Масові вітровали у водоохоронних лісах верхнього Пруту

В осінньо-зимовий період 2006-2007 років на території лісового фонду Карпатського національного природного парку, у межах території верхнього Пруту, масовими вітровалами було пошкоджено значну кількість лісових масивів.

В осінньо-зимовий період 2006-2007 років на території лісового фонду Карпатського національного природного парку, у межах території верхнього Пруту, масовими вітровалами було пошкоджено значну кількість лісових масивів.
Про причини та наслідки деградації зокрема смерекових лісів, які є досить часто вітровальними, на даний час написано багато праць. Генсірук С, 2006 зокрема відмітив, що «лісові формації як найдавніший і найпродуктивніший тип рослинності мали і мають пріоритетну екологічну роль в еволюції біосфери та підтриманні її природного стану. Це значення особливо очевидне у сучасний техногенний період, коли почав порушуватись киснево-вуглецевий баланс на Землі, і під дією антропогенних чинників зазнали змін породний склад лісів, їх вікова структура, різко зменшується стабільність розвитку і життєвість».
Насамперед, причина зниження стійкості карпатських лісів, полягає у масовому вирубуванні лісів протягом тривалого часу, та у подальшому залісненні вирубаних площ монодомінантними смерековими культурами, які на даний час (а це деревостани другої генерації) дуже піддаються ураганним стихіям, внаслідок чого ті утворюють вітровали та буреломи, що, на даний час, також відмічено багатьма дослідниками.
Сучасний породний склад земель лісового фонду у межах верхнього Пруту вкритих лісовою рослинністю за переважаючими породами характеризується досить значною перевагою смереки (68,6%), що є головною лісо-, а також типоутворюючою породою. Поширена, переважно, в середньогірній та високогірній частині у межах висот 720-1450 м н.р.м. Більшість смерекових лісів є берегозахисними, протиерозійними і водоохоронними, 50,4% яких знаходяться в зоні регульованої рекреації. Проте, на даний час більшість цих лісів в верхній частині басейну річки Прут та її приток (Женець, Прутець Яблунецький, Войтул, Верхній Вагончик) зазнали сильного антропогенного впливу, при цьому значно знизилася їх стійкість, а також зазнали змін породний склад, вікова та типологічна структури.
Типологічна структура лісів верхнього Пруту характеризується перевагою (20,5%) вологої буково-ялицевої сусмеречини. Біля 70,0% цих лісів знаходяться в зоні регульованої рекреації. Даний тип лісу поширений у буково-ялицево-смерековому поясі лісів у межах висот 720-1050 м н.р.м на шляху масивних повітряних потоків, які в осінньо-зимовий період можуть спричинювати ураганні вітри. Переважаючий напрям цих вітрів – Пд-Зх 150.
Нашими дослідженнями встановлено, що 80% виявлених масових вітровалів, це – ділянки вологої буково-ялицевої сусмеречини. Більше половини таких ділянок зафіксовано на висотах 900-1000 м н.р.м. на схилах різних експозицій та різної крутизни у верхній частині басейну р.Прут. На даний час стійкість цих лісів значно знизилася, про що свідчить значна площа (66,9%) похідних деревостанів, з яких лише 44,5% – середньоповнотні. Такі деревостани характеризуються, насамперед, погіршенням породного складу, зокрема, майже повної відсутності бука лісового та ялиці білої. Найчастіше домішка цих порід складає лише 5-15%. Більшість цих ділянок зазнавали періодичного (тривалістю 9-12 років) розладнання деревостанів вітровалами протягом останніх 50-ти років. Звідси послабилися їх стійкість і, відповідно, лісозахисні та водоохоронні функції.
Головною причиною зниження стійкості лісів вологої буково-ялицевої сусмеречини є значна кількість похідних деревостанів, особливо у водоохоронних смугах. Площа корінних типів деревостану вологої буково-ялицевої сусмеречини складає лише 33,1% її загальної площі, з яких 24,6% – середньоповнотні. На основі 10-ти річних спостережень корінні деревостани цього типу лісу характеризуються досить високою стійкістю до пошкоджень вітровалами до віку 85-90 років. І лише в стиглому та перестійному віці тут спостерігається часткове, а пізніше і повне, розладнання деревостану вітровалом.
Обстеження проводилися на вітровальних (з розладнанням більше половини деревостану) ділянках, що відведені у суцільну санітарну рубку (20 шт.) та на постійній пробній площі (1 шт.). На даний час проводиться робота щодо створення на цих ділянках моніторингової системи щодо вивчення процесу лісовідновлення на вітровалах, при цьому тут необхідні багаторічні комплексні лісівничо-таксаційні, геоботанічні та грунтові дослідження. Найпоширеніший метод стаціонарних пробних площ дозволяє здійснити найбільш детальний контроль за станом лісовідновлення на обмеженій площі (0,5 або 1,0 га). При маршрутному методі можна більше оцінити стан на всій території суцільних вітровалів або значної її площі, тому необхідне створення моніторингової мережі лісовідновлення на вітровалах.
Обстеження масових вітровалів проведено у наступних природоохоронних науково-дослідних відділеннях Карпатського національного природного парку: 1) Женецьке ПОНДВ кв.9 вид.14.; 2) Яблуницьке ПОНДВ кв.18 вид.9; 3) Татарівське ПОНДВ кв.19 вид.4; 4) Татарівське ПОНДВ кв.20 вид.9. 5) Вороненківське ПОНДВ кв.6 вид.16; 6) Ворохтянське ПОНДВ кв.1 вид.19; 7) Ворохтянське ПОНДВ кв.7 вид.7; 8) Ворохтянське ПОНДВ кв.9 вид.26. 9) Ворохтянське ПОНДВ кв.9 вид.27; 10) Ворохтянське ПОНДВ кв.9 вид.31; 11) Ворохтянське ПОНДВ кв.9 вид.32; 12) Ворохтянське ПОНДВ кв.13 вид.1; 13) Ворохтянське ПОНДВ кв.22 вид.1; 14) Ворохтянське ПОНДВ кв.22 вид.18; 15) Ворохтянське ПОНДВ кв.23 вид.40; 16) Ворохтянське ПОНДВ кв.23 вид.31, 32; 17) Ворохтянське ПОНДВ кв.32 вид.7; 18) Говерлянське ПОНДВ кв.2 вид.17; 19) Говерлянське ПОНДВ кв.2 вид.23; 20) Говерлянське ПОНДВ кв.3 вид.12.
Загалом на території Карпатського національного природного парку масовими вітровалами пошкоджено 6436,99 м куб. деревини на площі 46,6 га.
Масові вітровали характеризуються тим, що найбільш всього потерпіли середньовікові та пристигаючі деревостани вологої буково-ялицевої сусмеречини на висотах 900-1000 м н.р.м в віці 55-90 років, діаметром 16-48 см, висотою 8,5-36,0 м. Зниження стійкості відмічено в похідних, та в меншій мірі корінних, деревостанах. Причина, насамперед, полягає в тому що в цих деревостанах, котрі зростають на висотах 900-1000 м н.р.м. практично відсутня або дуже мала (менше 3 одиниць) домішка бука лісова та ялиці білої у складі деревостану. Фітопатологічний стан окремих дерев, а саме в 10% – це наявність кореневої губки (в основному І та II стадії) призводить до буреломів, але вони не є основними причинами виникнення вітровалів.
На буреломно-вітровальних ділянках, в основному, пошкоджені дерева смереки (до 80%), ялиці білої (до 18 %), бука лісового (1 %), інші породи (1%).