Заставний Ф.Д.
Фізична географія України

Вивчення території України від давніх часів до початку XIX ст

Розділ 2. Географічні дослідження території України

§3. ВИВЧЕННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ВІД ДАВНІХ ЧАСІВ ДО ПОЧАТКУ XIX ст.

У багатьох писемних джерелах збереглися цінні відомості про територію (природу, населення, господарство), на якій розміщена сучасна Україна.
Цікава інформація міститься в повідомленнях давніх авторів. Наприклад, у праці давньогрецького історика Геродота (близько 484-425 рр. до н.е.) «Скіфія» написано: «їхній край — це добре наводнена трав'яниста рівнина, а річок пливе через нього небагато, менше, ніж у Єгипті є каналів».
Цікавий і його опис українського Подніпров'я: «Четверта річка — Борисфен (Дніпро), що після Істру (Дунаю) є найбільшою; на нашу думку, вона найбагатша не лише серед скіфських річок. Тут найкращі й найпридатніші для худоби пасовиська. Річка має щонайбільше доброї риби. Вода з неї найприємніша для пиття».
У своїй великій (17 книг) праці «Географія» давньогрецький географ та історик Страбон (64 р. до н.е. – 23 р. н.е.) на основі власних спостережень і літературних джерел наводить цікаві історико-географічні матеріали з розселення племен Північного і Східного Причорномор'я, особливостей розвитку їхнього господарства, побуту, культури, зв'язків з давньогрецькими містами тощо (11-14 книги).
Давньогрецький мандрівний лікар, родоначальник медичної географії Гіппократ (460-377 рр. до н. є.) описав свої враження від подорожей, у тому числі й південною частиною сучасної України, у праці «Про повітря, воду та місцевість». Давньогрецький вчений Птолемей (90 – близько 160 рр.), римський натураліст Пліній Старший (23-79 рр.) залишили свої описи Південної України і деяких інших її територій.
Матеріали з географії України і прилеглих територій містяться в творах багатьох авторів середньовіччя. Цікаві відомості з історичної географії є в літописах, кодексах, княжих грамотах, літературних творах тощо (Х-ХІУ ст.).
Цінні і досить достовірні матеріали з історичної географії України знайдемо в Літописі Руському (Іпатському), який складається з «Повісті минулих літ», «Київського літопису» та «Галицько-Волинського літопису».
Ось що написано в Літописі Руському про заснування Києва трьома братами та їх сестрою, які належали до племені полян. «Коли ж поляни жили особно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм на своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, — то було [між них] три брати: одному ім'я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого прозвалася вона Хоривецею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом».
Ось перша згадка про Львів з Галицько-Волинського літопису: «Данило ж і Василько все одно збиралися удвох, маючи намір битися з татарами. Але прилучилось ото за гріхи [наші] загорітися Холмові через окаянну бабу, — та про це ми потім напишемо: про спорудження города, і прикрасу церкви, і про велику загибель його, так що всі жалкували, — і полум'я було таке, що зо всеї землі [Холмської] заграву [було] видіти. Навіть зо Львова дивлячись, було видно [її] по белзьких полях од палахкотіння сильного полум'я».
Цікавими є твори багатьох іноземних авторів, зокрема арабських картографів та астрономів Ібн Якуба, Аль-Масуді та ін.
Слід окремо згадати працю відомого французького військового інженера і картографа Гійома Левассера де Боплана (1600-1673 рр.). У 1661 і 1673 рр. він склав кілька оригінальних географічних карт України, а також першу в світовій історії детальну військову топографічну карту всієї країни — «Спеціальний і докладний план України з належними їй воєводствами, округами і провінціями» (в масштабі 1 : 463000).
У передмові «До читачів» Г. Л. де Боплан у праці «Опис України...» зазначав: «...Я пропоную вам карту, складену не за чужими описами і не з чуток. Я склав її на основі точних вимірів, здійснених мною в усіх закутках краю, який вона зображає, що повинно переконати вас як у точності, так і в правдивості моєї розповіді...».
Ось як Г. Л. де Боплан характеризує Київ: «Київ... був раніше одним з найдавніших міст Європи, про що свідчать залишки старовини, а саме: висота і ширина укріплень, глибина ровів, руїни його храмів, старовинні поховання кількох королів, що в них знаходяться. З цих храмів лише два збереглися в цілості: Святої Софії і Св. Михайла» [зруйнований у 1935 р. і відновлений у 1999 р.], а від решти лишилися тільки руїни, як від [церкви] Св. Василя, стіни якої заввишки від 5 до 6 стіп [міра довжини, що відповідала 35,5 см]... Храми Святої Софії і Св. Михайла відбудовані в їх давньому вигляді. Храм Святої Софії має гарний фасад і чудовий вигляд... Його стіни прикрашені кількома мозаїчними фігурами та історичними сценами... У цьому храмі є гробниці кількох королів; тут же резиденція архімандрита. Собор Св. Михайла називається Золотоверхим, оскільки він вкритий позолоченими листами».
Г. Л. де Боплан у згаданій праці так характеризує запоріжців: «Вони надзвичайно міцні статурою, легко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на війні, мужні, сміливі, а швидше нерозважливі, бо не дорожать власним життям... Сотня цих козаків під прикриттям табору не побоїться і тисячі поляків чи навіть [кількох] тисяч татар. Якби вони були такі ж доблесні верхи, як і на землі, то, гадаю, були б непереможними».
Цінні відомості з історичної географії України містяться в працях українських істориків, зокрема М. Максимовича, П.Куліша, О.Лазаревського, В.Антоновича, М.Драгоманова, М.Грушевського, Д.Яворницького, Д.Дорошенка, Я. Пастернака, О. Оглоблина, І. Крип'якевича, Д. Багалія, М. Кордуби, А. Жуковського та ін. Багато матеріалів з історичної географії України є в працях російських і польських істориків.
Цікавими для вивчення історичної географії України є так звані хроніки, гетьманські універсали, архіви Запорізької Січі, листи, ревізії, метрики, матеріали статистики, літературні твори тощо.
Відомості з історичної географії, зокрема господарства та населення в попередні століття, знаходимо також у переписних книгах, які велися з середини XVII ст. (1646-1648, 1676-1678, 1710, 1716 рр.) на Слобідській Україні (нині Сумська, Харківська, Луганська і Донецька обл.). Йдеться про подвірні переписи населення Слобідської України, що містять відомості про чисельність населення, його майновий стан, зайнятість, розвиток сільського господарства, ремесел тощо.
Багато даних міститься в «ревізіях». Ревізіями в царській Росії, колонією якої була Східна Україна, називали переписи населення, яке платило подушний податок (селяни, міщани). Цікавий матеріал з історичної географії окремих регіонів містять так звані описи. Так, у Генеральному описі Лівобережної України 1765-1769 рр. (Рум'янцевський опис Малоросії) вміщено детальний перепис майна населення з метою запровадження його оподаткування. Опис містить матеріали з історії і соціально-економічних відносин Лівобережжя.
Цінним джерелом для детального історико-географічного вивчення структури землекористування, класифікації та оцінки якості земель у Галичині ХVIII-ХIХ ст. є Йосифинська та Францисканська метрики (описи). У них міститься детальна характеристика землеволодінь: розмірів і якості земельних ресурсів по окремих господарствах. Це цінні документи для вивчення географії земельних відносин у західній частині України.

1. Хто з давньогрецьких дослідників вивчав територію України ?
2. Коли і що писав про Україну французький дослідник Г. Л. де Боплан? Яка його заслуга у вивченні України? Як він характеризував запорізьких козаків ?
3. В яких документах XVII—XIX ст. є матеріали з історичної географії України ?

1. Схарактеризуйте перші згадки про Київ і Львів у Літописі Руському.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом