Скуратович О.Я., Коваленко Р.Р., Круглик Л.І.
Географія. 6 клас. Підручник для середньої школи

Вивітрювання. Робота вітру і текучих вод

§12. Зовнішні сили Землі

На земну поверхню постійно впливають, крім внутрішніх сил, зовнішні: вивітрювання, робота текучих вод, льодовиків, вітру, морського прибою. Якщо внутрішні сили створюють гори, то зовнішні їх руйнують.

Вивітрювання 

Вивітрювання — це руйнування та зміна гірських порід під дією коливань температури повітря, вологи і живих організмів.

Розрізняють фізичне, хімічне та органічне вивітрювання (мал. 26).

Складові вивітрювання
Мал. 26. Складові вивітрювання

Фізичне вивітрювання відбувається в основному під впливом зміни температури повітря протягом доби. Доторкнись до каменя вдень і ти відчуєш, що він гарячий. Вночі ж він охолоджується. І так повторюється щоденно. При нагріванні камінь розширюється, при охолодженні стискається. Врешті-решт він розтріскується. Від скелі при цьому відриваються брили різної величини, які з подальшим фізичним вивітрюванням розпадаються на дрібні уламки, а потім перетворюються на пісок та пил.

При хімічному вивітрюванні приступають до роботи повітря і вода з розчиненими в ній речовинами. При цьому порода не лише подрібнюється, а й перетворюється в іншу, зовсім не схожу на первісну. Наприклад, щільний твердий польовий шпат при хімічному вивітрюванні перетворюється в м'яку й пухку білу глину, з якої виробляють фарфоровий посуд.

Органічне вивітрювання призводить до руйнування та зміни земної поверхні під впливом живих організмів — бактерій, грибів, лишайників, тварин. Ці організми виділяють розчини, які діють на гірські породи і руйнують їх.

Робота текучих вод

Під час дощу можна помітити, що разом з водою з горбів зносяться дрібні камінчики та піщинки. Ці піщинки переносяться і відкладаються в іншому місці. Отже, вода виконує три види роботи:

  • руйнівну — вимивання, або розчинення речовин земної кори,
  • транспортну — переносить своїм потоком дрібні частинки,
  • творчу — створює нові форми. Які ж?
Етапи утворення яру
Мал. 27. Етапи утворення яру

Якщо схили горбів складені пухкими породами, то вода поступово прокладає собі постійний шлях, по якому вона стікає, і виносить ці породи. Поява невеликої вимоїни свідчить про те, що розпочався процес ерозії — руйнування поверхні водяними потоками. Поступово вода поглиблює і розширює вимоїну (мал. 27). Вона перетворюється в яр, спочатку невеликий, а потім глибокий та широкий (мал. 28). Так, в Україні трапляються яри, довжина яких вимірюється в кілометрах. Яри знищують родючі землі, заважають будівництву. Якщо не вести боротьбу з яром, він продовжує рости після кожного дощу.

Як у твоїй місцевості ведуть боротьбу з ярами?

Яр
Мал. 28. Яр

З часом ерозія послаблюється, схили яру стають положистими, на них оселяються рослини. Яр старіє і перетворюється в балку — улоговину, порослу травою, чагарниками або деревами. Звичайно балка — це кінцева стадія розвитку яру (мал. 29).

Заліснення балки
Мал. 29. Заліснення балки

До поверхневих текучих вод належать також річки, з життям і роботою яких ти ознайомишся в темі «Гідросфера».

Частина води після дощу просочується в грунт та у верхні шари земної кори і вже там, під землею, продовжує свою роботу. Підземні текучі води вимивають або розчиняють окремі гірські породи. При цьому під землею утворюються пустоти — печери.

Робота вітру

Перед грозою часто посилюється вітер. Він підіймає в повітря піщинки різної величини і часто переносить на великі відстані, де відкладає. А в деяких районах Землі вітер створює химерні витвори, обточує скелі, як скульптор, надаючи їм форм, що нагадують то фігуру людини, то тварину, то казкові замки.

Отже, вітер, як і текучі води, виконує три види роботи:

  • руйнівну — видуває пухкі породи, викликає пилові бурі та обточує скелі,
  • транспортну — переносить піщинки на десятки й сотні кілометрів,
  • творчу — створює нові форми рельєфу.

Які ж форми рельєфу на рівнинах створює вітер?

Коли кажуть про пустелі, перед очима постає така картина. Під нещадним промінням сонця вітер перевіває гарячий пісок, утворюючи величезні горби серповидної форми — бархани. Схил бархана, повернутий до вітру (навітряний), пологий. По ньому вітер підіймає піщинки на вершину і скочує їх вниз по крутому підвітряному схилу. Так бархан пересувається зі швидкістю до кількох сот метрів на рік. Висота цих горбів досягає 200-500 метрів.

Якщо бархани трапляються лише в пустелях, то дюни (мал. 30) виникають і в інших природних зонах на піщаних берегах морів, озер, річок. Багато дюн на узбережжі Балтійського моря. Дюни мають таку саму форму, як і бархани. І пересуваються вони так само, як і бархани. Проте дюни значно менші (від 5 до 100 м) і переміщуються значно повільніше (до 10 метрів за рік).

Дюни
Мал. 30. Дюни

Бархани та дюни, пересуваючись, можуть завдавати великої шкоди. Вони засипають дороги, сади, поля, житло людей.

Щоб припинити їх рух, необхідно на пологих схилах садити дерева, кущі. За цих умов вітер не зможе переносити піщинки через вершину.

Змінюється поверхня Землі і під впливом морів та льодовиків. Хвилі й морські течії руйнують береги, льодовики — долини гір. І ті й інші переміщують гірські породи.

Висновки

1. Крім внутрішніх, є зовнішні сили Землі, що діють на її поверхні та у верхніх частинах земної кори. Вони змінюють рельєф Землі, створений внутрішніми силами, і створюють нові форми рельєфу (яри, бархани, дюни та ін.).

2. До зовнішніх сил Землі належать вивітрювання (фізичне, хімічне, органічне); робота текучих вод (поверхневих і підземних); робота вітру тощо.

3. Іноді зовнішні сили Землі призводять до порушення господарської діяльності людини. Тому необхідно вести боротьбу з ярами, наступом барханів та дюн.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом