Геренчук К.І.
Природа Львівської області

Болотна рослинність. Лісові ресурси Львівської області

Болотна рослинність Львівської області

Болотна рослинність. Основна маса заболочених площ на Львівщині зосереджена у Малому Поліссі та в Передкарпатті. Чимало боліт є також на Розточчі і в Опіллі.

У Малому Поліссі більшість боліт розміщена по долинах дрібних, малодіяльних річок, менше — по заплавах великих рік: Стиру, Західного Бугу та інших. Особливо заболочена східна частина Малого Полісся. Заплавні болота майже всі низинні. Переважають болота осоково-гіпнові та злаково-осоково-гіпнові. Менш поширені осокові, злаково-осокові, різнотравні, пухівково-осокові і осоково-тростинові болота. На осушених болотах виростають угруповання очеретянки, осоки стрункої, пухівки широколистої, хвоща болотного, комиша лісового. Цікавими є властиві лише для боліт Західної Європи низинні сашниково-осоково-гіпнові болота з сашником іржавим і меч-траво-осоково-гіпнові болота з меч-травою болотною та низинні болота з листовиком сколопендровим. На межиріччях вони займають невеликі площі. Такі болота теж переважно низинні — осоково-гіпнові, рідше ялиново-вільхові, березові. Але зрідка трапляються також і перехідні сосново-березово-сфагнові і верхові сосново-сфагнові болота, з чорницею, лохиною і журавлиною у чагарниковому ярусі.

У Розточчі і Поділлі переважно на заплавах річок (Верещиця, Домажір, Гнила Липа тощо) теж найбільш поширені низинні болота. Менше їх на межиріччях у карстових западинах. Зрідка трапляються і перехідні болота. Зокрема у Розточчі є перехідні сфагнові болота у переважанням у трав'яно-чагарничковому ярусі берези низької, журавлин звичайної і дрібноплідної, шейхцерії болотної, синюхи голубої, пухівки піхвастої та інших.

У Передкарпатті болота розміщені в заплавах Дністра та в долинах його притоків і Сану (ріки Вишня, Шкло). Це болота низинного типу, осокові, осоково-гіпнові, рідше тростинові і вільхові.

Найбільші болота на Львівщині: Солокія (заплава р. Солокії), Стоянів (заплава р. Судилівки), Дублянське, Полоничка, Івано-Франківське (Янівське). Великі болота є також пазаплаві Дністра.

Лісові ресурси Львівської області

Лісові ресурси. Львівщина належить до лісистих областей України. В останні роки загальна площа лісів області становила 679,4 тис. га, в тому числі, цілком вкрита лісом, — 538,9 га, що дорівнює відповідно 5 і 7% площі лісів України.

Загальні запаси ліквідної деревини у лісах Львівщини досягають близько 72 млн. м куб (12% запасів лісових ресурсів УРСР). В області вищий, ніж в середньому по республіці, і запас деревини на 1 га площі лісу (по УРСР — 120 м куб, на Львівщині — 135 м куб).

Серед вкритих лісом площ передусім виділяються ліси природного походження. Культурним (штучним) способом створено тільки 30% лісів держлісфонду (ДЛФ). Але тепер майже всі площі лісокультурного фонду засаджують чи засівають, що зменшує питому вагу лісів природного походження.

Вкриті лісом площі збільшуються не тільки за рахунок закультивунання лісовирубок, але й завдяки вирощуванню лісу на малопридатних для сільського господарства землях (еродовані землі, розвіювані піски, заболочені і осушені ділянки тощо). Отже, загальна площа, зайнята лісами, поступово зростає.

Склад лісів Львівської області за породами досить різноманітний. Тут налічується понад 20 корінних лісоутворюючих порід, серед яких за видами переважають листяні. Найбільш поширеними серед листяних є бук, дуб, граб, вільха, береза, осика, ясен, клен, тополя, липа, а серед хвойних — сосна, смерека (ялина), ялиця, модрина. Розміри площ та запасів окремих хвойних і листяних порід (за переважаючими породами у насадженнях) показано у табл. 11.

Таблиця 11. Площі і запаси лісів Львівщини (ДЛФ) (доступно при скачуванні повної версії підручника)

З даних табл. 11 випливають такі висновки:

  • Співвідношення за площами між листяними і хвойними більш-менш однакове (з деякою перевагою листяних), дроте за запасами хвойні ліси майже у два рази переважають листяні.
  • Спостерігається тенденція до збільшення частки хвойних лісів у загальній лісовій площі області. Це пояснюється тим, що хвойні загалом є швидкоростучими і більш продуктивними. Тому запаси листяних залишаються майже на одному рівні, тим часом як запаси хвойних збільшуються.
  • Серед листяних цілком переважають твердолистяні. Співвідношення за площами і частково за запасами поступово змінюється не на користь м'яколистяних. Скорочуються і абсолютні площі м'яколистяних як менш продуктивних (вільха, осика, частково береза). Одночасно зменшуються площі та запаси граба серед твердолистяних.
  • У складі хвойних порід виділяються три породи (сосна, смерека, ялиця), у складі листяних — чотири (бук, дуб, граб, береза).
  • Серед домінуючих листяних контрастність за площами і особливо за запасами (неоднорідність структури) більша, ніж серед домінуючих хвойних (наприклад, запаси бука більші від запасів берези майже в 10 разів, а запаси смереки більші від запасів ялиці тільки в 3 рази).

Таке співвідношення між розмірами площ листяних і хвойних порід є результатом багаторічної дії двох факторів — природного і антропогенного.

Останнім часом створюються цілі лісові масиви технічно цінних порід (бархата амурського, горіха грецького, плодових тощо), а також екзотичних рослин: псевдоцуги, каштана їстівного, кедра сибірського, модрини тощо). У лісові культури масово домішуються грунтополіпшуючі породи: липа, клен, явір, ліщина, бузина.

Таким чином, урізноманітнюється видово-породний склад лісів Львівщини і поліпшуються їх біологічна і фізична стійкість, а також фізико-механічні властивості вирощуваної деревини.

Серед головних лісоутворюючих порід сосна займає перше місце за площею і друге (після смереки) за запасами (див. табл. 11). Ця порода поширена майже на всій території області, але найбільші її масиви зосереджені в Малому Поліссі (лісгоспзаги Бродівський, Радехівський, Буський, Нестерівський, Рава-Руський). З хвойних порід сосна має поки що найбільше народногосподарське значення. З її деревини виготовляють меблі, целюлозу, з живиці і пневого осмолу — скипидар і каніфоль, з хвої — вітамінне борошно, хлорофіло-каротинову пасту, екстракт для ванн тощо.

Смерекові (ялинові) ліси на відміну від соснових зосереджені головним чином у гірській і передгірній частині Львівщини. їм належить друге місце (після соснових) за площею і перше за запасами. Смерека — одна з найбільш швидкоростучих і продуктивних порід. У достиглих насадженнях її запаси коливаються у межах 400-500 м куб/га, досягаючи часом 850-1100 м куб/га.

Деревина смереки є чудовим будівельним матеріалом, сировиною для целюлозно-паперової промисловості. Вона використовується для виготовлення меблів, деревних плит, музичних інструментів. Кора смереки містить 7-15% танідів (дубителів), а хвоя є цінною сировиною для виробництва кормового борошна, ефірів, спиртів. Зі смереки можна добувати живицю («ялинову сірку»), але це приводить до зменшення біологічної і фізичної стійкості лісів.

Ялиця, площа якої в три, а запаси в два рази менші, ніж сосни, росте переважно на Передкарпатті. Тут ялицеві складають понад чверть частини площі усіх хвойних лісів. А в Самбірському, Дрогобицькому, Добромильському та Старосамбірському лісгоспзагах площі і запаси ялиці перевищують площі і запаси смереки.

Чисті ялицеві ліси трапляються рідко. Переважно ялиця росте разом зі смерекою, буком, дубом. Ялиця вибаглива до грунту, не переносить перезволожених умов.

За технічними якостями деревина ялиці поступається перед смерековою. Вона легка, м'яка, добре колеться, але не міцна і швидко гниє. Використовується у будівництві, для виготовлення ящикової тари, ґонти, є сировиною для целюлозно-паперової промисловості. Кора ялиці містить 0-15% дубителів. З ялицевої смоли одержують канадський бальзам, а з хвої — олію.

Бук — третя після сосни звичайної та смереки і перша серед листяних лісоутворююча порода. Він поширений переважно у рівнинній частині області. Середні запаси деревини у достиглих лісостанах становлять 220 м куб/га.

Бук дуже тіневитривалий, утворює переважно чисті одноярусні насадження. У змішаних буково-хвойних лісах він є надійним захисником смереки.

Його деревина міцна, тверда, піддається гнуттю, тому використовується у виробництві меблів та паркету. Букові дрова займають важливе місце в сировинному балансі пірогенетичного виробництва, яке дає оцтову кислоту, метиловий спирт, розчинники, феноли, деревне вугілля тощо.

Дубові ліси, як уже відзначалось, займаючи значні площі, становлять невелику кількість деревних ресурсів. Поширені вони переважно в рівнинній частині області, менше в горах. Жодна деревна порода не знижувалась так інтенсивно, як дуб. Місце його зайняли або рілля, або грабняки. Він має корисні лісівничі властивості (вітростійкість, опірність до шкідників), цінну деревину (міцність, твердість, пружність), тому тепер широко культивуються змішані дубові насадження, а також реконструюються малопродуктивні порослевого походження лісостани.

Реконструюються і грабові ліси, які не утворюють корінних насаджень, а виникли на місці вирубаних дубових лісів. Хоча площі грабняків швидко скорочуються, однак вони є досить великими. Запаси ж деревини на гектар спілого грабового лісу становлять 170 м куб, тоді як спілий дубовий ліс на такій же площі дає понад 200 м куб. Грабова деревина йде переважно на паливо, а останнім часом використовується й у пірогенетичній і целюлозно-паперовій промисловості.

Ліси Львівщини відзначаються великою різноманітністю деревних порід. Це дає змогу вирощувати найбільш стійкі та продуктивні змішані насадження, економити деревину одних порід і максимально використовувати деревину інших, задовольняти найрізноманітніші запити населення та народного господарства тощо.

Лісові ресурси Львівщини неоднорідні й з економічної точки зору. Тут треба враховувати, що ліси використовують різні за соціально-економічною сутністю господарства (державні підприємства, колгоспи), що є різні народногосподарські категорії лісів, які неоднаково віддалені від місць переробки деревини тощо. 78% лісів належить лісгоспзагам — державним лісовим підприємствам, яких налічується 16. Це ліси так званого держлісфонду. Їх головна функція забезпечувати деревиною сировинні потреби промислових споживачів. У ДЛФ зосереджено більшу частину запасів деревини. Отже, і середні запаси гектара площі лісу і середні прирости в лісах ДЛФ вищі, ніж у лісах інших користувачів — колгоспів і радгоспів.

У користуванні колгоспів є 89,2 тис. га лісопокритої площі (16,5%) і 5,54 млн. м куб запасів деревини (7,7%); у радгоспів — відповідно 13,3 тис. га (25%) і 1,34 млн. м куб (1,9%). Останнім часом помітна тенденція до централізації лісів у держлісфонді, де є кращі економічні та технічні можливості лісовідновлення, захисту і охорони лісів.

Залежно від завдань раціонального використання і відновлення лісових ресурсів на території області виділяються дві їх економічні групи.

Поділ лісів на дві групи має і чисто економічний сенс, тому що ціни на однакову деревину на пні завжди вищі в лісах І групи.

Слід відзначити, що лісові масиви незалежно від місця їх розташування, конкретної економічної ролі, видового складу тощо, повинні передусім залишатись важливим регулятором водного балансу, бути засобом очищення повітряного басейну, охороняти поля від ерозії, а річкові артерії, стави та озера від замулювання. Експлуатуючи ліси, треба враховувати ці їх функції.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом