Геренчук К.І.
Природа Львівської області

Поверхневі та підземні води. Річки Львівської області

ПОВЕРХНЕВІ ТА ПІДЗЕМНІ ВОДИ

Поверхневі води. Львівська область багата ріками, яких нараховується понад 8950. Крім того, навесні під час танення снігу та влітку під час тривалих дощів утворюються тисячі тимчасово діючих потоків. Загальна протяжність рік області становить 16343 км. Розподіл рік по басейнах нерівномірний. Найбільше рік належить до басейнів Дністра (5738), Західного Бугу (3213) і незначна частина — до басейну Сану і Прип'яті.
Оскільки наша область розташована в межах Головного європейського вододілу, то в ній переважають дрібні ріки — витоки основних річок Дністра і Західного Бугу (табл. 9).

Таблиця 9. Ріки Львівської області (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Із загальної кількості річок 8756, тобто 97%, мають протяжність до 10 км, 170 — 10-50 км, 16 — 50-100 км і 3 — понад 100 км (Дністер, Стрий, Західний Буг).
Середня густота річкової сітки в басейні Західного Бугу становить 0.35 км/км кв, у басейні Дністра від 0,7 км/км кв (Передкарпаття) до 1,0 км/км кв (Карпати).
Розподіл стоку протягом року нерівномірний і залежить від розподілу опадів у басейнах річок, температури повітря, а також діяльності людей. Більша частина річного стоку (60-70%) припадає на літньо-осінній період (травень-листопад), а 40-30% — на зиму і весну. Проте, як у багатоводні, так і в маловодні роки є відхилення від типового розподілу стоку. У деяких ріках стік у кожному сезоні становить менше 50%. Найбільш водоносним є Дністер, середньомісячна витрата води якого дорівнює 124 м/сек (біля с. Журавне). Уявлення про середні річні витрати води на ріках області дає табл. 10.

Таблиця 10. Середні витрати води в ріках (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Найбільші витрати води залежать головним чином від запасів води в снігу, тривалості сніготанення, кількості опадів, стану грунту і характерні для рік Поділля і Волині в квітні, а для гірських приток Дністра в липні-серпні, що зумовлено літніми дощами. Найменші витрати води спостерігаються у зимовий період (0,2-0,3 м куб/сек). Живляться ріки такими сніговими, дощовими та підземними водами, значення кожного з цих трьох джерел живлення є різним на окремих територіях, але питома вага кожного з них не перевищує 50%.
Ріки рівнинного типу мають переважно дощове живлення, яке становить 50% загальної кількості, 37% припадає на снігове і 13% — на підземне. Для гірських рік снігове живлення є переважним і становить 50%, дощове — 44% і тільки 6%) припадає на підземне.
На всіх ріках Львівської області спостерігається три підняття рівнів води: весняна повінь, внаслідок танення снігу (березень-квітень); літні наводки від випадання тривалих і сильних дощів (червень-серпень); зимові підняття рівня води внаслідок тривалих і інтенсивних відлиг (грудень-лютий).
Льодовий покрив рік області нестійкий, а в окремі роки вони зовсім не замерзають, що зумовлено нестійким термічним режимом у зимовий період. Процес льодоутворення починається у кінці листопада—на початку грудня, а льодовий покрив установлюється в другій половині грудня—на початку січня. Найбільш рання дата замерзання ріки в області була відзначена на р. Опір (5 листопада 1941 р.) і найпізніша на р. Стир — 8 березня 1952 року. Бувають зими, коли ріки по декілька разів то замерзають, то скресають, що спричинюється тривалими відлигами. Тривалість льодоставу на ріках рівнинного типу 2-2,5, на гірських — 3-3,5 місяці.
Весняне підняття рівнів води починається ще під час льодоставу за 10-15 днів до скресання і поступово збільшується до моменту скресання. Ріки скресають приблизно в кінці лютого — на початку березня (найбільш рання дата скресання була відзначена 1 січня 1930 р. на р. Свиня, а найпізніша — 7 квітня 1952 р. на ріках Стир, Свиня, Верещиця).
Весняний льодохід триває 2-5 днів. Найшвидше скресають малі ріки. Після цього підняття рівня води відбувається дуже інтенсивно і може досягати 3-5 м за добу. У другій декаді березня ріки повністю звільнюються від льоду. Рівень води починає підвищуватись з початку березня і майже кожен день спостерігається весняний розлив рік, величина якого залежить від висоти берегів, ширини заплави. Рівнинні ріки розливаються від 0,5 до 2-3 км, а глибина затоплення дорівнює 0,5-1,5 м. Висота рівня води під час весняного підняття досягає 5 м на гірських і особливо передгірських ріках.
Літні паводки інколи за величиною більші від весняної повені. Найбільше їх у Карпатах, де в середньому за рік спостерігається 10-15 паводків. Середня тривалість паводкового режиму 12 днів. Висота літніх паводків над умовним рівнем коливається від 0,5 до 1,5 м, а в окремі роки досягає 2-3 і навіть 5 м. На деяких ріках, особливо на Стрию та Опорі, інколи спостерігаються катастрофічні паводки (у 1927, 1955 і особливо в 1969 роках).
Швидкість течії рік області неоднакова. Найбільша спостерігається у гірській частині області, у Карпатах, і становить 1,2 м/сек, а на порогах 2,5 м/сек; найменша — на ріках Буго-Стирського межиріччя (0,5-0,6 м/сек).
Середня річна каламутність рік області коливається у межах 20-700 г/м куб. Найбільших значень вона досягає під час паводків, особливо в Карпатах, де становить 1300-1800 г/м куб і більше.

Головними ріками області, кожній з яких ми дамо коротку характеристику, є Дністер, Стрий і Західний Буг.

Дністер — найбільша ріка області, бере початок з джерел, які виходять на поверхню на північно-західному схилі гори Розлуч біля с Середа на висоті 760 м. Річкова сітка Дністра в карпатській частині басейну найгустіша (1,5 км/км кв).
Живлення ріки змішане: у весняний період основним джерелом є талі снігові води; з травня по жовтень переважає дощове живлення, а потім домінуюче значення мають підземні води. Велика кількість опадів разом зі значним нахилом поверхні викликає високий стік.
До найбільших витрат води в Дністрі приводять весняне танення снігу та інтенсивні літньо-осінні дощі. Для гідрологічного режиму Дністра характерно, що найвищі рівні спостерігаються під час літніх паводків, але в окремі роки вони можуть бути найвищими під час осінніх і навіть зимових паводків.
Весняне підняття рівня починається у середньому в кінці лютого — на початку березня. Весняна повінь на Дністрі посилюється дощами і тому проходить декількома хвилями. Під час повені вода* піднімається від 8 до 166 см, а в окремі роки до 3,5-5,5 м за добу.
У літньо-осінній період спостерігається до 3-5 паводків, а в окремі роки 12-15 (1927, 1941, 1955 pp.). Середня тривалість паводків 10-25 днів, максимальна — 55 днів (1948, 1955 pp.). Рівень води під час паводків піднімається до 0,5-2 і навіть до 6 м за добу і більше.
Льодовий режим ріки нестійкий і звичайно перед льодоставом утворюються забереги, шуга, а також щороку спостерігається осінній льодохід тривалістю 5-10 днів. Проте бувають роки, коли ріка зразу покривається льодом. У середньому льодостав установлюється у кінці груднина початку січня. Поверхня льоду нерівна, торосиста і середня товщина його дорівнює 20-30 см. Під час теплих зим бувають 1-3 паводки тривалістю 15-30 днів.

Ріка Стрий бере початок на південно-західному схилі Верховинського вододільного хребта на горі Явірник. Довжина ріки 232 км, площа водозбору 3060 км кв; верхня і середня течії протікають у Карпатах, нижня — у Передкарпатті. Густота річкової сітки в басейні Стрия становить 1,4 км/км кв.
Ріка Стрий характеризується великою мінливістю рівневого режиму за роками. У деякі роки весняна повінь слабо виражена, зате влітку і восени спостерігаються високі паводки. Тоді на літньо-осінній період припадає 40-50% річного стоку. Крім того, бувають роки з безперервними паводками.
Льодовий режим ріки нестійкий. У верхів'ях і середній течії протягом зими часто буває декілька льодоставів, між якими спостерігається льодохід і тимчасове очищення ріки від льоду.
У нижній течії льодостав не суцільний, у багатьох місцях утворюються ополонки.

Західний Буг — найбільша ріка рівнинної частини області, права притока Вісли. Починається у Колтівській котловині біля с. Верхобуж на висоті 320 м над рівнем моря. Довжина ріки в межах області дорівнює 392 км (загальна довжина — 815 км). Густота річкової сітки в басейні Західного Бугу становить 0,3-0,5 км/км кв. Ріка належить до рівнинного типу, живлення її змішане: дощове, снігове і підземне.
Виділяються три підняття рівня води: велика весняна повінь у результаті сніготанення, літні дощові наводки (червень-липень) і зимові підняття, викликані зимовими відлигами (грудень-лютий). Під час весняної повені спостерігається найбільший рівень води в році. Весняне підняття води починається ще під час льодоставу за 5-10 днів до скресання. Найбільший рівень у році спостерігається 13-18 березня і може досягати 4-5 м над умовним рівнем. Весняна повінь триває до середини травня, а потім настає межень, яка триває до початку, а інколи й до середини листопада.
У верхів'ях Західного Бугу бувають літньо-осінні паводки, що досягають значних рівнів і інколи Перевищують весняну повінь. У середині течії ріки паводки слабо виражені, висота їх не перевищує 0,5-1,0 м. У районі м. Сокаль низькі рівні води характерні для липня-вересня.
У кінці листопада — на початку грудня спостерігається осінній льодохід, середня тривалість якого 3-8 днів. Замерзає ріка в другій половині грудня. Ріка скута льодом 120-140 днів. Проте взимку внаслідок тривалих і частих відлиг бувають тимчасові скресання. На режим ріки в зимовий період мають значний вплив теплі води Добротвірської ГРЕС. Тому льодові утворення тут відсутні або спостерігаються лише під час холодних зим.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом