Геренчук К.І.
Природа Львівської області

Фауна хребетних

ФАУНА ХРЕБЕТНИХ

Видовий склад хребетних. Видовий склад хребетних Львівської області досить різноманітний. За нашими та даними інших авторів, у межах сучасної Львівщини зареєстровано таку кількість видів хребетних за класами: риб — 47, земноводних — 15, плазунів — 8, птахів — 199, ссавців —71. Усього налічується 340 видів. До фауни хребетних території, яка займає верхів'я басейнів Дністра, Західного Бугу, входять західноєвропейські, східноєвропейські, гірський (аркто-альпійські), передньоазіатські, бореальні, середземноморські види, що зумовлюється розміщенням області на межі Західної та Східної Європи, на вододілі річкових систем Балтійського і Чорного морів.
З огляду на зоогеографічну характеристику Львівська область належить до бореально-лісової та європейської лісостепової зон. Ці зони діляться на чотири зоогеографічні райони: 1) Українсько-Карпатський; 2) Західно-Волинський; 3) Подільський; 4) Закарпатський.
Специфічними представниками Українсько-Карпатського зоогеографічного району (південна частина Львівщини) є такі види хребетних: форель струмкова (Salmo trutta m. fario), харіус (Thymallus thymallus), кумка гірська (Bombina variegata), тритони карпатський і альпійський (Triturus montandoni, T. alpestris), саламандра плямиста (Salamandra salamandra), ящірка живородяща (Lacerta vivipara), глухар карпатський (Tetrao urogallus rudolfi), дятел трипалий (Picoides tridactylus), щеврик гірський (Anthus spinoletta), плиска гірська (Matadlla cinerea), дрізд білозобий (Turdus torquatus), заварушка, або тинівка альпійська (Prunella collaris), шишкар ялиновий (Loxia curvirostra), оляпка (Cinclus cinclus), бурозубка альпійська (Sorex alpinus), білка карпатська (Sciurus vulgaris carpathicus), полівка мала водяна (Arvicola terrestris scherman), полівка спігова (Chionomys nivalis), ведмідь бурий (Ursus acrtos), олень карпатський (Cervus elaphus carpathicus).
Специфічними для Західно-Волинського зоогеографічного району (північна частина Львівщини) є такі види хребетних: черепаха болотяна (Emys orbicularis), тетерев (Lyrurus tetrix), рябчик (Tetrastes bonasia), лелека чорний (Сїсопіа nigra), турухтан (Philomachus pugnax), дупель (Capelia media), горіхівка (Nucifraga caryocatactes), полівка-економка (Microtus occonomus),  лось (Alces alces).
Специфічними хребетними верхньодністровсько-бузької зоогеографічної ділянки Подільського району (центральна частина Львівщини) слід вважати такі види: горлиця кільчаста (Streptopelia decaocto), бджолоїдка звичайна (Merops apiaster), дятел сірійський (Dendrocopus syriacus), тхір степовий (Putorius eversmanni), нічниця довговуха (Myotis bechsteini), кролик дикий (Oryctolagus cuniculus), сліпак подільський (Spalax podolicus).

Ландшафтно-типологічний опис фауни хребетних та практичне значення окремих видів. Описуючи фауну, ми поділяємо її за ландшафтно-екологотипологічним (біоценотичним) принципом, звертаючи увагу передусім на фонові види. Чисельність їх популяції може бути досить високою, а тому і значення у біоценозах та економіці Львівської області цілком визначеним.

Рівнинні зооценози. Русла річок, заплави, стариці, озера, заболочені луки Дністра (нижче Самбора), Західного Бугу, Верещиці заселяються видами хребетних, які утворюють водно-береговий комплекс фауни. Він є особливо різноманітним у теплий період року, коли тут гніздяться птахи.
У рівнинній частині верхів'я Дністра перше місце у виловах риби займає підуст (70-98%). Далі йдуть рибець, марена, вирозуб та інші, У старицях та по озерах є багато окуня, краснопірки, менше золотого карася, лина, коропа. Велика чисельність популяції підуста пояснюється тим, що він невибагливий до корму, зокрема живиться водоростями, якими обростає каміння, і у споживанні їх не має конкурентів. Нереститься підуст не пізніше середини квітня і також не має конкурентів на нерестовищах. Ці біологічні особливості підуста забезпечують інтенсивність відтворення його природних запасів (Л. К. Опалатенко, 1966). Є велика кількість хижих риб (щука, окунь, білизна), які споживають дрібну рибу (верховодка, пічкур, бички) і нерестяться у березні-травні. У гірших екологічних умовах перебувають такі цінні види верхньодніпровської іхтіофауни, як марена, рибець, головень. Нерест цих риб продовжується від середини травня до середини липня, тобто поза межами весняної заборони лову, і риба, яка йде на нерест, стає здобиччю рибалок. Зрозуміло, що запаси промислових річкових риб постійно зменшуються. За десятиріччя (1957-1967 pp.) у Львівській області щорічний вилов річкових риб не перевищував 200-300 ц. У рибоводних ставкових господарствах Львівщини (Великий Любінь, Комарне, Рудники, Івано-Франкове та ін.) успішно розводять різні раси коропа (лускатий, рамчастий, дзеркальний, голий), срібного карася, а з 1957 р. почали вирощувати гібрид коропа з амурським сазаном.
Серед земноводних у цьому зооценозі у квітні-вересні великої чисельності досягають жаби озерна і ставкова, а у квітні-липні — тритон звичайний, подекуди тритон гребенястий. Практичне значення земноводних, які знищують багато шкідливих безхребетних, зокрема комах, не потребує додаткових пояснень. У їжі тритона звичайного виявлено 67,0 /о шкідливих безхребетних, тритона гребенястого — 42,9%, жаби озерної — 44,4%, жаби ставкової — 47,2% (Н. А. Полушпна, В. О. Кушнірук, 1962).
З плазунів у цьому зооценозі влітку найчастіше можна спостерігати вужа звичайного, який, як і всі змії, в тому числі і гадюка звичайна, є корисним; зрідка буває вуж водяний та черепаха болотяна.
У заплавах річок, на озерах і старицях чимало й птахів, найчисленнішими з яких у Львівській області є деркач, лиска, кулик-чайка, перевізник, бекас, мартин звичайний, крячок річковий, норець великий, крижень, чирок-тріскунок, лелека білий, чапля сіра, бугайчик, луні луговий і болотяний, сова болотяна, ворона сіра, грак, сорока, шпак, щиглик, вівсянки звичайна і очеретяна, жайворонок польовий, плиски біла і жовта, синиця велика, кобилочка річкова, очеретянка велика, ставкова та лугова, камінка звичайна, чекани луговий і звичайний, ластівка берегова.
Водоплавні та болотні птахи мають особливе значення, бо є об'єктами спортивного полювання. Для них У межах Львівщини є значні штучні і природні водойми біля Краківця, Івано-Франкова, Рудників, Мединиці, Жидачева, Комарна, Журавна, Добротвора, Бродів, Підкаменя. Численні ліві притоки Дністра також цілком придатні для гніздування водоплавних і болотних птахів. У заплавах верхів'я Дністра, за М. К. Тарасовою (1952), одне гніздо лисухи припадало на площу 1,5-3,2 га; норця великого на 3,5-14,2 га; крижня — на 8,1-33,6 га; чирка-тріскунка — на 24-49,7 га. На жаль, тепер зменшується кількість не лише мисливсько-промислових птахів, а й таких корисних комахоїдних пернатих, як кулик-чайка, деркач, очеретянки, чекани, бо зникають угіддя, що відповідають їх екологічним вимогам. Однією з причин зменшення чисельності водно-болотних птахів є нераціональна меліорація заболочених угідь та вирівнювання русел більшості річок Львівщини. Пернаті змушені мігрувати в інші райони країни, бо тут зникають місця, сприятливі для гніздування і вирощування молодняка, збіднюється кормова база. Тому слід негайно вжити заходів щодо припинення надмірної меліорації на притоках Західного Бугу і Дністра. Це повинна взяти під свій контроль Обласна інспекція у справах охорони природи.
До типових ссавців річок та заплав у межах Львівщини належать водяні землерийки або кутори, бурозубки звичайна і мала, нічниці ставкова і водяна, видра річкова, норка європейська, горностай, ласка, єнотовидний собака, миші мала та польова, пацюк сірий, ондатра, полівки водяна, економка та темна. Майже всі перелічені звірі мають позитивне практичне значення. Землерийки та нічниці винищують комах та інших безхребетних, серед яких є чимало небезпечних для сільського і лісового господарства. Горностай, ласка, норка — невтомні винищувачі мишовидних гризунів, які завдають значної шкоди луківництву. Нарешті видра, норка, єнотовидний собака, ондатра належать до групи хутропромислових звірів, бо мають коштовне хутро. З огляду на нечисленність, здобування видри у Львівській області до 1965 р. велося за ліцензіями, а потім було цілком заборонене.
Ондатра у верхів'ях басейну Дністра вперше з'явилася у 1944-1945 рр., прийшовши сюди з сусідніх районів Польщі. Вона знайшла тут сприятливі екологічні умови і почала заселювати усі придатні для життя водойми, але не досягла промислової кількості через несталий рівень води у річках басейну верхнього Дністра та штучних ставах, з яких кожної осені під час вилову риби спускають воду.
Оброблювані землі на вододілах, які засіваються різноманітними сільськогосподарськими культурами, займають у Львівській області понад 800 тис. га. Серед зернових основне місце посідає озима пшениця, а серед провідних технічних культур — цукровий буряк, льон-довгунець. Чималі площі зайняті картоплею. Цей своєрідний агроценоз, що виник внаслідок трудової діяльності людини, заселяють переважно синантропні тварини, види відкритих експозицій, землериї. На землях, що обробляються, із земноводних зареєстровані часничниця звичайна, ропухи звичайна і зелена, жаба трав'яна. Значення всіх цих істот в агроценозі позитивне. З плазунів в окультурених ландшафтах виявлені ящірка прудка, яка заселює пришляхові смуги орних земель, та вуж звичайний. Обидва види корисні.
Птахів на полях, городах, посівах багаторічних трав є досить багато, але найбільшої чисельності серед них досягають такі види: перепел звичайний, горлиця звичайна, боривітер звичайний, канюк звичайний, лунь польовий, сич хатній, сиворакша, одуд, галка, шпак, просянка, жайворонок польовий, плиска біла, щеврик польовий, сорокопуди чорполобий і жулан, ластівки сільська і міська (літній аспект орнітофауни). Восени і взимку видовий склад птахів, що заселяють оброблювані землі, помітно змінюється. У ці пори року переважають куріпка сіра (місцями і в деякі роки), зимняк, ворона сіра, грак, сорока, щиглик, коноплянка, чечітка звичайна, горобець польовий, вівсянка звичайна, пуночка- (у деякі роки), жайворонки чубатий і рогатий (інколи), сорокопуд сірий (зимовий аспект орнітофауни). Роль пернатих в агроценозі позитивна і цілком визначена. Вони є біологічним фактором, який стримує зростання чисельності небезпечних комах, гризунів, зменшує кількість насіння бур'янів. Перепели, куріпки, горлиці утилізують зерно, падалицю, є улюбленою здобиччю мисливців, але в зв'язку зі зменшенням чисельності популяції куріпок сірих, полювання на них у Львівській області тимчасово заборонене.
Землі, які оброблюються, — типові стації деяких диких ссавців, зокрема крота (городи), білозубок малої і білочеревої, багатьох рукокрилих, тхора степового, ласки, лисиці звичайної, зайця сірого, мишей хатньої, малої, польової та лісової, хом'яка звичайного, полівки звичайної, сліпака подільського. Усіх цих тварин умовно можна поділити на такі групи: шкідливі для сільського господарства (усі миші, хом'як, полівка, сліпак); корисні, що знищують комах-шкідників (кріт, білозубки, рукокрилі), мишовидних гризунів (ласка, тхір, лисиця), які дають цінне хутро (лисиця, тхір), або хутро і смачне м'ясо (заєць сірий).
Аналіз заготівель шкурок двох основних хутропромислових видів Львівщини говорить про дальше зменшення природних запасів зайця сірого і про відносну стабілізацію чисельності лисиць. У зв'язку з цим с гостра необхідність припинити полювання на цих звірів принаймні на два роки. При належній охороні фауни за цей час зросте її промисловий потенціал (поголів'я лисиць до 8 тис, зайців до 60-65 тис. штук), що дозволить далі вести відстріл цих коштовних ссавців і здійснювати заготівлю шкурок на рівні 1961 р.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом