Скуратович О.Я., Коваленко Р.Р., Круглик Л.І.
Географія. 6 клас. Підручник для середньої школи

Сонячна система. Форма і розміри землі. Місяць - супутник Землі

Будова Сонячної системи

Довгий час люди вважали, що Сонце обертається навколо Землі. Ці погляди відкинув видатний польський вчений-астроном Миколай Коперник. У своїй книжці, що вийшла в 1543 році, він стверджував, що Земля та інші планети обертаються навколо Сонця. Це був переворот у поглядах на будову Всесвіту. З розвитком науки було доведено, що не крихітна Земля і навіть не Сонце є центром Всесвіту. Вони — лише невелика частина зоряних систем, що входять до нашої Галактики.

Сонячна система
Сонячна система

Розглянемо будову Сонячної системи. Сонце, обертаючись навколо центра Галактики, одночасно є центром, навколо якого обертається дев'ять планет, а також астероїди, комети, метеори, метеорити (див. мал. на початку розділу). Всі небесні тіла, крім метеорів і метеоритів, рухаються навколо Сонця по своїх орбітах, підпорядковуючись математичним законам та фізичному закону всесвітнього тяжіння.

Порівняно з Сонцем всі планети Сонячної системи дуже малі. Навіть разом узяті вони мають діаметр, менший від сонячного. Наприклад, діаметр Землі в 109 раз менший від діаметра нашої зорі — Сонця.

Орбіти планет і астероїдів перетинають орбіти комет, що обертаються навколо Сонця з різним проміжком часу.

Всі небесні тіла Сонячної системи дістають від нашої зорі світло й тепло, які сприяють за певних умов розвиткові життя. У найсприятливіших умовах виявилась планета Земля завдяки її розмірам та відстані до Сонця, що становить 150 млн кілометрів. Цю відстань учені називають однією астрономічною одиницею, для зручності вимірів відстаней у Сонячній системі.

Але в межах нашої Галактики навіть ця одиниця дуже мала. Для вимірів відстані між зорями астрономи виділили другу одиницю — світловий рік (це відстань, яку проходить промінь світла від зір протягом земного року). До найближчої до Сонячної системи зорі відстань дорівнює 4 світловим рокам. Тому за сучасного рівня розвитку техніки міжзоряні перельоти залишаються поки що мрією. Можливо, це вдасться здійснити інопланетним цивілізаціям.

Висновки

  1. У центрі Сонячної системи розміщена жовта зоря — Сонце, навколо якої обертаються по своїх орбітах дев'ять планет, безліч астероїдів, комет та інших небесних тіл, що перебувають у зоні сонячного тяжіння.
  2. Сонце дає Землі й іншим небесним тілам тепло та світло, від яких за певних умов можливе виникнення життя на планетах. Нині воно є тільки на Землі.
  3. Відстані в межах Сонячної системи та Галактики вимірюються астрономічною одиницею (дорівнює середній відстані Землі від Сонця — близько 150 млн кілометрів) та світловим роком (дорівнює шляхові, який світло проходить за рік).

§ 5. Земля в Сонячній системі

Форма та розміри Землі

Форма та розміри Землі. Ти вже знаєш, що Земля — планета і, як більшість великих небесних тіл, має кулясту форму. Сьогодні в цьому ніхто не має сумніву. Але до розуміння правильної форми Землі люди йшли протягом тисячоліть. Стародавні єгиптяни, індійські та інші народи уявляли Землю у вигляді диска, що стоїть на спинах тварин. Навколо диска хлюпотіло море, а зверху його вкривав небозвід з прикріпленими до нього зорями.

Знання про справжню форму Землі вперше з'явились у стародавніх греків. Минав час, і люди знаходили один за одним докази кулястості Землі. Такими доказами стали плавання Христофора Колумба і Фернана Магеллана. Після перших космічних польотів та фотознімків Землі з космосу ніяких сумнівів у тому, що вона має кулясту форму, не залишилося.

Щоб підтвердити кулястість Землі, не обов'язково здійснювати навколосвітню подорож чи космічний політ. Непрямими доказами можуть бути форма горизонту на рівній відкритій місцевості, вид корабля, що віддаляється або наближається в морі, форма Місяця, видимий колоподібний рух Сонця по небозводу.

Так, наша планета — куля, але незвичайна. Виміри розмірів Землі засвідчили, що вона трохи сплюснута біля полюсів. Поверхня Землі не ідеально рівна, на ній є гори, рівнини, западини і тому форму Землі не можна виразити геометричною фігурою. Вчені дали їй назву геоїд, що в перекладі з грецької означає «землеподібна».

У космосі Земля не найбільше небесне тіло. Однак розміри її значні. Середній діаметр Землі становить 12 750 км. А довжина її кола дорівнює приблизно 40 000 км. Це в 30 раз більше довжини території України із заходу на схід.

Рухи Землі в Сонячній системі

Рухи Землі в Сонячній системі. Земля обертається навколо своєї осі і навколо Сонця, тобто здійснює два види руху. Цього руху ми не помічаємо, оскільки обертаємося разом із планетою.

Вісь Землі — це уявна лінія, яка проходить через центр і полюси Землі, навколо якої вона обертається. На однаковій відстані від полюсів по поверхні Землі проходить екватор — уявна лінія, що ділить земну кулю на дві півкулі — Північну і Південну.

Земля обертається проти годинникової стрілки і здійснює повний оберт навколо своєї осі за 24 години (сонячну добу). При цьому Сонце освітлює тільки ту половину земної кулі, що повернута до нього. Цим пояснюється зміна дня і ночі (мал. 7). В різних точках Землі швидкості обертання не однакові. Максимальна швидкість на екваторі, а на полюсах дорівнює нулю. Столиця нашої Батьківщини — Київ обертається приблизно зі швидкістю 260 м/с навколо земної осі. Цього руху ми не помічаємо, тому що разом з нами обертається і вся Земля.

Добовий рух Землі навколо своєї осі
Мал. 7. Обертаючись навколо своєї осі, Земля підставляє променям Сонця то один свій бік, то другий. На освітленому боці — день, на неосвітленому — ніч

Земля рухається навколо Сонця по своїй орбіті, здійснюючи повний оборот приблизно за 365 діб 6 годин. Проте підрахувати роки з такою кількістю неповних діб незручно. Тому календарним роком вважають рік, який має 365 діб. А з годин, хвилин і секунд, що залишились, через 4 роки до лютого місяця додають ще одну добу. Такий рік називають високосним. У ньому 366 діб.

Під час руху Землі навколо Сонця через постійний кут нахилу осі Землі до площини її орбіти (66°33') Північна та Південна півкулі освітлюються нерівномірно (мал. 8). Найбільший кут падіння сонячних променів у Північний півкулі — в червні, в Південній — у грудні. З цим пов'язана зміна пір року на Землі. Про те, як кут падіння сонячних променів впливає на природу Землі, ти дізнаєшся під час вивчення теми «Клімат».

Річний рух Землі навколо Сонця
Мал. 8. Річний рух Землі навколо Сонця

Місяць — супутник Землі

Місяць — супутник Землі. Всі планети Сонячної системи, крім Меркурія і Венери, мають супутників. Найбільше їх у Сатурна — 22. У Землі лише один супутник — Місяць. Звичайно за своїми розмірами супутники в багато разів менші від самої планети. Місяць у цьому відношенні — виняток. Він тільки в 4 рази менший від Землі.

Відстань від центра Землі до Місяця становить 384 тис. кілометрів. Це дуже мало порівняно з відстанню від Землі до Сонця (див. додаток 1. Планети Сонячної системи). Тому хоч Місяць більш як у 400 раз менший від Сонця за діаметром, нам здається, що він за розмірами такий самий, як і наше денне світило.

За своєю формою Місяць — куля. Як і наша планета супутник Землі сам не випромінює світла, а лише відбиває сонячні промені від своєї поверхні.

Ми завжди бачимо тільки один бік Місяця. Ще з XVII століття почали складати карти видимої частини супутника. Темні плями, які видно навіть з Землі, названо «морями». Є на Місяці один океан — океан Бур. Та місячні моря безводні.

У процесі свого розвитку Місяць втратив воду і повітря. Тому там немає звуків (звук — коливання повітря). Небо завжди чорне. Через відсутність повітря на поверхню Місяця часто падають метеоритні тіла, утворюючи заглиблення — кратери.

На Місяці, як і на Землі, але повільніше, відбувається зміна дня і ночі внаслідок його обертання навколо своєї осі. Доба там майже дорівнює земному календарному місяцю (29,5 діб на Землі). Місяць робить повне обертання навколо Землі також за 29,5 земних діб. Саме тому ми завжди бачимо лише один бік Місяця. За останні роки люди стали вивчати Місяць за допомогою техніки. У 1959 році з космічної станції було сфотографовано зворотний бік Місяця, який земляни ніколи не бачать.

Англійський письменник-фантаст Герберт Уеллс у романі «Перші люди на Місяці» ще на самому початку XX століття відправив туди своїх героїв. А майже через 70 років у 1969 році астронавти США вперше в історії людства ступили на поверхню Місяця, розмістили там наукові прилади і доставили на Землю зразки місячного грунту.

Місяць — це природний (створений природою) супутник Землі. Крім Місяця, навколо Землі описують орбіти штучні супутники, які запускаються з 1957 року. Через них здійснюється теле- і радіозв'язок, метеорологи стежать за переміщенням ураганів, передбачають погоду, створюють точні карти Землі та ін.

Висновки

  1. Земля має форму злегка приплюснутої біля полюсів і опуклої біля екватора кулі. Поверхня Землі не рівна. Її не можна виразити геометричною фігурою. Таку форму називають геоїдом.
  2. Земля здійснює два види руху в Сонячній системі: навколо своєї осі (за 24 години), за рахунок цього змінюється день і ніч, та навколо Сонця (приблизно за 365 діб), внаслідок нахилу земної осі до площини її орбіти на 66°33' і цього руху відбувається зміна пір року.
  3. Місяць — природний супутник Землі. Він перебуває від неї на відстані 384 тис. кілометрів. Ми завжди бачимо лише один бік Місяця, тому що період його обертання навколо своєї осі та навколо Землі збігаються і становлять 29,5 земних діб.
  4. Крім Місяця, навколо нашої планети описують орбіти штучні супутники, запущені людиною з науковою та практичною метою.
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом