Горішний П.М., Чупило Г.Р.
Завдання та методичні рекомендації до лабораторних робіт з курсу «Геоморфологія»

Побудова геоморфологічної картосхеми на підставі інтерпретації аерофотознімків

Завдання 5. Побудова геоморфологічної картосхеми на підставі інтерпретації аерофотознімків

Геоморфологічні особливості території виразно відображені на аерофотознімках. Рельєф земної поверхні на дистанційних матеріалах має ліпшу наочність, порівняно з іншими компонентами геосередовища. Найінформативнішими є такі його характеристики, як густота і типи розчленування, кути нахилу та експозиція схилів, перевищення висот, рисунок гідромережі, площа і характер меж форм та елементів рельєфу, а також ускладненість мікроелементами.
Провідну роль під час дослідження характеристик рельєфу на аерофотозображеннях відіграє можливість об’ємного бачення під час накладання двох сусідніх пар аерофотознімків. На аерофотознімках видно всі дрібні деталі рельєфу, такі як уступи, перегини, площадки, відвершки ярів, горбкуватість чи рівнинність поверхні тощо. Це дає змогу з’ясовувати правильність виконання геоморфологічних виділів під час складання різних тематичних карт. У випадку плоского зображення важливими є непрямі ознаки, такі як взаємозв’язки рельєфу з природною рослинністю, господарським освоєнням, ґрунтами, гідрографією.
Треба пам’ятати, що на знімках форми рельєфу видно не в чистому вигляді, на них накладаються елементи людської діяльності і різноманітні компоненти природного середовища, що є досить незвичним для початкового сприйняття території.

Мета роботи: оволодіти методикою розпізнавання рельєфу на аерофотозображеннях i навчитися виявляти особливості його форм та елементів на аерофотознімках.

Вихідні матеріали: 1) чорно-білі панхроматичні стереопари аерофотознімків масштабу 1:14 000, що відтворюють долинний рельєф, топографічна карта масштабу 1: 25 000 на задану територію; 2) робочі інструменти – дзеркально-лінзові стереоскопи, калька, два олівці чи ручки, чорна туш.

Отримання стереоефекту на стереопарах знімків. Особливості рельєфу найліпше читати в разі його стереоскопічного спостереження. Стереоефект отримують на двох сусідніх парах аерофотознімків, зображення яких перекриваються на 60 % і більше. На лівому і правому знімку відшукують чітко виражені ідентичні точки – перетину доріг, ламаної межі лісу чи поля тощо. Розташовують знімки під стереоскопом на деякій відстані один від одного. Вибрані характерні точки зафіксовують кінцями олівців. Дивлячись в стереоскоп, знаходять кінці олівців і зсувають чи розсувають їх разом зі знімками так, щоб вони наклались. Олівці забирають і розглядають зображення, на якому дві характерні точки повинні злитись в одну. Деякий час спостерігають у стереоскоп за утвореною об’ємною моделлю рельєфу для сприйняття окремих її деталей.

Виділення форм та елементів долинного рельєфу на аерофотозображеннях.
На аерофотознімках треба розпізнати і виділити такі елементи рельєфу:
• русло ріки, острови і побічні у руслі, визначити напрям течії ріки;
• відокремити низьку і високу заплаву;
• виділити першу і другу надзаплавні тераси;
• зазначити підніжжя та брівку корінного схилу;
• виділити мікрорельєф заплави, терас та схилів.

Русло ріки, острови, побічні у руслі добре виражені на аерофотозображеннях, якщо безпосередньо оглядати знімки. Русло ріки може мати різний відтінок залежно від глибини та мутності. Чим прозоріша вода, тим темніший фототон вона має на знімках. Незадерновані острови і побічні виділяються за світлим фототоном, а також за характерною конфігурацією. Напрям течії визначають за формою островів чи побічнів з урахуванням, що їхній тупий край завжди розташований проти течії. Притоки, що впадають в головну ріку, мають відхилення в напрямі течії.
Низька і висока заплави, маючи невеликі перевищення висот, виділяють на аерофотознімках головно за непрямими ознаками. Низька заплава затоплюється частіше, ніж висока, тому на її поверхні нема рослинності. Її читають на знімках за світло-сірим чи білуватим фототоном піщаних або галечникових відкладів. Висока заплава вкрита вологолюбною лучною рослинністю або верболозом. Вологолюбна рослинність відображена на знімках темнішим фототоном, ніж навколишня місцевість, а верболози читають за зернистою структурою поверхні крон дерев. На високій заплаві простежується характерна віялоподібна текстура зображення, зумовлена наявністю наноформ, упорядкованих паралельно до русла. Різниця у характері відображення поверхні низької і високої заплави дає змогу розмежувати їх на аерофотознімках.
Перша надзаплавна тераса виділена виразніше в рельєфі. Вона обмежена з боку заплави крутим уступом висотою 2,5-3 м, тому її межу на аерофотознімках визначають за перевищенням висот у видимій об’ємній моделі рельєфу під стереоскопом. Межа між заплавою і терасою іноді має характерну півкруглу форму, яка нагадує меандру, що дає змогу ідентифікувати її на знімках. Терасу розпізнають також за непрямою ознакою, такою як наявність сільськогосподарських угідь, забудови на її поверхні, тоді як на поверхні заплави такого нема. Поверхня тераси і заплави в стереомоделі рельєфу, як звичайно, субгоризонтальна або злегка нахилена в бік русла. Друга надзаплавна тераса на цій території розвинена фрагментарно і слабко виражена в рельєфі. На знімках цю терасу виділяють, зіставляючи зображення із топографічною картою і визначаючи відмітки горизонталей.
Корінний схил добре простежується у стереомоделі рельєфу на аерофотознімках. Він має значну крутість – 30-35, іноді 45?, що дає змогу ідентифікувати його на знімках за допомогою стереоефекту.
Відображають брівку цього схилу (протяжний випуклий елемент) і підніжжя (чіткий ввігнутий елемент). Корінні схили на досліджуваній території вкриті лісом або лучно-степовою рослинністю і вирізняються на фоні навколишньої сільськогосподарської рослинності терас та привододільної поверхні.
Після відшукання меж форм рельєфу долин та межиріч визначають характер мікрорельєфу. На заплаві і терасах – це стариці різного роду і розмірів (сухі, заболочені, з фрагментами води). На схилах розпізнають уступи, вирівняні площадки, ввігнутий або випуклий перегин. Віддешифровують також додатні і від’ємні антропогенні форми (насипи, ями, рови, меліоративні канали).
Завершують роботу складанням легенди геоморфологічної картосхеми та оконтуренням елементів рельєфу (рис. 11). Відповідно до загальноприйнятої легенди геоморфологічних карт розфарбовують елементи і форми рельєфу.

Рис. 11. Приклад геоморфологічного дешифрування аерофотознімка (доступно тільки при скачуванні методички)

Список літератури

1. Горішний П.М. Морфологічний аналіз рельєфу для інженерних потреб (на прикладі Західного Поділля): Автореф. дис. ... канд. геогр. наук. – Львів, 1998.
2. Ковальчук І.П., Іваник М.Б. Програма та лабораторні роботи з курсу “Геоморфологія” – Львів, 1996.
3. Кравчук Я.С. Iнженерно-геоморфологiчне картографування. – Львiв, 1991.
4. Кружалин В.И., Лютцау С.В. Практикум по общей геоморфологи. – М., 1998.
5. Леонтьев О.К., Рычагов Г.И. Общая геоморфология – М., 1988.
6. Лютцау С.В. Общая геоморфология. Методические указания. – М., 1976.
7. Скварчевська О.В. Робоча програма та лабораторні роботи з геоморфології – Львів, 1981.
8. Спиридонов А.И. Основы общей методики полевых геоморфологических исследований и геоморфологического картографирования – М., 1970.
9. Чупило Г.Р. Інтерпретація космічних та аерозображень території заходу України при інженерно-геоморфологічних дослідженнях: Автореф. дис. ... канд. геогр. наук. – Львів, 2000.

Додаток 1. Геохронологічна таблиця (доступно тільки при скачуванні методички)

Додаток 3.2 Умовні позначення до навчальних геологічних карт (доступно тільки при скачуванні методички)

Додаток 4. Опис бурових свердловин (доступно тільки при скачуванні методички)

Додаток 5. Літологічний склад порід (доступно тільки при скачуванні методички)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом