Заставний Ф.Д.
Фізична географія України

Лісостепова зона: Західноукраїнська і Дністровсько-дніпровська фізико-географічні провінції

§37 ЛІСОСТЕПОВА ЗОНА: ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА І ДНІСТРОВСЬКО-ДНІПРОВСЬКА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ПРОВІНЦІЇ

Західноукраїнська провінція охоплює західну частину Лісостепу. До її складу входять Розточчя, Опілля, Волинська височина, західна частина Подільської височини (в тому числі Дністровсько-Прутське межиріччя), Хотинська височина (див. другий форзац підручника). Це найбільш підвищена рівнинна територія України. Тут знаходиться найвища точка Подільської височини г. Камула (471 м) і найвища точка всієї рівнинної частини України г. Берда (515 м).
До Західноукраїнської провінції входять південь Волинської області, частина південних районів Рівненщини, центральна і південно-східна території Львівщини, Тернопільська і Хмельницька області, північна частина Чернівецької, північна та північно-східна частини Івано-Франківської області.
Тут, як уже зазначалося, є поклади різних мінерально-сировинних ресурсів, насамперед паливно-енергетичних і будівельних, частина з яких розробляється. Важливе господарське значення мають дефіцитні в західній частині України вугільні ресурси (вугілля раніше завозили сюди з Донбасу). Про залягання в західній частині України кам'яного вугілля стало відомо ще в
1912 р. У повоєнний час родовища кам'яного вугілля було виявлено та досліджено на півдні Волинської і півночі Львівської областей.
На території Західноукраїнського Лісостепу в багатьох районах виявлено великі запаси вапняків, високоякісних пісків, мергелів.
Поділля — один з головних в Україні регіонів зосередження карстових печер (див. додаток 12). Перші відомі письмові згадки про них належать до 1721 р. Печери знаходяться в Подільсько-Буковинській карстовій області в районі потужних гіпсових відкладів. Тут відкрито і досліджено десятки довгих печер, в тому числі найдовшу (200 км) у світі печеру в гіпсах Оптимістичну, що знаходиться поблизу с.Коралівка в Тернопільській області. Великою за довжиною є печера Попелюшка, розташована неподалік від Подвірне в Чернівецькій області (мал. 70).

Мал. 70. Карстова печера в гіпсах (доступно тільки при скачуванні)

Клімат у цій провінції порівняно з центральною і східною частинами Лісостепу вологіший (у Львові щорічно випадає 662 мм опадів, у Вінниці — 476 мм); спостерігаються менш різкі літньо-зимові коливання температури. Є певні відмінності клімату між північними і південними регіонами. Так, пересічна річна температура повітря у розміщеному на півночі провінції Володимирі-Волинському становить +7,1°С, а у Львові, що знаходиться на південь від нього (110 км), +7,4°С.
У Західному Лісостепу, особливо на заході і сході, сформувалася густа річкова сітка. По західній його території (північна частина Опілля і Розточчя) проходить частина головного європейського вододілу між Чорним і Балтійським морями.
Ґрунти Західноукраїнського Лісостепу характеризуються значними територіальними відмінностями. На Волинській височині переважають сірі опідзолені ґрунти, Розтоцькому горбогір'ї — дерново-підзолисті, Опіллі — сірі. На Дністровсько-Прутському межиріччі найбільш поширеними є темно-сірі опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи, на південному сході Тернопільщини і півдні Хмельниччини — сірі і ясно-сірі опідзолені, типові чорноземи. У східній частині Тернопільської і центральній частині Хмельницької областей переважають чорноземи.
Більшість території зайнята сільськогосподарськими угіддями з переважанням орних земель. Частка лук і пасовищ незначна. У крайніх західних регіонах провінції (Розточчя та Опілля) в структурі земельного фонду зростає частка заліснених земель. Переважають широколисті, подекуди мішані ліси, де головною породою є бук.
На території провінції знаходиться кілька об'єктів природно-заповідного фонду України. У південно-західній частині горбистого Розточчя в 1984 р. створено природний заповідник Розточчя (Яворівський район Львівської обл.). Цей заповідник займає невелику територію (2,1 тис. га), переважно вкриту лісом. У заповіднику охороняються лісові природні біоценози (сукупність рослин і тварин), в тому числі деревостани, вік дерев у яких перевищує сто років. Тут поширені високопродуктивні ліси з бука, граба, дуба, явора, а також сосни.
Національний природний парк Яворівський організовано в 1998 р. на невеликій території (7,1 тис. га) Яворівського і Жовківського районів Львівщини. Його площа вкрита буково-сосновими, буковими і буково-дубовими лісами. У парку вивчають природні ресурси з метою їх охорони і раціонального використання.
У 1990 р. створено природний заповідник Медобори (10,4 тис. га) на базі Медоборського заказника. Заповідник знаходиться у східній частині Тернопільщини (Кременецький, Підволочиський і Гусятинський райони), у північно-західній частині горбистого пасма Товтр. У заповіднику є багато цікавих природних біоценозів, зокрема лісових. Збереглися праліси широколистих деревостанів дуба, граба, бука. Поширені чагарники: терен, шипшина, глід та ін. Налічується понад тисячу видів рослин. У заповіднику багатий тваринний світ: тут водяться заєць, лисиця, козуля, лось, олень та ін. Тварини і рослини у цьому густозаселеному регіоні потребують посиленого захисту. Під загрозою знищення перебувають вапнякові товщі Товтр, які широко розробляють для господарських потреб, зокрема для цукрової промисловості і шляхового будівництва.
Національний природний парк Подільські Товтри створено в 1996 р. Це найбільший за площею в Україні природоохоронний об'єкт (261,3 тис. га). Тут охороняються лісові (дубово-грабові) ресурси, вапнякові товщі Товтр (мал. 71), унікальна пам'ятка природи — долина Дністра з його лівими притоками, що утворюють глибоко врізані і дуже звивисті меандри та каньйоноподібні схили (у межах Хмельницької і сусідніх Тернопільської та Вінницької областей), рідкісні види рослин і тварин, джерела цінних мінеральних вод.

Мал. 71. Подільські Товтри (доступно тільки при скачуванні)

Велика за площею Дністровсько-Дніпровська фізико-географічна провінція знаходиться в межиріччі Дністра і Дніпра. Вона охоплює центральну і південну частини Подільської височини та Придніпровську височину. Розташована в межах Київської, Житомирської, Вінницької, Кіровоградської, Хмельницької і Одеської областей. Подільську і Придніпровську височини розділяє Південний Буг. У його долині виходять на поверхню чи близько від неї залягають породи Українського щита. Абсолютні висоти Подільської височини становлять 250-320 м. На півдні і сході Вінниччини і північному сході Одещини ця височина має дуже розчленований рельєф, густу яружну мережу. Загальний похил її поверхні — на південь і схід.
Придніпровська височина на північному сході підвищується й у верхів'ях річок Ірпінь та Рось досягає 250-265 м. У верхів'ях річок Унава і Роставиця вузьке відгалуження Придніпровської височини повертає на північний схід і, поступово знижуючись, переходить у слабо-хвилясте Київське плато. Це плато порівняно з розміщеною на схід прирусловою долиною Дніпра здіймається на 80-150 м.
Річка Рось і прилегла до неї територія Придніпров'я описана українським письменником І.С. Нечуєм-Левицьким, який тут (с.Стеблів поблизу Корсуня-Шевченківського на Черкащині) народився. Ось один з його описів:

«На південь за пологими левадами та сіножатями, за купами вільхи та верболозу... ясно вирізувалася ламана смуга горяного берега Росі... Високий берег, оповитий прозорим туманом, мрів у далечині, неначе поетичний міраж в прозорому синьому небі».

Великий вплив на рельєф цього регіону та його мінерально-сировинні ресурси має Український щит, зокрема його центральна частина. З ним пов'язані Подільська і Придніпровська височини. Найбільші висоти знаходяться у південно-західній частині Вінниччини.
З Українським щитом пов'язані різноманітні мінерально-сировинні ресурси, в тому числі унікальні і всесвітньо відомі своєю якістю і багатством запасів. З-поміж них родовища високоякісних кальцитового і доломітового мармуру, мармурових вапняків, доломітів, лабрадоритів та ін. Серед твердих кристалічних порід також поширені граніти (налічується близько 60 родовищ, переважно темно-сірих).
Продуктом вивітрювання кристалічних порід з високим вмістом польового шпату є каоліни — цінна сировина, без якої неможливе виробництво паперу, фаянсу, фарфору тощо.
Український щит, як і інші розташовані на північний захід і південний схід від нього території, оцінюються як надзвичайно перспективні для пошуку і розвідки нових родовищ багатьох кольорових металів, алмазів.
На Правобережжі Дніпра велику площу (близько 100 тис. км кв) займає Дніпровський буровугільний басейн. Промислові запаси бурого вугілля в ньому становлять 2,6 млрд т. Продуктивними є три пласти, серед яких нижній має найбільшу потужність (до 20 м).
Регіон (особливо Вінниччина) багатий на вапняки, які широко використовують у цукровому виробництві, кварцові піски, мергелі, лесові глини та інші ресурси, які застосовують у будівництві, мінеральні води (Хмільник) та ін.
Клімат території Дністровсько-Дніпровської провінції порівняно із Західноукраїнською більш континентальний. Континентальність клімату зростає із заходу на схід, а пересічна температура повітря — з півночі на південь. Кількість опадів зменшується з півночі на південь і з заходу на схід.
Поширені опідзолені і чорноземні ґрунти. Чорноземи провінції належать до найкращих у світі. В разі дотримання сучасних агротехнологій на цих ґрунтах можна вирощувати високі і стабільні врожаї.
Близько 80% території зайнято сільськогосподарськими угіддями, у структурі яких переважають орні землі. У Черкаській області частка ріллі в структурі сільськогосподарських угідь перевищує 90%, у Вінницькій, Кіровоградській — 85%. Сіножаті і пасовища займають незначну площу (близько 10%). Лісові ресурси обмежені. На південному заході ростуть грабові ліси, далі на схід вони поступово переходять у грабово-дубові, дубово-грабові і дубові.
Частину Придніпровської височини на правому березі Дніпра займають Канівські гори. Вони простягаються у вигляді смуги завдовжки 70 і завширшки від 3-9 до 35 км. Висоти гір становлять 80-253 м. Внаслідок великого розчленування поверхня має вигляд горбисто-пасмових підвищень. Канівські гори поділяються на Трахтемирів-Бучацьке і Канівське підняття.
У 1968 р. на території найвищої частини Канівських гір було створено Канівський заповідник (мал. 72). Площа його 2 тис. га. Основне призначення — охорона і дослідження місцевих природних комплексів. У рельєфі заповідника виділяються куполоподібні гори Княжа, Мар'їна, Чернеча та ін. На Чернечій горі знаходиться могила українського генія Т.Шевченка. Саме з цієї гори видно «і Дніпро, і кручі...», як і заповідав Поет.

Мал. 72. Канівський заповідник (доступно тільки при скачуванні)

Канівські гори дуже порізані ярами. Яри тут найбільші в Україні. їх довжина сягає 2-3 км, а глибина 30-40 м.
У рослинному покриві переважають грабові діброви на сірих лісових ґрунтах.

1. Чим пояснити наявність на Поділлі великої кількості карстових печер?

1. Схарактеризуйте Західноукраїнський Лісостеп за планом: географічне положення, корисні копалини, особливості клімату, ґрунтів, рослинності.
2. Назвіть і покажіть на карті природно-заповідні об'єкти Західного Лісостепу.
3. Схарактеризуйте Дністровсько-дніпровський Лісостеп за відомою вам схемою.
4. Розкажіть про Канівські гори і Канівський заповідник.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом