Руденко Ф.А.
Підземні води, їх походження та значення в народному господарстві

Значення підземних вод у народному господарстві і у житті людини

ЗНАЧЕННЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД У НАРОДНОМУ ГОСПОДАРСТВІ І ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Як відзначалося, підземні води широко використовуються в народному господарстві нашої країни для водопостачання міст і сіл, промислових підприємств, залізничних станцій, радгоспів і колгоспів, для зрошення радгоспних та колгоспних полів. Надалі значення їх збільшуватиметься у зв'язку із зростаючими потребами населення і промисловості у воді.
Так, Київ щоденно витрачає понад 1 млн. м куб питної і технічної води. Причому значну частину цих витрат становлять підземні води. Вони добуваються з водозаборів, розташованих в долинах Дніпра і Либеді. Понад 1 000 000 м куб підземних вод щодоби споживає столиця нашої Батьківщини — Москва.
Водопостачання ряду великих промислових і культурних центрів України забезпечуватиметься завдяки використанню підземних вод. Так, у 1965 році витрати підземних вод на Україні для водопостачання населення, промисловості і сільського господарства досягли приблизно 2,8 млрд. м куб (90 м куб/сек). Ця вода забиралася за допомогою 45 тис. артезіанських свердловий і 90 тис. шахтних колодязів.
Більша питома вага підземних вод у господарсько-питному водопостачанні. Наприклад, із загальної кількості вод (1890 млн. м куб/год), що витрачаються на комунально-побутові потреби, на підземні води припадає 1300 млн. м куб/год, тобто 70%. З 25 великих обласних центрів республіки в 12 містах (Ворошиловграді, Полтаві, Сумах, Чернігові, Черкасах, Кіровограді, Ровно, Тернополі, Львові, Хмельницькому, Івано-Франківську, Чернівцях) для задоволення комунально-побутових потреб населення в основному використовуються підземні води. У Києві, Донецьку, Харкові, Херсоні, Сімферополі, Ужгороді, Миколаєві, Дніпропетровську, Луцьку діє комплексна система використання підземних і поверхневих вод.
Підземні води широко використовуються і в сільському господарстві для водопостачання населення, тваринницьких ферм і для зрошування земель.
Так, на 1 січня 1965 року на Україні налічувалося 35 388 свердловин і 91 354 шахтних колодязів, за допомогою яких протягом 1964 року було спожито 1100 млн. м куб води, в тому числі для зрошування земель півдня України — 240 млн. м куб.
Зведені дані про запаси підземних вод по окремих областях України і їх використанню підраховуються Міністерством геології УРСР.
Генеральною схемою комплексного використання водних ресурсів України передбачено повне забезпечення підземними водами господарсько-побутових потреб населення. А промисловість буде повністю переведена на водопостачання поверхневими водами.
Загальні прогнозні запаси підземних вод на території України становлять 58 563 тис. м куб/добу. З них використовується лише 1.1 279 тис. м куб/добу, що становить 19% до прогнозних запасів підземних вод.
Таким чином, прогнозні експлуатаційні запаси прісних і слабомінералізованих підземних вод, придатних для водопостачання в цілому на території України, можуть повністю забезпечити господарські та побутові потреби на значний період часу. «,
Великого значення підземні води набули в районах цілинних і перелогових земель, успішне освоєння яких залежить від наявності джерел водопостачання і зрошування.
Значну питому вагу займатимуть підземні води у водопостачанні майбутніх міст, сіл, станцій, промислових і сільськогосподарських об'єктів БАМу. Труднощі зумовлюються тут суворими кліматичними умовами, наявністю товщ багаторічної мерзлоти, специфікою гідрологічного режиму поверхневих водотоків і водоймищ. Адже ресурси поверхневих вод тут дуже непостійні і різко змінюються в зв'язку з промерзанням поверхневих .водотоків і річок. Це утруднює, а іноді повністю виключає можливість використання їх.
Таким чином, для водопостачання міст і населених пунктів БАМу в основному використовуватимуться підземні води міжмерзлотних таликів, особливо води під-руслових потоків річок, підмерзлотні води. Для централізованого водопостачання підземні води використовуються в містах Усть-Куті, Комсомольську-на-Амурі.
Підмерзлотними тріщинними і тріщинно-жильними водами забезпечується водопостачання населених пунктів у басейні Буреї, в районі поселення Чульман — ґрунтовими алювіальними і артезіанськими підмерзлотними водами. Останні споживаються і на території розташування Верхньочарського і Буреїнського басейнів. Водопостачання населених пунктів східної частини БАМу на території Амурської області і Хабаровського краю основано головним чином на використанні ґрунтових алювіальних і озерно-алювіальних вод. Дебіти окремих свердловин, розташованих в долинах річок Зеї, Селемджі і Буреї досягають 860-1300 м куб/добу.
Складні, а іноді й несприятливі умови водопостачання окремих районів БАМу вимагають диференційованого підходу до пошуків джерел водопостачання населених пунктів і промислових підприємств.
Як відзначалося, велике значення мають підземні мінеральні, термальні і промислові води, які широко використовуються для лікувальних, енергетичних і промислових цілей. Розглянемо на прикладі окремих районів СРСР значення деяких основних типів мінеральних вод у справі охорони здоров'я.
Вуглекислі води значно поширені у природі на Північному Кавказі. Тут вони називаються нарзанами. В Грузії їх ще називають моджарицхалі, або мжавецхалі, у Бурятії — оршані. Одним з районів поширення мінеральних вод типу «нарзан» на Україні є Карпати. Великі запаси таких вод зосереджені в районі Ужгорода. Джерела з водою боржомського типу виявлені в Мукачівському і Свалявському районах Закарпатської області.
Дуже цінною різновидністю вуглекислих мінеральних вод є води єсентуцького типу, великі родовища яких зосереджені в Хустському і Міжгірському районах Закарпатської області. В багатьох районах цієї області виявлені мінеральні води інших типів. На базі використання їх у Закарпатті діють бальнеологічні санаторії «Поляна», «Карпати», «Верховина», «Шаян» тощо.
Вуглекислі води освіжаючі, прохолодні, мають невисоку мінералізацію, але серед них є і гарячі (Желєзноводськ — СРСР, Карлові Вари — ЧРСР та ін.), а також порівняно високомінералізовані і навіть солоні (Арзні — Вірменія).
Сірководневі або сульфідні води досить поширені та приурочені До глибоких частин передгірських депресій. Утворюються внаслідок складних біохімічних процесів. Сірководневі води містять підвищену кількість йоду, брому, бору, амонію. Па базі сірководневих мінеральних вод працює чимало курортів на Кавказі, у Передураллі, Ферганській долині. На Україні сірководневі мінеральні води виявлені в Криму, Передкарпатті, Закарпатті та інших районах.
Радіоактивні води характеризуються невисокою мінералізацією. Радіоактивність води зумовлена вмістом у ній головним чином дочірних продуктів розпаду одного з трьох відомих тепер рядів елементів урану, радію, актинію і торію.
Ці води широко використовуються у лікувальній практиці на курортах СРСР (П'ятигорськ, Цхалтубо, Білокуриха на Алтаї та ін.). У Хмільнику Вінницької області побудований і успішно розвивається курорт, який нині включає кілька санаторіїв і водолікарень, споруджених різними відомствами. На базі використання радіоактивних вод створено водолікарні також у Миронівці і Білій Церкві Київської області.
Однак слід мати на увазі, що підземні води іноді виявляються шкідливими і стають на перешкоді при веденні господарських робіт. Наприклад, вони ускладнюють добування корисних копалин, при проходці котлованів для будівельних цілей, підтоплюють і заболочують окремі території, призводять до ерозії і розвитку зсувів на
крутих схилах. У зв'язку з цим створення сприятливих умов для роботи в шахтах потребує попереднього осушення шахтних полів. На заболочених ділянках здійснюються меліоративні заходи. Все це потребує відповідних матеріальних ресурсів, проведення спеціального комплексу робіт.
І все ж таки перелічені ускладнення вважаються незначними порівняно з корисними діями підземних вод.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом