Заставний Ф.Д.
Фізична географія України

Фізико-географічні області: Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинські Карпати

§46. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ОБЛАСТІ: ЗОВНІШНІ КАРПАТИ, ВОДОДІЛЬНО-ВЕРХОВИНСЬКІ КАРПАТИ

Українським Карпатам властиві значні територіальні відмінності, які виявляються в особливостях тектонічної будови, геологічного складу гірських порід, рельєфу, клімату, режиму річок, рослинності і тваринного світу, ландшафтів. У їх межах виділяють такі фізико-географічні області: Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинські Карпати, Полонинсько-Чорногірські Карпати, Рахівсько-Чивчинські Карпати і Вулканічні Карпати. До Українських Карпат, як уже зазначалось, належать також Передкарпатська підвищена рівнина і Закарпатська низовина.

Зовнішні Карпати займають крайню північно-східну частину Українських Карпат. Вони складаються з трьох послідовно витягнутих з північного заходу на південний схід гірських пасом. Це Східні Бескиди, Горгани і Покутсько-Буковинські Карпати, що знаходяться в межах Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Зовнішні Карпати — невисокі і середні гори, які простягаються смугою завдовжки 280 км і 30-40 км завширшки. На північному сході ці гори межують з рівнинним Передкарпаттям. На південному заході — з Вододільно-Верховинськими Карпатами. Висота гір поступово зростає в південно-західному напрямі.
Зовнішні Карпати називають також Скидовими Карпатами, оскільки вони складаються з паралельних «скиб», які, як і скиби при оранці, послідовно накладаються одна на одну. Між скибами проходять порівняно неглибокі витягнуті міжскибові зниження (мал. 88).

Мал. 88. Скибові Карпати (доступно тільки при скачуванні)

Східні Бескиди, що простягаються від українсько-польського кордону до р. Мизунки (ліва притока Свічі), низькі, пологі, сільськогосподарсько освоєні гори. Найвищі вершини Магура (1362 м), Парашка (1268 м).
Горгани розташовані між долинами річок Мизунки і Ріки. Вони вищі, ніж Бескиди. Для Горганів характерні кам'яні осипища (місцева назва — «греготи»: площі, вкриті греготами, називають «горганами»). Протяжність пасма Горган — близько 75 км. Ближче до Передкарпаття гори чергуються з великими плоскими долинами річок — правих приток Дністра. На півдні висота гір зростає. Найвищі вершини: Лопушиа (1836 м), Сивуля (1818 м), Ігровець (1803 м), Братківська, Попадя, Грофа (див. додаток 2).
Покутсько-Буковинські Карпати знаходяться на південний схід від верхів'їв приток Пруту — Лючки і Ріки (мал. 89). їх ширина порівняно з Горганами менша (до 25 км); довжина — близько 80 км. Це низькі з пологими, часто куполоподібними, формами гори у вигляді паралельних хребтів пересічної висоти 750-850 м (максимальна висота — г.Ротило, 1483 м). Гори порівняно добре освоєні (ведеться землеробство).

Мал. 89. Покутсько-Буковинські Карпати. На передньому плані — стіжки сіна (доступно тільки при скачуванні)

Зовнішні Карпати здебільшого вкриті буковими з домішкою ялини і ялиці лісами.

На південний захід від Зовнішніх Карпат і паралельно їм простягається неширока (до 30 км), звужена на південному сході низькогірна смуга Вододільно-Верховинських Карпат.
У знижених частинах Вододільно-Верховинських Карпат знаходяться Ужоцький (889 м), Верецький (841 м), Торунський (930,6 м), Яблуницький (Ясінський) (931 м) перевали. Через перевали прокладено залізниці, автомрбільні шляхи, трубопроводи та лінії електропередачі, що зв'язують країну з Європою.
Гори цього регіону характеризуються пологими схилами, придатними для сільськогосподарського використання. Висота гір тут зростає з північного заходу на південний схід. Відповідно на північному заході вища освоєність земель.
У структурі земельних угідь висока частка пасовищ і переважно суходільних сіножатей. Вододільно-Верховинські Карпати — основний у Карпатських горах район землеробства і тваринництва.
Вододільно-Верховинські Карпати складаються з кількох гірських ділянок: Вододільного хребта, Стрийсько-Сянської верховини, Воловецької верховини, Внутрішніх Горган, Ворохта-Путильського низькогір'я, Ясінської улоговини.
Вододільний хребет простягається від р. Уж до верхів'їв р. Ріки. Хребет має звивисті лінії гребенів, південні схили його круті, північні — пологі. Схили до висоти 1200-1250 м вкриті смереково-буковими лісами.
Крайню північно-західну частину займає низькогірна Стрийсько-Сянська верховина (Львівщина). її поверхня характеризується згладженими формами рельєфу, порівняно низькими (200-250 м) відносними висотами, значною розораністю земель.
Південно-східним продовженням Стрийсько-Сянської верховини є Воловецька верховина, в західній частині якої також переважає низькогір'я з порівняно невеликими перепадами висот. На південному сході висоти збільшуються, рельєф стає середньогірним. Переважає заліснена територія, особливо на крутих схилах.
Найвищою частиною Вододільно-Верховинських Карпат є Внутрішні (Привододільні) Горгани, абсолютні висоти яких подекуди перевищують 1700 м. Цей регіон найменш заселений і освоєний. Тут проходить головний Карпатський вододіл між басейнами річок Дністра, Пруту і Тиси, беруть початок річки Ріка, Теребля, Тересва, розміщене найбільше в Українських Карпатах озеро Синевир (Закарпаття), яке утворилося внаслідок обвалу, що загатив невеликий місцевий потік.
Крайню південно-східну частину Вододільно-Верховинських Карпат займає Ворохта-Путильське низькогір'я (Івано-Франківська і Чернівецька області). Пересічні абсолютні висоти пологих схилів порівняно добре освоєних гір досягають 600-800 м.
У верхів'ях Чорної Тиси між хребтами Свидовець, Чорногора і Братківський виділяється Ясінська улоговина, оточена з усіх боків середньовисотними горами. Поблизу (в північно-східній частині) знаходиться Яблуницький перевал. Абсолютні висоти днища цієї закарпатської густозаселеної улоговини становлять 620-650 м. Схили гір вкриті густими смереково-ялицевими лісами.

1.На які фізико-географічні області поділяють Українські Карпати?
2. З яких гірських ділянок складаються Вододільно-Верховинські Карпати?

1. Схарактеризуйте фізико-географічну область Зовнішні Карпати.
2. Назвіть головні карпатські перевали, дайте характеристику гір, через які вони пролягають.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом