Геренчук К.І.
Природа Львівської області

Плейстоценові відклади Львівської області. Голоценнові та сучасні відклади

Середньо-верхньоплейстоценові відклади

До середньо-верхньоплейстоценових відкладів належать леси, які розвинені в платформеній частині Львівської області і майже суцільно покривають вододіли і привододільні схили Волинської і Подільської височин, а також найбільш високі ділянки Грядового Побужжя.

Леси залягають на найрізноманітніших корінних (крейда, мергелі, різноманітні вапняки, глини,) пісковики тощо), а також четвертинних (водно-льодовикові супіски і піски) породах. Потужність лесів змінюється від декількох десятків метрів, причому максимальні її значення характерні для при вододільних схилів.

Леси Львівської області мають переважно палевий колір, вони макропористі, вертикально тріщинуваті, карбонатні. Шаруватість у лесах спостерігається лише на при вододільних схилах і характерна головним чином для нижніх частин розрізів.

Верхньоплейстоценові відклади

Верхньоплейстоценові відклади займають значне місце в будові першої, другої і третьої надзаплавних терас річок Карпат і Передкарпаття, другої і третьої надзаплавної тераси річок Волинської височини і Малого Полісся. На території подільської частини Львівської області перші надзаплавні тераси в долинах річок трапляються на дуже обмежених за площею ділянках.

У Передкарпатті верхньоплейстоценові тераси займають надзвичайно великі площі, особливо в Стрийсько-Жидачівській і Верхньодніпровській улоговинах. У напрямку до гір вони хоч і звужуються, але все ж таки майже безперервними смугами тягнуться і далі вздовж русел річок. Верхньоплейстоценові тераси Передкарпаття розташовані на двох рівнях з відносними висотами 15-10 і 6-8 м.

У Карпатах верхньоплейстоценові тераси трапляються найчастіше на висотах 6-8 і 12-15 м над рівнем води в річках. Вони найкраще збереглися і мають найбільше поширення у котловиноподібних розширеннях долин.

Верхньоплейстоценові тераси басейну р. Сан (ріки Вишня, Шкло та ін.) також мають дна рівні з відносними висотами 5-6 і 15 м. Вони побудовані пісками (руслові фації), суглинками і супісками (заплавні фації).

Перші надзаплавні тераси рік Західний Буг, Стир, Полтва розвинені головним чином на території Малого Полісся і Волинської височини. Вони акумулятивні за походженням.

Голоценові і сучасні відклади

Голоценові і сучасні відклади Львівської області виражені алювіальними утвореннями заплав і русел річок, еоловими пісками, осипними, обвальними, зсувними нагромадженнями і нагромадженнями сучасних конусів виносу, травертинами, автохтонними торфами тощо. У Карпатах і Передкарпатті сучасними відкладами складені також перші надзаплавні тераси річок.

Голоценовий алювій у Карпатах простягається вздовж річок майже до їх витоків і найбільш поширений у внутрішніх гірських котловинах.

Висота першої надзаплавної тераси дорівнює у середньому 1-2 і змінюється в межах 1-3 м. Алювій тераси виражений погано- і середньообкатаним галечником потужністю 2-5 м, який перекривається тонким шаром піску або супіску.

Сучасні алювіальні відклади Передкарпаття складають перші надзаплавні тераси Дністра і його карпатських приток. Перші надзаплавні тераси мають відносну висоту 2-6 м. Вони займають значні площі і тягнуться вздовж річок, інтенсивно розширюючись у межах Дністровських боліт, а також Стрийсько-Жидачівської улоговини.

Заплави передкарпатських річок Львівської області мають два рівні: нижній — висотою 0,7-1,5 м і верхній — 1,5-2,5 м. Русла річок вистелені гравійно-галечним матеріалом. Заплавний алювій виявлений піщано-супіщано-суглинистими відмінами. Потужність заплавного алювію від гір вниз за течією річок збільшується від 1-2 до 3-4 м.

Сучасний алювій заплав річок у межах платформеної частини області виражений здебільшого піщано-супіщаним матеріалом у нижній частині розрізів і суглинистим — у верхній. Його потужності змінюються від декількох до 20-25 м.

До голоценових відкладів належать також еолові піски, пов'язані з піщаними дюнами різноманітної форми, пасмами, валами та аренами, які найчастіше трапляються на поверхнях заплав, перших надзаплавних терас річок, а також давніх долин стоку талих льодовикових вод у межах Малого Полісся, Надсання, Волинської височини. Вони являють собою перевідкладену вітром верхню частину розрізів алювіальних та водно-льодовикових відкладів і характеризуються потужностями, що рідко перевищують 3 м.

Осипні нагромадження характерні передусім для Карпат, де вони складаються з щебінки різноманітних порід флішевого комплексу. У декількох пунктах добре виражені осипи, що відзначені й у північній частині Поділля (у межах його Гологоро-Кременецького пасма), де вони виявлені щебінкою крейдово-мергельних порід.

Обвальні нагромадження, як і осипні, також трапляються у Карпатах і на території Гологоро-Кременецького низькогірного краю Поділля. Вони представлені хаотично розкиданим на схилах бриловим і крупноуламковим матеріалом. Розміри окремих брил досягають декількох десятків кубічних метрів і більше.

Зсувні нагромадження серед відкладів акумулятивних шлейфів схилів відіграють важливу роль у Карпатах, на Сансько-Дністровському межиріччі, Гологоро-Кременецькому низькогірному краї Поділля та інших місцевостях. Потужність зсувних нагромаджень часто досягає 10 м і більше.

Нагромадження сучасних конусів виносу (пролювій) поширені в Карпатах, Подільському горбогір'ї, на північному схилі Поділля. Будова конусів виносу зумовлена геологічною структурою схилів балок і ярів, у гирлах яких вони розташовані. У Карпатах переважає дрібнощебінчастий матеріал, на платформі — піщаний.

Травертини у вигляді окремих екзотичних тіл трапляються на схилах долин рік Гнила Липа, Золота Липа, Зубра, у межах Гологоро-Кременецького низькогірного краю Поділля (села Лагодів, Словіта, Підгірці та ін.), а також у деяких пунктах Передкарпаття (села Бісковичі, Крукеничі та інші). Тіла травертинів мають різноманітні розміри, їх потужність від 1-2 до 10-12 м і більше. Джерелами карбонатів, що утворюють тіла травертинів, є різноманітні вапняки (літотамнієві, детритусові та ін.), а також інші корінні карбонатні породи.

Автохтонні торфи у Львівській області дуже поширені. Їх можна побачити на поверхнях заплав і перших надзаплавних терас річок, давніх долин стоку талих льодовикових вод, рідше — на вододілах. Потужність торфу мінлива, максимальні її значення 2-3 м, іноді дещо більше. Велика кількість торфовищ Львівщини розробляється. Серед заплавного алювію в області часто трапляються болотні залізні руди, які в минулому були сировиною для виплавки заліза.

Нерозчленовані відклади

До нерозчленованих віднесено відклади делювіальних шлейфів схилів і елювіальні утворення.

Делювіальні відклади поширені на ділянках інтенсивно розчленованого рельєфу: у Карпатах, на північному схилі Розточчя, Гологоро-Кременецькому низькогірному краї Поділля тощо. Вони пов'язані з акумулятивними (делювіальними) шлейфами схилів, які за характером осадонакопичення розділяються на три частини (з відповідними фаціями делювіальних відкладів): привершинну, центральну (зону змінного режиму осадонакопичення) і периферійну. Загальна потужність делювію змінюється від декількох метрів до 20-25 м.

Елювіальні утворення на території Львівської області надзвичайно поширені і на значних площах виходять на денну поверхню (Карпати, Мале Полісся, Розточчя, Опілля та інші). Оскільки продукти елювіогенезу, що утворюються на різноманітних породах, істотно відрізняються один від одного, то строкату товщу осадових утворень області за характером елювію слід розділяти так:

  1. кремнеглиноземнисті породи (глини, глинисті сланці);
  2. кремнеземні породи (кварцеві піски, пісковики та ін.);
  3. карбонатні породи (різноманітні вапняки, мергелі, крейда);
  4. хлоридно-сульфатні породи (гіпси і ангідрити).
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом