Поширення наземної малакофауни на території Карпатського національного природного парку

Подано дослідження наземної малакофауни на території Карпатського національного природного парку. Ареали молюсків, що мешкають в розріджених лісових масивах, виглядають як сукупність островів. Проте і тут чисельність їх популяції продовжує скорочуватися через часткове або повне знищення місць існування під впливом антропогенного пресу.

Скачати статтю з рисунками і таблицями у форматі MS Word одним файлом Завантажити статтю

Молюски – це одна з найбільш багатих видами груп тваринного світу.
Збереження лісових малакоценозів залежить від стану лісів, площа яких тепер складає в гірських районах 53,5 % і в передгір’ях 20,2 %. Ареали молюсків, що мешкають в розріджених лісових масивах, виглядають як сукупність островів. Із його зростанням можливості відновлення і розселення їх популяцій в природно і штучно відновлюваних лісах стають все більш обмеженими. В першу чергу, зникнення загрожує молюскам з невеликим ареалом в Українських Карпатах – деяким ендемікам (Arianta aethiops petrii, Prostenomphalia carpathica, Plicuteria lubomirskii, Limax bielzi, Trichia villosula, T. bielzi, Drobacia banatica, Chondrula bielzi) і реліктам (Serrulina serrulata). Вони зустрічаються рідкісними і малими популяціями.

Таблиця. Поширення наземної малакофауни на території КНПП, приурочені до певних біотопів

На обстежуваних територіях науково-дослідних відділень виявлено види молюсків родин Clausilidae, Vallonidae, Helicidae, Limacidae, Hygromiidae, Arionidae, Gastrodontidale, Aciculidae, Pupilidae, Enidae, Zonitidae, Bulimidae, Agriolimacidae, Carychium які відносяться до класу Черевоногих. Основу фауністичного комплексу досліджуваного району з добре розвиненою рослинністю складають Helix pomatia (L), Helix lutescens (Ross), Arion subfuscus (L), Lehmannia marginata (Mull), які часом у масових кількостях збираються на поверхні грунту в більш вологих місцях. З менш розвиненою рослинністю зустрічаються Vestia tyrgida (Ross), Limax maximus (L.), Oxichillus orientalis (Cless), Lehmannia nyctelia (Mull).
Порівнюючи фауну природоохоронних науково-дослідних відділень, слід зазначити, що найбільшим видовим різноманіттям характеризується фауна Татарівського, Вороненківського та Говерлянського, Яремчанського, Підліснівське, Ямнянського ПОНДВ: тут знайдені усі види молюсків у живому і активному стані.
Якісне і кількісне збіднення малакофауни, можна пояснити високим рівнем рекреаційного навантаження. Проміжне місце цими досліджуваними територіями займає Женецького, ПОНДВ, в якому знайдено 70% усієї малакофауни. Умовно ми поділили рослинні біотопи на такі типи, де найбільше зустрічалися наступні види молюсків: луки, береги річок, ліси (хвойні, мішані, листяні). На луках і берегах річок наземна малакофауна представлена меншим видовим різноманіттям, ніж лісова. (табл.).

The paper presents the research of ground malacofaun is given on territory of the Carpathians national natural park. The natural habitats of shellfishes, that live in rozridgenih forest arrays, look as an aggregate of islands. However and here the quantity of their popoulyatsii continues to grow short through elimination of places of existence partial or complete under act of antropogennogo press.

Malacofaune, inspected territories, moluski.