Макрозообентос річок басейну верхньої течії р.Прут, як кормова база струмкової форелі

Одним з основних біотичних факторів, що лімітує рибопродуктивність водойми, є розвиток її кормових ресурсів. Без досконалого вивчення стану кормових ресурсів Карпатських річок неможливо раціонально провести компенсаційні заходи та оцінити об’єми вселення струмкової форелі.

Основою іхтіокомплексу р. Прут та його приток у Карпатському регіоні до 50-х років минулого століття була струмкова форель. Її вилов становив до 100 кг/км довжини річки (за умови вилучення особин масою від 300 г). Значне зниження чисельності струмкової форелі (5-15 кг/км річки) було зафіксовано в другій половині минулого століття в період інтенсивного вирубування лісів та індустріалізації краю. На даний час чисельність популяції струмкової форелі в Карпатському регіоні є критично низькою (7 екз. триліток/км. річки), це обумовлено рядом біотичних і абіотичних факторів. В умовах посиленого антропогенного навантаження, яке безпосередньо впливає на міграційні шляхи та умови розмноження струмкової форелі, виникає необхідність у впроваджені компенсаційних рибогосподарських заходів, найбільш ефективним з яких є штучне відтворення, яке сприятиме відновленню та збереженню її популяцій, оптимізації використання кормової бази та підвищенню рибопродуктивності річок.
Одним з основних біотичних факторів, що лімітує рибопродуктивність водойми, є розвиток її кормових ресурсів. Без досконалого вивчення стану кормових ресурсів Карпатських річок неможливо раціонально провести компенсаційні заходи та оцінити об’єми вселення струмкової форелі. Струмкова форель поліфаг при цьому основу її живлення складають ракоподібні, комахи та їх личинки. У зв’язку з цим вивчення кількісних та якісних характеристик макрозообентосу в мережі вищезазначених річок та визначення придатних біотопів для її існування є першочерговим завданням для ефективного проведення заходів з відтворення її природних популяцій.
Дослідження проводились у літній період 2008 р. на річці Прут та її притоках: Черемош, Чорний Черемош, Білий Черемош, Рибниця, Пістинка, Лючка, Люча, Лопушна, Яловичера, Акра.
Показники біомаси “м’якого” макрозообентосу в досліджених річках коливалась в значних межах, найбільш суттєвими вони були в річках, Черемош, Люча та р. Прут на ділянці вище м. Чернівці (10,3-15,5 г/м кв.). Дещо нижча біомаса спостерігалась в річках Білий Черемош, Акра, Пістинка та Яловичера де її значення становили 2,1-7,0 г/м кв. Низькими показниками біомаси зообентосу характеризувались річки: Лючка, Рибниця, Чорний Черемош та р. Прут на ділянці вище м. Яремче (0,6-1,5 г/м кв.).
У р. Прут на ділянці вище м. Яремче та річках Черемош, Білий Черемош, Пістинка, Акра та Рибниця біомаса зообентосу формувалась за рахунок розвитку личинок одноденок, частка яких від загальної біомаси “м’якого” зообентосу складала від 59,6 до 97,7%. Незначного рівня розвитку набували личинки хірономід і веснянок складаючи, відповідно, 0,2-14,5% та 0,02-5,3% від загальної біомаси “м’якого” зообентосу. Личинки волохокрильців та двокрилих, а також бокоплави, відігравали несуттєву роль у формуванні біомаси “м’якого” зообентосу в зазначених річках, де їх частка не перевищувала 5,3% від його загальної біомаси. Винятком були річки Пістинка та Акра, в бентосі яких волохокрильці складали, відповідно, 28,5% та 33,6% біомаси зообентосу. Серед личинок одноденок, як за чисельністю так і за біомасою в основному домінували пред-ставники родів Isonychia, Chitonophora, Centroptilum, Ecdyonurus, Tricorythus, Ecdyonurus. Біомасу волохокрильців у р. Акра формували Rhyacophila septentrionis та Hydropsyche pellucidula.
В річках Чорний Черемош, Яловичера, Люча основу біомаси “м’якого” зообентосу формували личинки волохокрильців, які складали від 44,7% до 94,4% загальної біомаси. Личинки одноденок також мали суттєве значення та становили від 39,1% до 18,9% біомаси зообентосу, лише в р. Яловичера їх частка була незначною – 5,3%. Личинки веснянок, двокрилих, хірономід та бокоплави суттєвої біомаси не формували; їх частка не перевищувала 8,9% від загальної біомаси. В річках Люча та Яловичера зустрічались олігохети в кількості 0,1% та 0,2% від загальної біомаси “м’якого” зообентосу. Личинки волохокрильців в основному були представ-лені Sericostoma personatum, Hydropsyche pellucidula, Notidobia ciliaris та представниками родів Polycentropus, Phryganeidae, а личинки одноденок – Heptagenia sp., Ephemera vulgata, Oligoneuriella rehnana та представниками родів Centroptilum, Ecdyonurus, Tricorythus.
В p. Лючка та у р. Прут на ділянці вище м. Чернівці основу біомаси “м’якого” зообентосу на 72,7% і 83,9%, відповідно, формували личинки бабок. Личинки одноденок відігравали менш суттєву роль в формуванні біомаси зообентосу та складали, відповідно, 17,2 і 7,7%, від загальної біомаси зообентосу і зовсім незначну – личинки волохокрильців (9,6 і 8,4%). Личинки одноденок, як за чисельністю так і за біомасою, переважали за рахунок значного розвитку представників родів Heptagenia, Ecdyonurus. Личинки волохокрильців на 100% були представлені видом Hydropsyche pellucidula.
Найбільшу потенційну рибопродуктивність (18,5-25,7 кг/га) мали річки Черемош, Люча та р. Прут на ділянці вище м. Чернівці. Річки Білий Черемош, Акра, Пістинка, Яловичера можуть забезпечити рибопродуктивність лише на рівні 3,8-12,6 кг/га, а річки: Лючка, Рибниця, Чорний Черемош, та р. Прут на ділянці вище м. Яремче – 1,0-2,7 кг/га.
На основі отриманих даних щодо розвитку кормової бази досліджених річок були визначені об’єми їх зариблення цьоголітками струмкової форелі окремо для кожної річки, які загалом по дослідженим рікам можуть становити біля 400 тис. екз. на рік. Форелевим господарствам рекомендовано випускати молодь струмкової форелі в річки, з наважкою не менше 10 г, що сприятиме її адаптації та виживанню, і як наслідок, забезпечить високу ефективність відтворення її природних популяцій.