Геренчук К.І.
Природа Львівської області

Загальний огляд

ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

Львівська область, одна із 25 областей Радянської України,. утворена 4 грудня 1939 р. у результаті возз'єднання українського народу в єдиній Радянській державі.
Площа області дорівнює 21,8 тис. км кв, що становить 3,6% території республіки. За розмірами Львівська область посідає сімнадцяте, а за кількістю населення (2423 тис. чол. у 1970 р.) — шосте місце в республіці. Де .свідчить про те, що густота населення в області (116 чол. на км кв) набагато вища, ніж у більшості областей і в цілому по Україні.
Львівська область відзначається великою різноманітністю природних умов і багатством природних ресурсів. На її території с рівнини і гори, поширені поліські, лісостепові і лісолучні ландшафти: її надра багаті покладами нафти і горючих газів, кам'яного вугілля і самородної сірки, різноманітних солей і мінеральних вод тощо. Така різноманітність природних умов і природних ресурсів області зумовлена її географічним положенням, геологічною будовою і характером поверхні.
Географічне положення області визначається такими координатами: крайня західна точка (с. Міхова Старосамбірського району) 22°43' східної довготи, південна (с. Ялинкувате Сколівського району) 48°45' північної широти, східна (с. Нем'яч Бродівського району) 25°28' східної довготи і північна (с. Пісочне Сокальського району) 50°46' північної широти. Займаючи крайнє західне положення у республіці, Львівська область має значну кількість опадів (у середньому 740 мм за рік). Це створює нормальну зволоженість її території, а в багатьох місцях з недостатнім природним дренажем — навіть надмірну, що спричинюється до заболочування.
Географічне положення Львівської області має ще й ту особливість, що через її територію простягається значна частина Головного європейського вододілу, який поділяє ріки Балтійського і Чорноморського басейнів. Вододіл входить з території ПНР і в межах області пролягає між селами Міхова і Лопушниця Старосамбірського району, поділяючи тут ріки Стривігор (притока р. Дністер) і Вирву, яка належить до басейну р. Сан — притоки Вісли (рис. 1). Далі вододіл простягається трохи північніше м. Хирів і повертає на Нове Місто, а потім через залісені висоти Боляновицького лісу тягнеться через села Чижки, Владипіль до м. Рудки. Від цього міста вододіл круто повертає на північ у папрямку на м. Городок і стає орографічно зовсім невиразним, поділяючи долину р. Верещиці (басейн Дністра) і притоки р. Вишні (басейн Сану). За м. Городок вододіл пролягає через район Розточчя і, обминаючи далеко з півночі смт. Івано-Франкове, тягнеться дуже звивистою лінією до Львова. В околицях і межах Львова вододіл стає дуже невиразним. Він проходить через Левандівку, Кульпарків, Персенківку на Сихів, а від Сихова — по високому лісистому Давидівському пасмі на південь у напрямку на м. Бібрку, але, не доходячи до нього, повертає на схід-північ-схід у загальному напрямку на м. Золочів. На цьому відтинку Головний європейський вододіл тягнеться звивистою лінією по горбистих залишених висотах Гологірського пасма, відділяючи басейни Дністра (ріки Щерек, Зубра, Луг, Свірж, Гнила і Золота Липа та Стрий) від притоків Західного Бугу (ріки. Полтва, Гологірка, Вільшаниця і Західний Буг).

Рис. 1. Гіпсометрична схема Львівської області. (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Від с. Плугів, що біля Золочева, вододіл повертає на північний захід у напрямку на с. ОжидІв, м. Радехів, а далі тягнеться через Волинську область до м. Горохів, с. Затурці. На відтинку Ожидів-Радехів вододіл поділяє басейни Західного Бугу та Стиру — притоки Прип'яті (басейн Дніпра); він тут також дуже невиразний, понижений і навіть у найвищих точках досягає лише 276 м над рівнем моря.
Уже навіть положення Львівської області у смузі Головного європейського вододілу визначає деякі суттєві риси її природи: по-перше, область не має і не може мати великих річок, тому що на Головному вододілі лежать лише витоки річкових систем; по-друге, Львівська область як вододільна мусить бути досить піднятою над рівнем моря. Обчислено, що середня висота області досягає 376 м над р. м., тобто вона вдвоє більша від середньої висоти України в цілому (175 м над рівнем моря).
Головний європейський вододіл, а також різноманітність геологічної будови Львівської області зумовлюють значне розчленування її поверхні на цілу низку природних областей і районів. Північна частина області своїм Сокальським адміністративним районом заходить у Волинську височину, підняту в середньому на 260 м над р. м, з окремими підвищеннями (Повчанські висоти, Мізоцький кряж) до 340-360 м над рівнем моря. У межах Львівської області поверхня цієї височини не перевищує 270 м над р. м. і утворює досить виразне пасмо, яке називають Сокальським. Це пасмо поділяється долиною р. Західний Буг на Дві майже однакові площею частини: західну, яку можна назвати Забузькою стороною, і східну — Тартаківську сторону.
Сокальське пасмо, що в цілому належить до лісостепових ландшафтів, переходить на півдні невисоким, але виразним уступом у зовсім відмінну природну область, так зване Мале, або Львівське, Полісся.
Мале Полісся — велика географічна область з площею понад 7 тис. км кв, у якій окремі частини її утворюють дещо відмінні між собою природні райони: Ратинський, Бусько-Бродівський, Радехівський, Підподільський і Грядове Пябужжя.
На північний захід від Львова простягається зовсім відмінний природний район — Розточчя, який являє собою дуже горбисту височину з окремими висотами понад 350 м над р. м., вкриту на значних площах дубово-сосново-буковими лісами. Назва Розточчя пов'язана з тим, Що з цієї височини витікають у різні сторони притоки багатьох річок: на південь, до Дністра, течуть Верещиця і Добростанка, на схід, до Західного Бугу, — Рата, Біла і Свиня, на захід, до Сану, — Шкло, Завадівка і Любачівка.
На південний схід від Львова простягається високе і лісисте Подільське горбогір'я — географічна область з найбільшими абсолютними висотами, які перевищують 340 лг,_а в максимальній точці (гора Камула) досягають 472 м. Подільське горбогір'я займає великий простір між ріками Зубра і Золота Липа і має дуже виразну північну границю у вигляді так званого Гологоро-Кременецького пасма, яке високим уступом піднімається над рівнинами Малого Полісся.
Подільське горбогір'я починається на південний схід від Львова так званим Давидівським пасмом — вузькою, горбистою і лісистою смугою, що починається від Високого замку і простягається до Чортової скелі і далі до сіл Гончарі та Під'ярків. Гологірське пасмо починається приблизно від с Романів і простягається уздовж сіл Лагодів, Словіта, Гологори на Золочів. За Золочевом починається новий відтинок краю Подільського горбогір'я, який у літературі помилково названий «Вороняками», оскільки с. Вороняки, від якого походить ця назва, лежить на захід від Золочева, тобто в Гологірському пасмі. Відтинок Подільського горбогір'я у межах Львівської області, між Золочевом та смт. Підкамінь, слід називати Верхобузьким пасмом, бо саме на ньому починаються витоки Західного Бугу, що й закріплено в назві села Верхобуж. Основний масив Подільського горбогір'я розташований на південь від Гологірського пасма, складається з. декількох дещо відмінних між собою горбогірних районів (Бережанське, Перемишлянське, Бібрське, Стільське горбогір'я). На південь від Львова, між ріками Верещиця і Зубра, простягається рівнина, так зване Львівське плато, яке на півночі межує з Розточчям, а на півдні досягає долини Дністра. Середня висота цього плато дещо менша 300 м над рівнем моря. Воно має дуже мало лісів і зайняте переважно орними землями, які становлять понад 60% усіх угідь цього району. Львівське плато з дуже давніх часів було зайняте полями, і тому назва «Опілля» стосується саме цієї території, якій і треба присвоїти історико-географічну назву Львівське Опілля. Назва .«Львівське плато» о терміном геоморфологічним і може вживатися у геоморфологічних характеристиках області.
Наступна велика географічна частина Львівської області зі специфічними рисами природи — Надсання, яке лежить у басейні притоків ріки Сан – Вишні, Вирви, Шкла і Завадівки. Надсання складається з двох дуже відмінних між собою природних районів: Надсанської, або Яворівської улоговини, пониженої до 250 м над р. м. і залісеної території, та Сансько-Дністровської увалистої височини з абсолютними висотами понад 320 м над р. м. і майже безлісою територією.
На південь від Львівського Опілля і Надсання пролягає Львівське Передкарпаття — природна область дуже своєрідної структури і великих природних ресурсів (нафта, горючі гази, сірка, калійні солі, мінеральні води тощо). Вона належить до так званого Передкарпатського передового прогину і в будові її поверхні переважають рівні древніх і молодих терас Дністра та його притоків Стрий, Стривігор, Свіча та ін.
Передкарпаття неоднорідне за своїми природними особливостями І досить виразно поділяється на декілька природних районів, а саме: Стривігор-Болозівське підгір'я, Дрогобицьке підгір'я, Стрийсько-Жидачівська улоговина і Моршинське, або Присвіцьке, підгір'я.
Південна частина області належить до Карпат, у яких повністю розташовані Сколівський та Турківський і частково Старосамбірський, Самбірський, Дрогобицький та Стрийський адміністративні райони.
Львівські Карпати поділяють звичайно на такі природні райони: Верхньодністровські Бескиди, Сколівські Бескиди і Стрийсъко-Санську Верховину. Вони в свою чергу поділяються на дрібніші, характеристика яких буде подана в розділі «Природні райони».
У цілому поверхню Львівської області можна уявити собі як систему широких рівнів, що поступово знижуються з півдня на північ. Перший рівень — Карпати з середніми висотами близько 700 м над р. м. і максимальною висотою на г. Пікуй (1406 м), яка є вершиною Вододільного хребта, що поділяє басейни Дністра і Тиси.
Другий рівень — Передкарпаття з середніми висотами понад 300 м над р. м. і максимальною висотою 519 м на г. Радич на Межиріччі Стривігору і Болозівки. Третій рівень утворює Львівське горбогір'я з середніми висотами близько 350 м над р. м. і максимальною висотою 472 м на г. Камула в Гологірському пасмі.
Четвертий рівень — Мале Полісся з середніми висотами близько 220 м і максимальною — 276 м над р. м. на Буго-Стирському відтинку Головного європейського вододілу. Нарешті, п'ятий рівень утворює Сокальське пасмо з середньою висотою близько 210 м над р. м. і найменшою абсолютною висотою 180 м у долині Західного Бугу на границі з Волинською областю.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом