русинів Київської держави. Такого заліза необхідно було багато. Тому і виникли чисельні села з назвою Рудня: Рудня Мигальська, Рудня Левківська, Рудня Сидорівська, Рудня Димерська, Рудня Тальська, Рудня Грезлянська.

Дуже було розвинене в минулому і виробництво скла в межах сучасної Київської області. На це вказують назви сіл Гута, Гута Межигірська тощо. Такі географічні назви можуть дуже точно вивести на сучасні запаси певних видів корисних копалин, наприклад, скляних пісків. Такою ж назвою, що допоможе геологам, є село Залізне, Торфяне і Пісківка, Білий Берег, Кременище, річка Молочна та деякі інші топоніми.

Багато географічних назв області пов'язані з розміщенням населених пунктів відносно різних природних об'єктів: Залісся, Підлісся, Заріччя, Забірря, Підгірці, Заострів тощо.
Рослинний світ Київщини, чи то природний, чи створений людиною, мабуть, найширше представлений на її географічній карті. Це Хмельовик і Яблунівка, Вербова, Гайок, Мала Вільшанка, Калинівка, Вишеньки, Липовий Скиток, Діброва, Березна, Кленове, Кропивня, Очеретяне, Оріхове, Липовець, Ліщинка, Тернівка, Яблунівка, Вишня, Вишневе та багато інших.

Рельєф, його особливості і своєрідні форми теж знайшли відображення в назвах поселень області. Погодьтеся, що назвати так рідне село могли лише люди з поетичною душею. Це П'ятигори і Високе, Семигори, Глибоке, Плоске, Рови, Шпилі, Житні Гори, Гостра Могила, Сухий Яр, Круті Горби, Червоні Яри, Нагірці, Лозовий Яр та багато інших назв.

Дуже добре відбита в географічних назвах гідрологічна сітка Київської області. Це Озерна, Озера, Озерщина, Мокрець, Вінницькі Стави, Болотня, Запрудка, Мокра Корма, Потоки, Стави, Грузьке, Потік тощо.

У минулому для Київщини характерний був багатий тваринний світ. Чи то прямо, чи через прізвища і прізвиська засновників поселень назви тварин стали назвами багатьох сіл області: Дрозди, Чайки, Соболівка, Зайців, Лосятин, Бобровиця, Лебедівка, Лисиця, Соболівка, Ведмедівка, Козин, Конюша, Козлів, Вовчків, Цапівка, Тхорівка, Веприк, Півні, Оленівка, Бички тощо.

Дуже широко представлені на географічній карті Київської області імена і прізвища людей. Деякі із них сягають глибини багатьох століть. Це Устинкова Гребля, Тарасівка, Мар'янівка, Миколаївка, Юрів та багато інших. В області багато районних центрів і міст отримали свою назву від імен людей: Васильків, Макарів, Володарка, Миронівка, Бориспіль, Іванків тощо.

Звичайно, що в Київській області є не тільки географічні назви, виникнення яких пов'язане з конкретними об'єктами, природними або створеними людиною, але із її душевним станом, умінням бачити прекрасне. Наприклад, Веселинівка, Красне, Мирне і Щасливе, Зоря, Веснянка, Мила, Розкішна, Розумниця, Веселий Кут тощо.

Є також назви, що відображають існування в минулому адміністративно-господарських і державних кордонів. До таких населених пунктів відносяться Межове та Митниця.

Збереглися до цього часу і деякі смішні та курйозні назви, які викликають посмішку у мандрівників. За кордоном, у країнах Західної Європи бережуть такі назви населених пунктів, мають з цього неабиякий прибуток. Місцеві жителі пишаються з того, що їм довелося жити в такому поселенні. У нас, на жаль, навпаки. Тому й зникла назва села Довга Нога з географічної карти Чернігівщини. Київській області повезло більше. До цього часу радують нас села Великі Гуляки, Пішки, Рачки, Тарган тощо.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом