Скуратович О.Я., Коваленко Р.Р., Круглик Л.І. Географія. 6 клас. Зображення рельєфу на карті. Горизонталі. Нівелювання. Відносна і абсолютна висота

Відносна висота і абсолютна висота

Відносна висота і абсолютна висота. Всі нерівності земної поверхні називають рельєфом. Щоб зобразити його на плані чи карті, необхідно виміряти глибину чи висоту окремих ділянок земної поверхні. Для цього використовують нівелір. Цей найпростіший прилад являє собою дерев'яну рейку висотою один метр з виском. Нівеліром визначають, на скільки метрів вершина горба вища за його підошву, тобто його відносну висоту. Цей процес називають нівелюванням (мал. 15).

Нівелювання і зображення горба на плані горизонталями з бергштрихами
Мал. 15. Нівелювання (верхній малюнок). Зображення горба на плані горизонталями з бергштрихами (нижній малюнок)

Відносна висота — перевищення однієї точки над іншою. Виміри відносної висоти необхідні будівельникам, військовим, туристам.

На плані та карті позначають не відносну, а абсолютну висоту — перевищення точки земної поверхні над рівнем моря, що приймається за нуль метрів.

Проте рівень різних морів неоднаковий. В Україні та деяких інших країнах (Росія, Білорусь, Молдова та ін.) за умовний нуль приймається середній рівень Балтійського моря. Щоб визначити абсолютну висоту, не обов'язково їхати до берегів Балтики. На спеціальних стовпах або стінах окремих споруд закріплені знаки-репери, на яких зазначено висоту даного місця над рівнем Балтійського моря. Від цього знака, провівши нівелювання, можна визначити висоту будь-якої точки. Наприклад, абсолютна висота Києва — близько 180 м.

Зображення рельєфу на плані та карті

Зображення рельєфу на плані та карті. На плані місцевості і географічній карті рельєф показують за допомогою особливих ліній — горизонталей.

Горизонталі — лінії, що з'єднують точки місцевості з однаковою абсолютною висотою.

Одна горизонталь, що характеризує висоту, не дає уявлення про форми рельєфу. Для цього необхідно кілька горизонталей, їх проводять через певні проміжки висоти: 1 м, 2,5 м, 5 м, 20 м, 40 м, 200 м і т.д. залежно від масштабу карти. Вершину позначають точкою з зазначенням її висоти. За розташуванням горизонталей можна визначити стрімкість схилу. Чим ближче підходять горизонталі одна до одної, тим стрімкіший схил, чим далі — тим схил пологіший.

На плані місцевості, щоб розрізнити схил чи западину, проводять бергштрихи — короткі лінії, що показують вільним кінцем напрям схилу.

На фізичній географічній карті для більшої наочності зображення рельєфу проміжки між горизонталями різних висот і глибин фарбують певним кольором відповідно до кольорової шкали висот та глибин (див. атлас).

Висновки

  1. Розрізняють відносну та абсолютну висоту точок на земній поверхні. Відносна висота — перевищення однієї точки поверхні над іншою. На планах і картах позначають абсолютну висоту — висоту точки над рівнем моря. За умовний рівень моря в Україні приймають середній рівень Балтійського моря.
  2. Рельєф на плані та карті показують горизонталями — лініями, що з'єднують точки місцевості з однаковою абсолютною висотою. Вершини позначають точками із зазначенням висоти.
  3. На географічній карті для позначення висот і глибин застосовують фарбування інтервалів між горизонталями. Для їх визначення користуються шкалою висот та глибин.
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом
Завантажити книгу
Система Orphus