Заставний Ф.Д.
Фізична географія України

Низовини й височини України

§7. НИЗОВИНИ І ВИСОЧИНИ

На рівнинних просторах України розрізняють низовини і височини. Низовини переважають у північній, північно-східній та південній частинах країни. Найбільшими з-поміж них є Поліська, Придніпровська, Причорноморська, Закарпатська низовини.
На крайній півночі лежить південна частина Поліської низовини. Загальний похил її поверхні — із заходу на схід. Рельєф низовини рівнинний, часто порушується горбоподібними підвищеннями, валами і горбами, що є результатом льодовикової і вітрової діяльності. Переважні висоти 150-200 м. Низовина заболочена (мал. 9), заторфована. Трапляється багато прісних озер, особливо на північному заході, велику площу займають ліси з переважанням сосни. Клімат м'який помірно континентальний. Поліська низовина — головний в Україні регіон осушувальної меліорації, найбільший резервуар підземних прісних вод.

Мал. 9. Поліська низовина (доступно тільки при скачуванні)

У північно-східній частині України розташована Придніпровська низовина, яка фактично є продовженням Українського Полісся. Межа цієї низовини проходить на заході і південному заході вздовж Дніпра, на північному сході — схилами Середньоруської височини, на сході і півдні — відрогами Приазовської височини і Донецького кряжа. Загалом Придніпровська низовина займає основну територію північної та центральної частин лівобережжя Дніпра. Пересічні висоти 50-170 м, максимальна 236 м. Відносні висоти змінюються від 20 м на півночі до 60 м на півдні. На схилах долин добре розвинута яружно-балкова мережа (мал. 10). Ерозійне розчленування надало рівнинній поверхні хвилястого характеру. У центральній і південній частинах Придніпровської низовини яри переважають на схилах долин лівих притоків Дніпра. У північній частині розвинуті льодовикові і водно-льодовикові форми рельєфу. На низовині поширені мішанолісові, лісостепові і частково степові ландшафти.

Мал. 10. Балка — кінцева стадія розвитку яру (доступно тільки при скачуванні)

Південну частину України займає Причорноморська низовина, яка на півдні закінчується невисокими стрімкими уступами у бік Чорного та Азовського морів. Простягається дугоподібною смугою завширшки 120-150 км. На півдні низовина переходить на Кримський півострів: на заході вона межує з Тарханкутською, на сході — з Керченською височинами, на півдні безпосередньо прилягає до Кримських гір. Західна межа Причорноморської низовини проходить південними відрогами Центральномолдавської височини, східна — переходить у Приазовську височину.
Південно-західну частину Закарпаття займає плоска, східчаста, слабо нахилена до р. Тиси Закарпатська низовина, що є частиною Середньодунайської рівнини. Ширина низовини 22-35 км, довжина 80-120 км. Середні висоти 100-120 м. Найбільшої висоти досягає Берегівське горбогір'я — до 369 м. Майже 50% площі низовини розорано. Лісів мало — 10-15%.

Значні площі в Україні займають підвищені рівнини — височини: Подільська, Волинська, Хотинська, Придніпровська, Приазовська, Донецька.
Подільська височина (мал. 11) розташована в південно-західній частині України. На південному сході вона обмежена долиною Південного Бугу, на південному заході — долиною Дністра. На півночі височина обривається крутим уступом до плоскохвилястої низовини Малого Полісся, яке відділяє її від Волинської височини. На північному сході поступово переходить у Придніпровську височину. Подільська височина простягається смугою завдовжки 580 км, завширшки до 180 км. Пересічні висоти її становлять 280-320 м на півночі і до 150-170 м на півдні. На території височини виділяються окремі горбасті пасма: Кременецькі гори, Гологори з найвищою точкою Поділля Камулою (471 м) (див. додаток 2), Вороняки, Опілля, Розточчя, Товтри (Медобори). Товтри є залишками вапнякових бар'єрних рифів, що утворилися з відмерлих коралів неогенового періоду. На території Подільської височини поширені карстові печери.

Мал. 11. Подільська височина. На передньому плані — палац XVII ст. (с. Підгірці Бродівського району Львівської області) (доступно тільки при скачуванні)

На північ від Подільської лежить Волинська слабохвиляста височина (мал. 12). Вона охоплює південні частини Волинської і Рівненської областей, простягаючись від р. Західного Бугу до кордонів Житомирської області. Волинська височина невелика. Довжина її близько 200 км, ширина — 40-50 км. Пересічна висота становить 220-250 м. Найвища частина — Мізоцький кряж (342 м). Поверхня Волинської височини дуже розчленована долинами, балками, ярами. Поширені карстові форми рельєфу.

Мал. 12. Волинська височина (доступно тільки при скачуванні)

На південь від Подільської, в межиріччі Дністра і Пруту, розташована Хотинська височина. Вона невелика за площею. З південного заходу на північний схід простягається на 50 км, ширина її близько 22 км. Пересічна висота становить 350-400 м. Саме тут знаходиться найвища точка рівнинної частини України — г.Берда (515 м). Височина добре освоєна в господарському відношенні. Поширені дубово-грабові і букові ліси.
Велику площу на Правобережжі Дніпра займає Придніпровська височина, що лежить на схід від Подільської і Волинської височин. Межею на сході є Дніпро, на півночі — Поліська, а на півдні Причорноморська низовини. Пересічні висоти змінюються від 150-170 м на півдні до 220-240 м на півночі. Найвища точка — 323 м — знаходиться в Канівських горах. Низовина цілком лежить на Українському щиті. Поверхня її плоска, хвиляста, подекуди погорбована, має загальний похил на південний схід. На півдні розчленована глибокими річковими долинами, на сході, особливо в районі м. Канева, — численними ярами і балками.
Приазовська височина збігається з південно-східним виступом Українського щита і досягає абсолютної висоти 200-300 м. Північний схил височини вузький, стрімкий, південний — значно ширший і досягає 45-60 км, поступово переходячи у Приазовську низовину. На поверхню часто виходять кристалічні породи; вони повсюдно залягають у нижніх частинах річок, ярів і балок. Найвища точка Приазовської височини — гора Бельмак-Могила (324 м).
У північно-східну частину України вузькою смугою (40-50 км) заходять відроги Середньоруської височини, що з півночі на південь простягається майже на 1000 км. Височині властиві переважно ерозійні форми рельєфу. Поверхня нахилена в південному і південно-західному напрямах. Пересічні висоти становлять 190-200 м, максимальна 234 м. Рельєф тут горбистий. Поширені зсуви, карстові явища, яри. Деякі з ярів простягаються на кілька кілометрів.
На південному сході України лежить Донецька височина (мал. 13). Ті протяжність із заходу — північного заходу на схід — південний схід — близько 350 км, найбільша ширина — до 150 км. Донецька височина межує з Придніпровською низовиною, Приазовською височиною, Приазовською низовиною і Середньоруською височиною. Середні висоти становлять 175-300 м. На височині виділяються: в південно-східній частині — Донецький кряж, на північному заході — Бахмут-Торецька рівнина. На Донецькому кряжі знаходиться найвища точка височини — гора Могила-Мечетна (367 м). Височина дуже порізана ярами і балками, трапляються осипи, обвали, зсуви, різні карстові форми, різноманітні антропогенні форми — вугільні терикони, відвали, кар'єри.

Мал. 13. Донецька височина. На задньому плані видніються терикони і копри шахт (доступно тільки при скачуванні)

1. Спробуйте пояснити, чому на більшій частині території нашої країни переважає рівнинний рельєф.
2. Назвіть і покажіть на фізичній карті найбільші низовини України. Підпишіть їх на контурній карті.
3. Назвіть і покажіть на фізичній карті найвищі точки височин на території України. Скористайтесь для цього додатком 2.
4. Схарактеризуйте Придніпровську низовину (положення, пересічні, максимальну висоти, форми поверхні).
5. Схарактеризуйте Подільську височину за відомим вам планом. Порівняйте її з Донецькою.
6. Схарактеризуйте рельєф своєї місцевості.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом