Заставний Ф.Д.
Фізична географія України

Вплив господарської діяльності людини на довкілля. Охорона природи в Україні

§28. ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ НА ДОВКІЛЛЯ. ОХОРОНА ПРИРОДИ

На природне середовище України дедалі більше впливає господарська діяльність людини. Особливо значний цей вплив у густонаселених районах з розвинутою промисловістю, де екологічна небезпека — ймовірність зруйнування середовища проживання людини — особливо загрозлива. До таких районів належить насамперед Донбас (Донецька і Луганська обл.). Хоч цей район займає лише 8,8% площі України, у ньому проживає 15,5% її населення. На цей регіон припадає 23% загальноукраїнського випуску всієї промислової продукції, в тому числі 85% паливної, 23% хімічної та нафтохімічної, 37% металургійної, 18% виробництва електроенергії. Усі ці галузі згубно впливають на довкілля, оскільки залишають багато шкідливих відходів (газів, рідин, тепла, твердих речовин).
Друге місце за рівнем територіальної концентрації виробництва і населення посідає Придніпров'я (Дніпропетровська і Запорізька обл.), що займає 9% площі, де проживає 11,5% населення держави. У цьому регіоні сконцентровано 20% випуску промислової продукції України. Тут провідне місце займають металургійна, електроенергетична, хімічна та нафтохімічна промисловість. Підприємства цих галузей дуже забруднюють повітря, води і ґрунти. Викиди в атмосферне повітря шкідливих речовин тут досягає майже половину всіх шкідливих викидів в Україні.
До екологічно напружених регіонів України належать також Передкарпаття, Північний Крим, північна частина Сумської та придніпровська частина Черкаської областей, м. Київ з потужними хімічними виробництвами; окремі райони Київської, Харківської, Вінницької, Рівненської, Хмельницької, Запорізької та Одеської областей, де розміщені великі об'єкти електроенергетики, у тому числі атомні електростанції.
На екологічну ситуацію негативно впливає швидке зростання міст. За період з 1959 по 1998 р. кількість міських жителів в Україні зросла на 80%. Саме у містах, особливо у великих, екологічна ситуація оцінюється як напружена.
Україна належить до країн з високою інтенсивністю освоєння природних ресурсів. Особливо високою є сільськогосподарська освоєність земель. Інтенсивне використання земель і недостатнє внесення добрив призводить до зменшення
в ґрунті вмісту гумусу. Значна частина родючого гумусного шару систематично втрачається через водну і вітрову ерозії. Так, під час пилової бурі у 1969 р. незахищений ґрунт місцями видуло на глибину 6-12 см. Від вітрової ерозії, наприклад, у Степу терпить майже 40% усієї площі орних земель. Близько 5-7 тис. га земель, у тому числі ріллі та інших сільськогосподарських угідь, щорічно відводиться під відходи виробництва. Найбільші площі угідь вилучаються у Донбасі та Придніпров'ї, де зосереджені великі підприємства з видобутку кам'яного вугілля та залізної руди.
Особливу тривогу викликає забруднення сільськогосподарських угідь хімічними речовинами. Повільно проводяться роботи щодо збереження раніше створених полезахисних смуг, особливо у степовій та лісостеповій зонах, де залишилося лише 50% полезахисних насаджень.
У багатьох районах помітно знизилася продуктивність земельних угідь через неякісну зрошувальну меліорацію. Великі площі, які прилягають до штучних водойм, підтоплені. Ці масиви мають підвищений вміст солей, використовуються менш продуктивно або взагалі вибувають з сільськогосподарського обігу. Хімічна меліорація таких земель (переважно гіпсування) — важливий напрям підвищення їхньої родючості.
Недостатнє застосування біологічних методів боротьби з шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, незбалансоване внесення в ґрунт мінеральних добрив зумовили в усіх районах України значне концентрування біологічно активних речовин, що негативно впливають на організм людини.
Найбільшої гостроти й актуальності набуває проблема охорони водних ресурсів, на що витрачається близько 60% усіх державних коштів, що виділяються на охорону довкілля.
Природоохоронні заходи передбачають скорочення втрат води, насамперед під час зрошення, а також за рахунок будівництва і введення в дію об'єктів очищення стічних вод. Однак проблема ще далека від розв'язання. Деякі підприємства, особливо чорної металургії, хімії та нафтохімії, вугільної, харчової та інших галузей промисловості очищають не всю використану воду.
У деяких районах Криму, Одеської, Херсонської, Миколаївської та інших областях рівень забруднення підземних вод близький до критичного.
У південних районах України розташовано багато оздоровчих закладів. Проте у зв'язку з частими аварійними скиданнями в море господарсько-побутових стічних вод у приморських містах періодично складається напружена ситуація внаслідок забруднення морської води і пляжів. Доводилося тимчасово закривати пляжі.
В Україні кількість шкідливих речовин, які викидаються в повітря, останнім часом скоротилася. Однак у багатьох містах ці викиди і досі дуже великі.
Слід врахувати й те, що Україна розташована у безпосередній близькості від високорозвинутих держав Європи, в яких забрудненість повітря також досить значна. На українську територію з просторів цих країн приходять повітряні маси, що приносять кислотні дощі, забруднені річкові води.
Серйозне занепокоєння, особливо у великих містах, викликає повсюдне забруднення атмосферного повітря викидами автомобільного транспорту.
У процесі господарської діяльності зазнають змін природні біоценози, внаслідок чого змінюється видовий склад тварин.
Отже, забруднення довкілля в Україні набуло загрозливих масштабів. Актуальним є його охорона, під якою розуміють систему заходів, спрямованих на збереження і контрольовані зміни природи, її ресурсів, раціональне їх використання.
Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів у нашій країні регулюється законом України про охорону навколишнього природного середовища, що прийнятий у 1991 р. З метою виключення або значного зниження шкідливих впливів на навколишнє середовище зусилля держави спрямовуються на удосконалення устаткування, технологічних процесів на підприємствах промисловості, сільського господарства і транспорту. Важливе значення в цьому має державний і громадський контроль за станом природного середовища та джерелами його забруднення.
Основними напрямами охорони земель є запобігання водній і вітровій ерозії ґрунту, їх засоленню, забрудненню, а також внесення мінеральних (фосфатних, калійних) і органічних добрив, вапнування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів.
Передумовою охорони поверхневих, підземних і морських вод є запобігання їх забруднення, засмічення і скидання у водойми неочищених промислових і комунальних стоків.
Попередження забруднення повітря спрямовані на зменшення викидів в атмосферу, очищення цих викидів від газу і пилу.
Актуальним є захист лісових ресурсів. Першочергового значення набуває робота, спрямована на боротьбу з шкідниками, хворобами дерев і пожежами в лісі. Найбільше терплять від цієї біди лісові масиви у лісостеповій та степовій зонах. Захист лісів від шкідників та хвороб проводиться на значних площах. Для своєчасного виявлення і гасіння пожеж на площі 4 млн га організовано авіаційну охорону лісів. Природоохоронними лісогосподарськими заходами передбачається боротьба з такими явищами, як селі, ерозія ґрунтів, розвіювання пісків, буреломи.
Розробляється та вводиться в дію система заходів щодо охорони та відновлення зникаючих видів рослин і тварин, насамперед моніторинг (спостереження) за окремими видами, виділення заповідних територій для охорони тварин і рослин.
З кінця 70-х років в Україні видається так звана Червона книга. До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин нашої країни, що перебувають під загрозою зникнення. Перша Червона книга України була видана в 1980 р. До неї було занесено 151 вид вищих рослин і 85 — тварин. У новій тритомній Червоній книзі України кількість занесених до неї тварин і рослин значно зросла (тварин, наприклад, налічується до 392 видів).
У справі природоохоронної пропаганди та екологічного виховання населення багато можуть зробити школярі. Шкільні секції Українського товариства охорони природи організовують роботу «зелених патрулів» (загони учнівської молоді, що беруть участь у пропаганді, охороні рослинності і тваринного світу), «голубих патрулів» (допомагають охороняти і примножувати рибні багатства країни), «шкільних лісництв» (набувають навичок ведення лісового господарства), а також загонів по боротьбі з ерозією ґрунтів та ін.

1. Якої шкоди внаслідок господарської діяльності людини зазнають земельні ресурси? Водні ресурси?
2. Який закон регулює охорону природи в Україні?
3. Що таке Червона книга України?
4. Що ваш клас може зробити в справі охорони природи у вашій місцевості?

1. Назвіть і покажіть на карті найбільш забруднені регіони України. З чим пов'язана тут така велика забрудненість?
2. Перелічіть основні напрями охорони земель, поверхневих і підземних вод, повітря, лісових ресурсів.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом