Назаренко І.І., Польчина С.М. Нікорич В.А.
Грунтознавство

Класифікація та властивості алювіальних грунтів. Сільськогосподарське використання алювіальних грунтів

17.2. Класифікація та властивості алювіальних грунтів

Вона ускладнюється тим, що розвиток і властивості алювіальних грунтів залежать як від зональних, так і азональних факторів. Найбільш розповсюджені три типи алювіальних грунтів: дернові, лугові, болотні. їх поділ на підтипи залежить від зони. Нижче наводиться класифікація алювіальних грунтів, придатна для України (табл. 34).

Таблиця 34.  Класифікація алювіальних грунтів (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Алювіальні дернові грунти формуються під луговою, чагарниковою та лісовою рослинністю в прирусловій заплаві. Грунтові води, хоча й не знаходяться дуже глибоко, більшу частину року не впливають на грунтовий профіль, тому ці грунти сухі. Ознаки оглеєння слабкі або відсутні. Грунти слабо гумусовані (1-3%), більшістю сильно шаруваті, що за старою номенклатурою дозволило їх називати "заплавними шаруватими"; переважно малопотужні з невеликою ЄП (10-15 мг-екв на 100 г грунту).

Профіль типового алювіального дернового грунту:
Нд – дернина, сіра або бурувато-сіра, потужністю 5-7 см;
Н – потужністю 3-20 см, гумусовий, сірий, шаруватий, найчастіше – піщаний ;
HP – перехідний, шаруватий;
Р – алювій різного гранскладу, шаруватий.

Підтипи:
- опідзолені, в них виділяється освітлений He-горизонт та горизонт НРі, характерний Е-І перерозподіл (Но+Не+НРі+Р);
- примітивні, в яких горизонти не розвинені, являють собою шари алювію різного гранскладу та гумусованості (Ph+ +Р1h1+P2h2+...+Pnhn);
- буроземні, які зустрічаються в зоні Карпат, мають бурувате забарвлення, перехідний горизонт ущільнений, Е-І диференціації нема.

Роди: кислі, в яких рН<7, СНО<50%; насичені, рН = 6-7, СНО ~100%; карбонатні, які киплять по профілю; шаруваті, які мають типову будову профілю, потужність 30-50 см, увесь профіль явно шаруватий, гумусу ~2%; глейові, в яких у материнській породі спостерігається оглеєння (Pgl).

Види: короткопрофільні, потужність менше 45 см; слаборозвинені – менше 10 см; нормальні – 45-80 см; потужні – більше 80 см.

Алювіальні лугові грунти утворились під трав'янистою луговою рослинністю в центральній заплаві. Будова профілю типового грунту:
Нд – дернина, потужністю 3-5 см, щільна, багато коренів;
Н – гумусовий, потужністю 30-50 см, темно-сірий, зернистий;
HPgl – перехідний, бурий, з плямами оглеєння;
PGl – шаруватий алювій, оглеєний, часто безструктурний, іноді з шарами торфу.
Коренева система лугової рослинності інтенсивно оструктурює грунтову масу, тому стара назва цих грунтів "заплавні зернисті". Гумусу в них багато, до 8-10%, ЄП – до 20-30 мг-екв/100 г грунту.

Алювіальні болотні грунти утворились у притерасних або старичних зниженнях. Для їх генезису характерна спільна дія болотного й алювіального грунтоутворення. Залежно від їх співвідношення, алювіальні болотні грунти діляться на лугово-болотні (сильно глейові, не мають Т) та оторфовані (мають шар Т). Оторфовані поділяються за потужністю та ступенем розкладу торфу. Типовий профіль: H(T)+HPGl+PGl. Болота, звичайно, низинного типу, гумусу від 5 до 20%, реакція кисла або слабокисла, ЄП різноманітна, містять мало Р і К, торф сильно замулений, у мінеральній частині профілю – іржаво-вохристі плями.

17.3. Сільськогосподарське використання алювіальних грунтів

Заплавні грунти – одні з найцінніших складових земельного фонду будь-якої країни. Особливою родючістю відрізняються алювіальні лугові грунти. У природному стані вони зайняті продуктивними луками, пасовищами. Окремі ділянки розорюються для вирощування коренеплодів, картоплі, овочевих культур. Рекомендуються для ефективного використання алювіальних грунтів такі заходи: поліпшення природних лугів і пасовищ, науково-обгрунтоване внесення мінеральних добрив. Для захисту від берегової водної ерозії не допускається розорювання алювіальних грунтів при швидкості течії, що перевищує 0,2-0,25м/сек, а також ділянок, близьких до русла, місць виходу та входу^повеневих вод в заплаву, грив, тальвегів, рекомендується насадження дерев'янисто-чагарникової рослинності вздовж берегів.
У заболоченій частині заплави потрібно регулювати водний режим, тривалість затоплення.

Контрольні питання

1. Проаналізуйте особливості заплавного грунтоутворення
2. Охарактеризуйте будову річкової заплави.
2. Визначте поняття про алювіальні грунти та обгрунтуйте виділення їх типів.
3. Порівняйте особливості утворення, властивості, морфологію, використання алювіальних дернових, лугових та болотних грунтів.
4. Визначте можливі наслідки розорювання прируслових заплавних грунтів.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом