Геренчук К.І.
Природа Львівської області

Геоморфологічні райони. Зовнішні Карпати

Зовнішні Карпати в межах Львівщини охоплюють низькогір'я і середньогір'я, що відповідає Зовнішній антиклінальній зоні, ускладненій лускуватими насувами. Тут розташовані три райони.
1. Район низькогірного рельєфу крайових хребтів. Належить до Берегової і частково Орівської лусок. Простягається від басейну р. Сукіль до Бориславського перетину (по лінії Борислав—Новий Кропивник—Рибник). Низькогір'я включає 3-4 хребти. У внутрішній частині гір низькогірні хребти мають більш виразне простягання і пов'язані зі стрийською, ямненською і вигодською світами. Серед них слід виділити хребти Бубнище-Грабник, Комарницький, Урицький, Орівський.
До Передкарпаття краєве низькогір'я, яке переважно складається з менілітових відкладів, утворює уступ з відносними висотами 200-300 м. Тут воно розчленоване на численні відроги. Абсолютні висоти низькогірних хребтів дорівнюють 600-800 м. Рельєф має м'які обриси, схили виположені.
У районі злиття рік Опора і Стрия виникли Верхньо- і Нижньо-синьовидненські терасовані улоговини.
У долині р. Урич (с. Урич), а також у с. Ямельниця у зоні відслонення масивних ямненських пісковиків можна побачити оригінальні скелі у вигляді руїн замків, гострих скель, природних арок тощо.
2. Верхньодністровські низькогірні Бескиди. Поширюються на північний захід від долини Дністра і Бориславського перетину і охоплюють всю смугу зовнішнього антиклінорія («Самбірське звуження» і «район західних складок»). Тут можна спостерігати 7-8 низькогірних хребтів з типовим карпатським простяганням. Винятком є Фронтальний хребет з більш складною орографією. У ядрах дуже затиснутих і крутих складок виступає крейдовий фліш, з яким пов'язані гребені хребтів. Поздовжні долини звичайно пов'язані з виходами більш м'яких порід еоцену і олігоцену. Вони сполучені чисельними поперечними долинами, що створює ґратчасте розчленування гір. Переважно висоти досягають 650-750 м, а на північ-захід від Стривігору знижуються до 500-600 м. Хребти мають вигляд ланцюгів валів з куполовидними вершинами. Внутрішню частину Верхньодністровських Бескид замикає хребет Магури Лімнянської, або Розлуцький. Вершина Магура Лімнянська (1021 м) є найбільшою висотою району.
Звивисті ріки Стрий, Дністер, Стрнвігор зі своїми меандрами врізані в сучасний рельєф і мають епігенетичний характер. Особливо впадає у вічі давня, добре вироблена терасована долина р. Стрий. Вздовж виположених схилів долини спостерігається серія терас, розчленованих дрібними потоками. У багатьох місцях верхні виступи виположені і майже непомітно переходять у низькогірні хребти. Однак нижні три виступи виражені досить чітко. Широке русло Стрия вільно меандрує у галечниковій заплаві, розмиваючи другу і третю тераси. Найбільш чітко серія терас виражена в межах улоговиноподібних розширень долини біля сіл Підгородці і Новий Кропивник. Ширина долини тут понад 1 км. Особливо розширюється вона між селами Корчин і Верхнє Синьовидне.
Бескидський відрізок Дністра починається біля с Лімна. До сіл Стрілки і Верхній Лужок Дністер упоперек перетинає хребти, утворюючи невеликі звивини. На ділянці Верхній Лужок—Спас Дністер виробив поздовжню долину в м'яких серіях еоценового і олігоценового флішу. Біля Старого Самбора ширина долини близько 2 км. У районі с Стрілки спостерігається п'ять терас (0,5 м, 3 м, 15 м, 50 ж і 80 м).
У межах Верхньодністровських Бескид розвинені широкі поздовжні долини, що закладалися вздовж зон м'яких порід еоценового і олігоценового флішу. Серед них виділяються Розлуцька, Ісаївська, Топільницька та Недільно-Кропивницька долини.
На схилах долин у місцях відслонень дрібноритмічного флішу з перевагою сланців спостерігаються зсувні явища. Останні захоплюють товщу делювіально-пролювіальних суглинків, що покривають схили (села Явори і Розлуч).
3. Район середньовисотних моноклінальних хребтів Сколівських Бескид. Займає межиріччя Стрий—Опір і Опір—Сукель і належить до поширених тут скиб (лусок): Сколівської, Парашки, Мальманстальської, Зелем'янки і Рожанки.
Зв'язок хребтів з простяганням тектонічних лусок і залежність морфології від моноклінальної структури виражені найбільш типово. Хребти мають типове східнокарпатське простягання. Висоти звичайно дорівнюють 1000, а окремі вершини перевищують 1350 м. Схили хребтів побудовані асиметрично: південно-східні — пологі, а північно-східні — більш круті. Ця асиметрія найчіткіше виражена у поперечному профілі хребтів у долині р. Опір (м. Сколе).
Найбільшого розвитку досягає скиба Парашки, вздовж якої простягається добре виражений хребет Парашки з асиметричним поперечним профілем. Останній пролягає від с. Рибник (на р. Стрий) і далі в південно-східному напрямі через вершини гір Кругла, Широкий Верх, Парашка, Оброслий Верх, Корчанка, Зелемін, Кудрявець, Мутна.
До північного сходу від хребта Парашки паралельно до нього простягається хребет Сколівський, який належить до однойменної скиби. Гребеневу лінію його фіксують вершини гір Кобила, Діл, Кичера, Ключ, Іваночкове, Томнатик. Гребенева лінія звичайно збігається з виходами ямненського пісковина і верхньокрейдових товщ стрийської серії, Хребет має асиметричну будову і розчленований поперечними долинами, які в багатьох місцях перетинають хребет, з'єднуючи між собою поздовжні долини.
На південний захід від хребта Парашки простягається хребет, що відповідає Мальманстальській складці, яка занурюється і виклинюється на межиріччі Стрия—Опора. Хребет фіксується вершинами: Буківська, Липонали, Видноха (1365 м), Кривий Верх.
Скибі Зелем'янки відповідає менш виразний Зелем'янський хребет з вершинами: Чорна Гора, Перекоп, Сакул, Київець, Кремінка, Кіндрат, Маташів, Магура.
Внутрішня частина Сколівських Бескид межує зі Стрийсько-Санською верховиною приблизно вздовж лінії Турка—Славське—Вишків. У цій внутрішній частині гір можна помітити ще два хребти. Антиклінальним складкам Шимонець і Рожанка відповідає хребет, гребенева лінія якого фіксується вершинами Шимонець, Мала Шебела, Стара Шебела, Татарівка, Чирак. Досить чітко виражений хребет Високий Верх, що простягається від вершини Магура в північно-західному напрямку до р. Стрий через вершини Смерек, Високий Верх, Мінчол Зубрицький, Мінчол Радецький, Звіринець до р. Стрий.
Вздовж р. Опір, як і в долині р. Стрий, можна побачити серію терас. Ріка Опір прориває середньовисотні гірські ланцюги Сколівських Бескид, тим часом як її верхів'я пролягають в області відносно низьких висот верховини. У місці перетину зон стрийської серії долина звужується. У м'яких еоценових і олігоценових товщах флішу р. Опір утворює Тухлівську і Сколівську терасовані улоговини. При цьому найбільшого розвитку досягають друга і третя тераси.
У цілому Сколівські Бескиди є доступними. Уздовж долини р. Опір прокладено залізницю через Бескидський перевал до м. Мукачеве. Уздовж лівого притоку Опора р. Орави проходить автомагістраль на Ворітський перевал.
Міцні пісковики стрийської та ямненської серій можна використовувати для кар'єрної розробки будівельних матеріалів (Святослав, Сколе). Повені і паводки, викликаючи бічну ерозію р. Опору, завдають шкоди шляхам і населеним пунктам. Щоб запобігти цьому, споруджено русловідкидаючі греблі.
Долина р. Опір — найбільш зручний для огляду природний перетин лускуватих (скибових) структур, яскравий приклад для ілюстрації залежності асиметрії хребтів під мопоклінальної структури. Це також зручне місце для вивчення терас і роботи гірської ріки.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом