Заставний Ф.Д.
Фізична географія України

Лісостепова зона: Лівобережно-Дніпровська і Середньоруська фізико-географічні провінції

§38. ЛІСОСТЕПОВА ЗОНА: ЛІВОБЕРЕЖНО-ДНІПРОВСЬКА І СЕРЕДНЬОРУСЬКА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ПРОВІНЦІЇ

Лівобережно-Дніпровська лісостепова фізико-географічна провінція охоплює значну частину Придніпровської низовини, міститься на території Полтавської, Київської, Черкаської, Чернігівської, Сумської і Харківської областей.
Загальний похил поверхні — з північного сходу на південний захід, а також з північного заходу на південний схід. Більшим є похил поверхні в південно-західному напрямі (в бік Дніпра). На крайньому північному заході абсолютні висоти цієї слабо розчленованої низовини досягають поблизу Києва 90 м, вниз за течією поблизу Кременчука — 60 м.
У нижній течії долини лівих приток Дніпра широкі, рівнинні (особливо в межах Придеснянської рівнини); в північно-східному напрямі вони поступово звужуються, їх межиріччя набувають ознак платоподібного підвищення (Полтавська рівнина), абсолютні висоти якого досягають на північному заході 170-180 м, на південному сході — 180-200 м. Полтавська рівнина фактично є підвищеною північно-східною частиною Придніпровської низовини. Для рельєфу Полтавської рівнини характерне чергування плоских вододілів з широкими (до 10-12 км) долинами лівих приток Дніпра — Ворскли, Псла та інших. Глибина врізу річкових долин досягає 60-80 м. На схилах розвинута яружно-балкова мережа.
Провінція займає північно-західну частину великої Дніпровсько-Донецької западини, в якій зосереджені мінерально-сировинні ресурси, насамперед нафта, природний горючий газ, кам'яна сіль та ін. Тут розміщена основна площа Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області, яка простягається широкою смугою від північної частини Українського Полісся на південний схід до Донецького кряжа.
З інших мінерально-сировинних ресурсів тут є глини, крейда, мергелі, піски тощо.
На кліматичні особливості провінції істотно впливає її географічне положення в східній частині країни. Тут, порівняно з Дністровсько-Дніпровською провінцією, основні кліматичні показники дещо змінюються в бік континентальності.
Видовженість провінції з півночі на південь створює певні територіальні відмінності клімату: на півночі він суворіший, близький до клімату прикордонних територій зони мішаних лісів, на півдні — до клімату степової зони. Кількість опадів менша на півдні і сході. Винятком є розміщений на крайньому сході Харків, де, здавалося б, опадів повинно бути значно менше, ніж у Полтаві. Насправді в Харкові пересічно за рік випадає опадів на 33 мм більше. Це пояснюється виникненням так званого бар'єрного ефекту, коли більш вологі повітряні маси, що надходять із заходу, підіймаються по південно-західних відрогах Середньоруської височини, де, охолоджуючись, дають додаткову кількість опадів.
Річкову систему провінції формують притоки Дніпра. Більшість з них бере початок на відрогах Середньо-руської височини, протікає через Полтавську рівнину і Придніпровську низовину.
У провінції переважають високопродуктивні типові чорноземи. На півночі, а також у долинах річок поширені сірі ґрунти та опідзолені чорноземи. У долинах річок (особливо на південному заході) трапляються також болотні і торфово-болотні ґрунти, низовинні торфовища.
Понад 80% території провінції займають сільськогосподарські угіддя, в основному орні землі. Площа лісів становить 10-15%. Переважають дубові ліси, на півночі і поблизу Дніпра — соснові.

Середньоруська лісостепова фізико-географічна провінція займає невелику крайню північно-східну частину території України. На півночі вона межує із зоною лісів, на півдні — із степовою зоною. Східна і північно-східна межі цієї провінції збігаються з державним кордоном України з Росією. Вона охоплює східну і північно-східну територію Сумщини і північний схід Харківщини.
Річкою Ворсклою провінція поділяється на дві природно-географічні області — вужчу, північну, що охоплює західні відроги Середньоруської височини, і більш компактну південну частину, що розміщена на південно-західних відрогах цієї височини.
Відроги Середньоруської височини пов'язані з Дніпровсько-Донецькою западиною і з Воронезьким кристалічним масивом, південно-західне заглиблення якого є нижніми північно-східними схилами Дніпровсько-Донецької западини. Кристалічні породи тут перекриті відкладами кам'яновугільного, крейдового періодів і товщами пізнішого часу. В північній частині провінції крейдяні породи підносяться над річищами на 30-40 м, зверху вони вкриті молодшими відкладами. Береги лівих приток Дніпра високі (30-90 м), стрімкі, з відслоненням білих крейдяних порід, за що дістали назву білогір'їв.
Середньоруська височина порізана долинами річок на окремі великі підвищені рівнинно-хвилясті блоки. Поверхня знижується в західному і південно-західному напрямах. На південному сході (в районі Харківщини) дещо більшою є відносна висота надрічкових, платоподібних територій. Краї їх дуже порізані довгими глибокими (до 60 м) ярами (мал. 73), плоскодонними балками, особливо на півдні. В окремих місцях збереглися острови природної степової рослинності.

Мал. 73. Типовий яр (доступно тільки при скачуванні)

Більш східне розташування провінції спричинює посилення континентальності клімату. Зростання тут абсолютної висоти зумовлює збільшення (правда, незначне) кількості опадів, підвищення вологості повітря і ґрунту, зниження температури. Умови для розвитку сільськогосподарського виробництва тут загалом сприятливі.
Ґрунти провінції дещо відмінні від ґрунтів західних і південно-західних територій. У межах відрогів Середньоруської височини поширені, особливо на півночі, сірі та опідзолені чорноземи. В районі Харкова, крім цих ґрунтів, трапляються деградовані чорноземи. В цілому ґрунти мають високу природну родючість.
Територія зайнята здебільшого сільськогосподарськими угіддями. На їх частку на Сумщині припадає близько 70% загальної площі, на Харківщині — 75%. Лісистість Середньо-руської височини становить 15-18%. Поширені головним чином кленово-липово-дубові, дубові (мал. 74) та липово-дубові ліси на межиріччях і дубово-соснові на річкових терасах.

Мал. 74. Дубовий ліс (доступно тільки при скачуванні)

На південь від Сум у Лебединському районі знаходиться філіал Українського степового заповідника Михайлівська Цілина — цілинний острів лучної степової рослинності, що зберігся на правобережжі р. Грунь (притока Псла). Тут зростає близько 400 видів вищих рослин. Охороняється лучно-степова рослинність.
У Середньоруській лісостеповій фізико-географічній провінції є заказники. Так, на Сумщині розташовані Шалигинський заказник (охороняється типовий поліський ландшафт), Журавлиний (сірий журавель), Банний Яр (рідкісні рослини), Бакирівський і Хухрянський (болотні ландшафти) та ін.

1. Чим подібні і чим відрізняються природно-географічні ресурси Лівобережно-Дніпровського і Середньоруського Лісостепу?
2. Де ви рекомендували б створити природні заповідні території в Лівобережно-Дніпровському і Середньоруському Лісостепу?

1. Порівняйте клімат крайніх західної і східної частин Лісостепу.
2. Порівняйте природу Західноукраїнського і Лівобережно-Дніпровського Лісостепу.

Краєзнавча сторінка

З південно-східних відрогів Придніпровської височини бере початок річка Жовта, притока Інгульця, що впадає в Дніпро. В долині Жовтої неподалік теперішнього м. Жовті Води на Дніпропетровщині в травні 1648 р. відбулася перша переможна битва Б.Хмельницького з польським військом. Перемога під Жовтими Водами вдихнула в козаків надію на успіх їхнього повстання.
У заболоченому урочищі Горохова Діброва під Корсунем (нині м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області) 16 травня 1648 р. решта польського війська, що вціліла під Жовтими Водами, була цілком розгромлена. Так завершилась Корсунська битва.
На берегах р.Ікви, притоки Південного Бугу, поблизу м. Пиляви Хмельницької області у вересні 1648 р. відбулася третя переможна битва між козаками Б. Хмельницького і польськими військами.
На крайньому півдні Волинської області в долині р.Стир на болотистій ділянці поблизу м. Берестечка 10 липня 1651 р. відбувся завершальний етап битви між польськими і козацькими військами. Близько 300 козаків показали безприкладну відвагу. Прикриваючи відхід основного війська, вони прийняли героїчну смерть на одному з островів, але не залишили позицій.
На лівому березі Південного Бугу біля гори Батіг поблизу с.Четвертинівки Тростянецького району Вінницької області в 1652 р. відбулася Батозька битва. Вона закінчилася повною перемогою козаків Б.Хмельницького над польськими військами М.Калиновського.
За 15 верст від Конотопського замку, який облягали московські війська, біля багнистої річки Соснівки 28 червня 1659 р. гетьман Іван Виговський розгромив 100-тисячне московське військо. Битва дістала назву Конотопської.
На Чернігівщині на залізничній станції Крути недалеко від Ніжина 29 січня 1918 р. відбувся бій між військами російських більшовиків, які наступали на Київ, і його оборонцями. Проти 6-ти тисячної більшовицької армії стояли на смерть українські війська у складі юнкерів 1-ї Київської школи ім. Б.Хмельницького (550 чол.) та 1-ї сотні новоствореного Студентського куреня (130 чол.) під командою 20 офіцерів. У боях загинуло більше як половина українських патріотів. За рішенням Центральної Ради 17 березня 1918 р. тіла 27 патріотів було урочисто поховано на Аскольдовій могилі в м. Києві. Назва «Крути» стала символом жертовності за Україну.
У Чигиринському районі Черкаської області за 15 км від Кременчуцького водосховища знаходиться лісове урочище Холодний Яр з Мотронинським монастирем. Саме тут восени 1767 р. був сформований гайдамацький загін запорожця Максима Залізняка, який почав у 1768 р. боротьбу проти польського гноблення. Ця боротьба увійшла в історію під назвою Коліївщина.
Холодний Яр давав притулок українським патріотам, що боролися за національне визволення в революційний період 1917-1920 рр. Національно-визвольна боротьба селян тут тривала найдовше в Україні — до 1922 р.
На південно-західних схилах Подільської височини в оточенні великих лісових масивів на півночі Івано-Франківської області лежить село Стратин. Воно відоме тим, що тут на початку XVII ст. була заснована друкарня, в якій працював відомий український письменник і друкар Памва (Павло) Беринда. Стратинська друкарня видала богослужбові книги: в 1604 р. Служебник, у 1606 р. Требник.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом