Геренчук К.І.
Природа Львівської області

Природні ландшафти і райони

ПРИРОДНІ ЛАНДШАФТИ І РАЙОНИ

Сучасна географія — це насамперед наука про природні і виробничі територіальні комплекси, закономірності їх утворення, географічного поширення і взаємодії. Фізична географія вивчає природні територіальні комплекси, які являють собою закономірно побудовані системи взаємодіючих компонентів: земної кори з її відкладами, рельєфом і тектонічними рухами, атмосфери з її повітряними масами, гідросфери з її океанічними, наземними і підземними водними масами та біосфери з її рослинними і тваринними угрупованнями (біоценозами). Як взаємодіючий фактор зміни природних комплексів дедалі більшого значення набуває господарська діяльність людини.
На нашій планеті в процесі її розвитку утворилися природно-територіальні комплекси дуже різноманітного складу і розмірів: від географічної оболонки, яка утворює суцільну планетарну систему взаємодіючих компонентів, до невеликого горба, яру чи болота, які теж утворюють досить складні, хоч і дрібні, природні комплекси.
Вивчення внутрішньої структури і зовнішніх форм цих природно-територіальних комплексів, пізнання закономірностей їх утворення і зміни та використання цих знань в інтересах людства є основним завданням сучасної фізичної географії.
У фізичній географії за останні три десятки років склався певний поділ праці: а) вивченням загальних закономірностей будови і розвитку географічної оболонки як суцільної планетарної системи займається загальне землезнавство; б) будову і закономірності розвитку окремих компонентів географічної оболонки вивчають такі галузеві географічні науки, як геоморфологія, кліматологія, гідрологія, біогеографія, географія грунтів тощо; в) структуру і закономірності розвитку великих природно-територіальних комплексів (материків, зон, географічних країн і областей) досліджує регіональна фізична географія і, нарешті, д) вивченням структури і закономірностей розвитку невеликих природних комплексів займається ландшафтознавство.
Невеликі природні територіальні комплекси, що їх вивчає ландшафтознавство, можна поділити на дві основні категорії: морфологічні частини ландшафтів і природні ландшафти.
Морфологічні частини — це порівняно дрібні природні територіальні комплекси, які часто трапляються на будь-якій території, наприклад, яри, балки, горби, видолинки, дюни, схили тощо, і створюють її загальний вигляд, її ландшафт. Кожна з цих форм рельєфу відзначається своїм власним характером геологічної будови, рослинності і грунту, мікроклімату і зволоження, особливо грунтового. Отже, вони є справжніми природними комплексами, в яких всі складові частини перебувають у тісному зв'язку і взаємній залежності.

Дрібні природно-територіальні комплекси поділяють щодо їх величини і складності на такі таксономічні одиниці:
а) фації — найменші за розмірами і найпростіші за будовою природні комплекси (вершина горба, один зі схилів балки, степове блюдце тощо), які мають однаковий літологічний склад поверхневих порід, єдиний елемент рельєфу, однаковий режим зволоження і мікроклімат, одну ґрунтову відміну і один біоценоз;
б) урочища — більші за площею і складніші за будовою природні комплекси, що являють собою закономірно побудовані системи фацій, які утворилися на одній мезоформі рельєфу, як наприклад, яр, балка, горб, видолинок, схили тощо;
в) місцевості — ще більші і складніші природні комплекси, що являють собою системи взаємопов'язаних урочищ, які утворилися на значній площі рельєфу більш-менш однорідної геологічної будови, наприклад, заплава або тераса річки, гряда або пасмо, вододіл, невеликий
гірський хребет тощо;
г) яруси — найскладніші і найбільші природно-територіальні комплекси, які утворюються в ландшафтах з глибоко порізаним рельєфом (у горах, передгір'ях, височинах) і являють собою системи різних за висотою і віком місцевостей та їх урочищ з більш-менш однаковою геологічною будовою і режимом тектонічних рухів. Докладну характеристику ландшафтних ярусів, поширених на Львівщині, ми подамо далі.

Характерною рисою морфологічних частин — фацій, урочищ, місцевостей і ярусів — є те, що вони мають, так би мовити, масове поширення, неодноразово повторюються на певній території, надаючи. їй характерного вигляду: рівнинного, ярково-балкового, горбистого, западинного тощо (рис. 12). Фації, або урочища, дуже часто бувають подібні одна до одної, як листя на дереві, тому їх і названо морфологічними частинами цілісного природно-територіального комплексу. Таким цілісним і оригінальним територіальним комплексом є природний ландшафт.

Рис. 12. Схематична ландшафтна карта Львівської області (за К. І. Геренчуком) (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Природний ландшафт — це закономірно побудована система морфологічних частин (фацій, урочищ, місцевостей і ярусів), які утворилися на спільній структурно-літологічній основі. Вона відзначається своїм місцевим кліматом, характером рослинного покриву грунтів, індивідуальною морфологічною структурою, що дає можливість відрізняти один ландшафт від іншого.
Ландшафт, на відміну від морфологічних частин, відрізняється цілком певними і виразними індивідуальними рисами своєї природи від сусідніх ландшафтів, отже, він є оригінальним природним територіальним комплексом з чіткими якісними відмінами і характерними ознаками.
Кожний ландшафт займає певну, як правило, досить значну територію (площею в декілька сот квадратних кілометрів), яку ми називаємо природним, або фізико-географічним районом, обмеженим більш-менш чіткими природними границями — долинами річок, хребтами, уступами тощо.
Природно-територіальні комплекси являють собою закономірно побудовані системи, у яких усі складові частини (геологічні породи, водні і повітряні маси, рослини і тварини) пристосувались і пов'язані одна з одною обміном тепла, вологи, мінеральних речовин, завдяки чому весь природно-територіальний комплекс набув певної єдності і сталості. Ось чому зміна будь-якого з компонентів цього комплексу (наприклад, вирубки лісу) спричиниться до більш чи менш швидких і виразних змін усіх інших компонентів: клімату, водного режиму і грунтів, тваринного світу і навіть рельєфу. Отже, зміниться весь природно-територіальний комплекс,- його структура і зовнішній вигляд, природні особливості, процеси і, нарешті, його ресурси.
Господарська діяльність людини відбувається у природно-територіальних комплексах і безперервно порушує ті споконвічні зв'язки і залежності, які в них склалися.
Кількість таких порушень природних комплексів (вирубки і посадки лісів, осушення і зрошування земель, розорювання степів, тощо) з кожним роком зростає, а наслідки їх не завжди бувають сприятливими для природи і для господарства.
Ось чому сучасна фізична географія вважає своїм основним завданням вивчення природних територіальних комплексів, виявлення їх структури і аналіз процесів, що відбуваються у комплексах. Це дозволить виробити найдоцільніші рекомендації щодо господарського використання природно-територіальних комплексів, яке приведе до поліпшення природних умов і збагачення природних ресурсів. Вивчення природно-територіальних комплексів спричинилося до розробки і застосування нових методів досліджень і появи нових термінів та понять у фізичній географії, найважливіші з яких вживаються у нашій роботі.
Кожний природний район має свої індивідуальні особливості геологічної будови і рельєфу, кліматичного і водного режимів, характеру рослинності, грунтів і тваринного світу. Звідси випливає, що кожний природний район мусить мати свою специфіку господарського використання земельних, водних, кліматичних, рослинних і тваринних ресурсів. Ґрунтовне знання специфіки особливостей кожного природного району є науковою основою для правильного визначення спеціалізації господарства колгоспів і радгоспів, планування різного роду робіт, для наукового обгрунтування проектів районних планувань тощо.
Усього у Львівській області ми виділяємо 34 природних райони, які можна об'єднати за спільними ознаками в декілька груп, а саме: І — лесова лісостепова, або опільська, II — лесова горбогірно-лісова, III — поліська, IV — передгірська, або передкарпатська, V — гірська, карпатська, яка в свою чергу поділяється на декілька підгруп.

Розглянемо природні райони більш докладно (рис. 13).

Рис. 13. Схематична карта природних районів Львівської області (за К. І. Геренчуком) (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом