Геренчук К.І.
Природа Львівської області

Плейстоценові відклади. Нижній та середній плейтоцен

ПЛЕЙСТОЦЕНОВІ ВІДКЛАДИ

Плейстоценові відклади майже суцільним плащем перекривають більш давні породи області. Вони мають несталу потужність, належать до різних генетичних типів і дуже строкаті за літологічним складом.
Потужність плейстоценового покриву змінюється від 1 до 50 м. Вона найменша у гірській частині області. Вершини гірських хребтів і ділянки схилів біля вершин майже повністю позбавлені четвертинного покриву, а зона інтенсивного вивітрювання порід флішу звичайно не перевищує 1-5 м. У пониженнях гірського рельєфу потужність четвертинної товщі дещо більша і становить 4-7 м. На схилах долин подекуди збереглися клаптики терас, акумулятивний шар яких досягає потужності 45 м.
У Передкарпатті потужність четвертинного покриву різко зростає. Вона дорівнює 8-15 м на значній його площі, збільшуючись до 30 м у конусі виносу р. Стрий і досягаючи максимальних величин (до 50 м) у деяких котловиноподібних розширеннях.
У межах південно-західної окраїни Руської платформи максимальні потужності антропогенових відкладів (20-25 м і більше) характерні для Грядового Побужжя, Волинської височини та ін. На Малому Поліссі потужність антропогену досягає подекуди 3-5 м, нерідко тут на значних площах відслонюються корінні крейдово-мергельні породи верхньої крейди.
Плейстоценові відклади Львівської області виражені строкатим комплексом континентальних) утворень, у якому виділяються відклади моренного, водно-льодовикового, алювіального, елювіального, делювіального, еолового та інших генетичних типів (рис. 4).

Рис. 4. Схематична карта плейстоценовнх відкладів Львівської області (за А. Б. Бо-гуцьким і М. С. Демедюком) (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Літологічний склад четвертинних відкладів Львівської області змінюється від крупного валунника до глин. Найкрупніший уламковий матеріал можна побачити в карпатській частині області (осипні нагромадження, алювій і пролювій). У Передкарпатті переважають супіщано-суглинисті породи з невеликими прошарками глин. У Надсанні і Малому Поліссі значні площі вкриті пісками.
На території Волинської і Подільської височин повсюди поширені крупнопилуваті леси, а в зоні поширення давнього зледеніння трапляються морени з крупними валунами кристалічних порід з Феноскандії.
Плейстоценові відклади Львівської області утворилися у різні періоди. Вони розділяються на нижньоплейстоценові, середньошіейстоце-нові, середньо-верхньоплейстоценові, верхньоплейстоценові та голоценові.

Нижньоплейстоценові відклади. У Карпатах нижньоплейстоценові відклади трапляються рідко. Вони виявлені алювієм, що зберігся у вигляді висипок галечника на вирівняних ерозійних острівках у межах давньої поздовжньої долини пра-Сану на відносних висотах 70-80 м, а також у долинах рік Дністра і Стрию на рівні шостої і сьомої надзаплавних терас.
У Передкарпатті нижньоплейстоценові утворення виражені також алювієм, але поширені значно більше, ніж у Карпатах. Вони мають вплив на будову ерозійних останців п'ятих надзаплавних терас Дністра і Стрию. Залишки цього алювію є на межиріччях Свічі—Стрия, Стрия—Тисьмениці—Бистриці, Бистриці—Дністра, Дністра—Стривігора, на лівобережжі Стривігора на схід від м. Хирова. Вони залягають на відносних висотах 50-70 м.
Крім алювіальних, до нижньоплейстоценових утворень Львівської області належать також водно-льодовикові і власне льодовикові (моренні) відклади окського (міндельського) зледеніння, які трапляються у Передкарпатті (Сансько-Дністровське межиріччя) та на території південно-західної окраїни Руської платформи (Волинська височина, Мале Полісся).
Морена. Генезис власне льодовикових відкладів у Львівській області встановити нелегко, тому що морена тут трапляється переважно у перевідкладеному і перемитому вигляді.
Перевідкладена морена виражена голубувато-сірими твердими піскуватими суглинками. У суглинках інколи помітна шаруватість. Кристалічний матеріал переважно дрібний і обкатаний. Потужність морени 3-4 м. Найбільш характерні її розрізи трапляються у селах Радохинці, Підліски, Рогізне, Золоткевичі тощо.
Перемита морена складена виключно валунами і брилами кристалічних порід. Брили порід, принесені з Феноскандії, досягають у діаметрі 2 м. Потужність морени 2,5 м (с. Боляновичі).
Як різновид перемитої морени нами розглядаються крупні (більше 0,5 м у діаметрі) ератичні валуни, яких багато в долинах річок.
Морена Волинської височини належить до типу основних морен і трапляється у долинах рік Західний Буг (околиці м. Сокаля) і Стасівки (с. Горбків), Вона інтенсивно розмита і залягає невеликими острівцями на нерівній поверхні корінних крейдово-мергельних порід, займаючи пониження у їх рельєфі. Про розмив морени свідчать її нерівна покрівля, а також значні зміни потужностей (від декількох десятків сантиметрів до 2-3 м).
Водно-льодовикові відклади окського зледеніння виявлені галечниками, різноманітними пісками, супісками, суглинками і глинами. Дрібнозем водно-льодовикових відкладів, особливо у верхніх частинах розрізів, лесовидний.
Лесовидні породи складають верхні частини розрізів водно-льодовикових відкладів. Найчастіше вони залягають на горизонтально-шаруватих пісках. У них зрідка трапляються горизонти викопних грунтів (села Ново-Яричів, Ново-Милятин та інші).

Середньоплейстоценові відклади поширені на території області, особливо у Передкарпатті. Вони виражені головним чином алювієм.
У Передкарпатті середньоплейстоценові алювіальні відклади покривають великі площі, складаючи четверту надзаплавну терасу рік Дністра і Стрия.
У Карпатській частині області відклади середньоплейстоценового віку розвинені у вигляді розрізнених острівців валунників, галечників і супісків, якими складені тераси рік Дністра і Стрия з відносною висотою 30-50 м (села Підгірці, Яворів, Турка і Верхнє Висоцьке).
Середньоплейстоценовими відкладами побудована також друга надзаплавна тераса р. Західний Буг, яка розвинена на території Волинської височини. Висота тераси над рівнем води у річці 17-30 м.
У долині р. Січні біля с. Крукениці виявлено середньочетвертинні торфи (К. І. Геренчук, М. С. Демедюк, М. В. Зденюк, 1966). Як показали результати буріння, середньочетвертинний викопний торф має потужність 1,2-2,5 м. Він залягає над змішаним галечником, відділяючись від останнього піском та зеленуватим суглинком, і перекривається 25-метровою товщею жовтувато-сірих лесовидних суглинків. Споро-пилковий аналіз, проведений М. В. Зденюком, показав, що від початку утворення болота і до завершення в усіх спектрах переважає деревний пилок (30-70%). Характер лісового покриву змінювався від холодолюбної рослинності з максимумом панування сосни (Pinus) і ялипи (Рісеа) до теплолюбної з високим процентом дуба (Quercus), в'яза (Uimus), липи (Tilia), каштана (Castanea) та горіха (Juglans) і знову до холодолюбної з пануванням сосни (Pinus) і появою смереки (Abies).
Зміни лісової рослинності свідчать, що Крукеницьке торфовище утворилось у ліхвинську (міндельриську) міжльодовикову епоху.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом