Деякі підсумки та перспективи ландшафтного вивчення Чорногори

Історія досліджень чорногірських ландшафтів та шляхи подальшого розвитку цих досліджень

Ландшафтні дослідження Чорногори були започатковані Г.П. Міллером наприкінці 50-х років минулого століття і, таким чином, сьогодні уже можна робити спробу підсумувати перший «круглий» етап їхньої історії. На цьому етапі фактично виконувались три ключові завдання, які формують засади теоретичного, методичного та прикладного розділів гірського ландшафтознавства. Розглянемо їх коротко у такому ж порядку.

Теоретичні дослідження

Основу теоретичних пошуків склали напрацювання, які згодом сформували концепцію морфологічної структури гірського ландшафту. Базовою натурною моделлю цієї складної (9-тирівневої) системи стала Чорногора у її природних межах, виразно виокремлена серед інших фізико-географічних районів Українських Карпат. Згодом ця концепція була успішно апробована у польових дослідженнях полонинських, верховинських, скибових та інших ландшафтів. Чорногірська модель морфологічної структури ландшафту досить швидко набула належної популярності і незмінно використовується у практиці польового ландшафтного картування до наших днів. Інші теоретичні пошуки, ініційовані на цьому етапі, не набули подібного цілісного і довершеного вигляду.

Методичні дослідження

Основу методичних пошуків склало укладання детальної уніфікованої програми польового дослідження геолого-геоморфологічного та грунтово-рослинного блоків гірського ландшафту. Історія створення цієї методики у значній мірі повторює історію теоретичного обгрунтування морфологічної структури гірського ландшафту: принципові позиції вперше закладалися і вирішувалися на прикладі Чорногори, утверджувалися і набували розвитку на прикладі інших гірських масивів Українських Карпат та поза їхніми межами. У певний час вони стали своєрідною візитною карткою львівського ландшафтознавства і не втрачають актуальності до наших днів.

Прикладні результати

Сформовані теоретично-методичні засади дали змогу створити серію детальних ландшафтних картосхем Чорногори. Попри наявні непринципові відмінності зберігається надійна можливість об’єднання цих різночасових фрагментів у цілісну погоджену карту масштабу 1:25000 з використанням новітніх наукових технологій. Така робота могла б претендувати на реальний підсумок першого етапу ландшафтних досліджень Чорногори і, одночасно, служити початком наступного етапу. На прикладі згаданих фрагментів демонструються можливості прикладного застосування ландшафтних досліджень у лісовому господарстві, рекреації, охороні природи.

Подальші перспективи

Не можна обминути увагою організацію стаціонарних ландшафтних досліджень Чорногори на першому етапі. Очевидно, висвітлення цієї важливої теми належить безпосереднім учасникам і виконавцям; ми ж візьмемо на себе сміливість у першому наближенні окреслити свої бачення ос-новних проблем і перспектив, які об’єктивно постають у підсумках 50-річчя польових ландшафтних досліджень Чорногори.

Отже, найближче завдання полягає у створенні сучасної кондиційної ландшафтної карти Чорногори оптимального науково-практичного масштабу. Особливу увагу тут необхідно приділити південно-західному макросхилу (басейн р. Тиси), оскільки ландшафтна структура чорногірських басейнів р. Прут і р. Черемош вивчена досконаліше. Думається, співавтором такої карти має бути проф. Г.П. Міллер, під керівництвом і за участю якого реалізовані основні завдання першого етапу.

Разом з тим не можна не бачити потреби в удосконаленні теоретично-методичних надбань і в першу чергу - ієрархічної системи морфології гірського ландшафту. В основній мірі це стосується таких оригінальних одиниць як орокліматичний сектор і літологічна стрія. Перспективними у цьому аспекті видаються пошуки в руслі популярної сьогодні організації ландшафту. Не менш цікавим і обнадійливим виглядає розгляд секторності та стріальності у спектрі універсальних закономірностей організації ландшафтної природи гір на рівні з висотною поясністю, ярусністю та ін. Деякий досвід урахування стріальних закономірностей у прикладних дослідженнях, зокрема - їхній прояв у локалізації основних лісопатологічних вогнищ, дозволяє припустити, що дальший розвиток вчення про літогенні стрії обіцяє перспективні результати.