Заставний Ф.Д.
Фізична географія України

Фізико-географічна підзона: Південний Степ

§42. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ПІДЗОНА: ПІВДЕННИЙ СТЕП

Південний Степ, або Південностепова фізико-географічна підзона, лежить на південь від Північного Степу. Охоплює крайню південну частину Причорноморської низовини, включаючи рівнини Криму. Характерною особливістю Південного Степу є дуже повільне зниження його території в бік Сиваша, а також до Чорного та Азовського морів.
Кримський півострів сполучається з материком Перекопським перешийком, що має завдовжки 30 км і завширшки 7-23 км. Через Перекопський перешийок пролягають автомобільна дорога, залізниця, траса Північнокримського каналу. Рельєф цього району плоский, висоти не перевищують 24 м. На південь вони знижуються до 0,5-19 м, на широті Джанкоя дещо підвищуються.
Південний Степ має найвищі в Україні показники радіаційного балансу. Однак тут, особливо у Присивашші, дуже обмежені водні ресурси, оскільки опадів буває мало. За високої сонячної радіації це призводить до великого дефіциту вологи як в атмосферному повітрі, так і в ґрунті.
У південній кримській частині зони абсолютні висоти зростають, відповідно збільшується кількість опадів; у центральній частині Криму їх щорічно випадає 450-500 мм; ближче до передгір'я — 500-600 мм. Значне збільшення кількості опадів у передгірному Степу пояснюється бар'єрним ефектом, про який йшлося вище. До речі, пересічна річна кількість опадів у Сімферополі (509 мм) майже така сама, як і в Черкасах (512 мм), розташованих у південній частині Лісостепу.
На природно-географічній зональності передгірних степів Криму позначається вертикальна поясність, що призводить до зміни напівпустельної і сухостепової рослинності Південного Степу на більш вологолюбну рослинність. У міру підвищення поверхні змінюється і ґрунтовий покрив. Якщо в північній і північно-східній частинах півострова поширені типові для Південного Степу темно-каштанові солонцюваті ґрунти, то на південному заході переважають типові для північних районів Степу різновиди чорноземів.
Частина Присивашшя зайнята галофітною (яка пристосувалась до життя на засолених ґрунтах) і лучно-галофітною рослинністю — типовою пустельною рослинністю солончаків. На південний захід від Присивашшя поширена пустельна полиново-типчаково-ковилова рослинність.
Землі південностепового Криму в основному використовують як сільськогосподарські угіддя, близько 75% яких розорані; на сіножаті й пасовища припадає тільки 20%.
У Південностеповій підзоні виділяють дві провінції — Причорноморсько-Приазовську і Кримську степову.
На Херсонщині в посушливому типчаково-ковиловому степу розміщений знаний у світі і найстаріший у державі біосферний заповідник Асканія-Нова, який у 1921 р. отримав статус державного. У 1985 р. його трансформовано в біосферний заповідник. Фактично цей заповідник як зоопарк був заснований у 80-х роках XIX ст. на землях і за кошти великого природолюба Ф.Е.Фальц-Фейна. Уся площа заповідника становить 33,3 тис. га, з них третина — степова цілина (мал. 76).

Мал. 76. Біосферний заповідник Асканія-Нова ім. Ф.Е. Фальц-Фейна (доступно тільки при скачуванні)

Надзвичайно багата флора Асканії-Нової. За кількістю видів рослин (1860) вона посідає перше місце в Україні. Тут росте 33 види рідкісних рослин. Багата фауна. У заповіднику триває робота з акліматизації близько 50 видів звірів, завезених сюди з різних частин світу. Тварини здебільшого утримуються на волі — на території плоского, краще зволоженого заглиблення, оточеного невисокими схилами Великого Чапельського поду. Тут є бізони, зебри, зебу, антилопи гну, коні Пржевальського, лами, муфлони, страуси, фламінго, лебеді, фазани та ін. Проводяться комплексні дослідження з природоохоронної проблематики, зокрема зі збереження біоценозів сухого степу, акліматизації корисних тварин, поліпшення їх порід шляхом схрещування, одомашнення диких тварин тощо.
У південно-західній частині Херсонщини та на південному сході Миколаївщини розміщений Чорноморський біосферний заповідник площею 89,1 тис. га. Він складається з більшої морської і меншої материкової частин. Заповідник заснований у 1927 р., а з 1985 р. отримав статус біосферного. За кількістю видів птахів біосферний заповідник посідає перше місце серед усіх природно-заповідних об'єктів України (300 видів). Основне його призначення — охорона птахів, які тут масово гніздяться, а також відпочивають під час сезонних перельотів.
На південному заході Одеської області-у пониззі Кілійського гирла Дунаю у 1998 р. створений Дунайський біосферний заповідник (46,4 тис. га). Основна площа заповідника припадає на водно-болотні угіддя плавнів і дельти Дунаю (мал. 77). Невелика територія вкрита лісом. Тут налічується багато видів птахів. Для частини з них заповідник є місцем гніздування; особливо чисельність птахів зростає тут під час осінніх і весняних перельотів. Важливого значення набувають дослідження впливу забруднених вод Дунаю на функціонування біоценозів нижньої течії Дунаю, прибережних акваторій Чорного моря і прилеглих лучно-болотних рослинних угруповань.

Мал. 77. Куточок у Дунайському біосферному заповіднику (доступно тільки при скачуванні)

На крайньому південному сході Херсонської області у 1993 р. створено Азово-Сиваський національний природний парк, що має площу 3 тис. га. Більша частина поверхні парку — водойми. Територія розташована в прибережній частині і охоплює острови і півострови північної частини затоки Сиваш. Охорона і дослідження прибережних природних біоценозів південного присиваського степу — основне завдання цього національного парку (мал. 78).

Мал. 78. Присивашшя (доступно тільки при скачуванні)

На півдні Керченського півострова у 1998 р. створено Опукський природний заповідник площею 1,6 тис. га. Його поверхня високо (на 183 м) і стрімко здіймається над Чорним морем. Головна гірська порода — вапняки. Заповідник — місце гніздування рідкісних птахів (баклана, сокола-сапсана та ін.). Тут ростуть посухостійкі рослини. Головне призначення заповідника — охорона і вивчення природи довкілля.
На півночі Керченського півострова в районі мису Казантип у 1998 р. організовано невеликий (450 га) Казантипський природний заповідник. Його підвищена скеляста поверхня вкрита петрофітною (що пристосувалась до життя на камінні) рослинністю; у зниженнях ростуть посухостійкі чагарники. Досліджується рослинність і тваринний світ заповідника, охороняється його природа.

1. Дайте порівняльну характеристику природних ресурсів Північного і Південного Степу.
2. Опишіть біосферний заповідник Асканія-Нова.
3. Схарактеризуйте Чорноморський біосферний заповідник.
4. Коротко розкажіть про Дунайський біосферний заповідник (використайте матеріали додатка 11).
5. Розкрийте характерні особливості природи Опукського і Казантипського природних заповідників.

Краєзнавча сторінка

З південних схилів Приазовської височини бере початок річечка Калка — притока Кальміуса, що впадає в Азовське море. Річка невелика — 88 км. У 1223 р. на Калці відбулася перша битва руських військ з монголо-татарськими загонами Чингісхана. Руські війська зазнали поразки через відсутність єдності серед князів.
Дніпровські плавні, по обох берегах Дніпра нижче від колишніх Дніпровських порогів називалися в XVI-XVIII ст. Великим Лугом.
Це були володіння Запорозької Січі, що простягалися від о. Хортиця на 100 км при ширині 3-25 км. Нині майже вся територія Великого Лугу залита штучним Каховським морем.
За 60 км на південь від о. Хортиця поблизу теперішнього м. Марганця Дніпропетровської області був о. Томаківка, на якому в другій половині XVI ст. була заснована перша Запорізька Січ, що проіснувала до 1593 р.
На острові біля р. Базавлук, де до Дніпра впадали три річки — Чортомлик, Підпільна і Скарбна, у 1594 р. була заснована Базавлуцька Січ. Звідси організовували свої морські походи П.Сагайдачний та М.Дорошенко. Тут формувалися загони Северина Наливайка, Тараса Трясила, Івана Сулими, Павла Павлюка, Карпа Скидана, Дмитра Гуні, Якова Острянина. Нині місце Січі вкрите водами Каховського моря.
На великому півострові, що омивався р.Підпільною (правою притокою Дніпра), поблизу колишнього с.Покровського Дніпропетровської області у 1734 р. була заснована Нова, або Підпільненська, Січ. Звідси Запорозьке Військо вирушало на російсько-турецькі війни. Тут стояла також запорізька флотилія. У 1775 р. за наказом Катерини II Січ була зруйнована. Місце Січі нині затопили води Каховського моря.
У річищі Дніпра між містами Дніпропетровськом і Запоріжжям виходять на поверхню кристалічні породи (граніти, гнейси) Українського щита. До збудування в 1932 р. Дніпрогесу вони утворювали пороги, які протягом тисячоліть були перешкодою для судноплавства на шляху, який у літописах мав назву «Шлях з варягів у греки». В порожистій частині Дніпра було близько 60 островів, кам'янистих або на кам'яному фундаменті. Довжина власне порожистої частини річища від Кодацького порога до порога Вільного становила близько 65 км, загальне падіння річки на цій ділянці досягало 31 м, ширина річища коливалася від 380 до 960 м, а на плесах — до 2 км. Через пороги, через так званий Ко-дацький хід з великою небезпекою плавали відчайдухи на невеликих суднах. У XVIII—XIX ст. були спроби зробити штучний канал шляхом вибухів. Але це ні до чого корисного не призвело. Тільки гребля Дніпрогесу підняла воду і затопила пороги.
Гірські породи Донецького кряжа і прилеглих до нього територій є цінними-свідками історії геологічного розвитку Донбасу, особливостей фізико-географічних процесів, що відбувалися тут у минулому. У натужних пластах осадових порід окремих районів цього краю добре збереглися скам'янілі рештки рослин (виявлено близько 140 їх видів) і тварин (наприклад риб), що жили тут близько 30 млн років тому.
У молодих відкладах неогенового періоду на Одещині знаходять численні захоронення давніх тварин — скам'янілі кістки носорогів, трипалих коней-гіпаріонів, верблюдів, шаблезубих тигрів, страусів та ін. Це дає змогу краще вивчити природні умови Причорномор'я, що були тут 5 млн років тому.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом