Вертикальна зональність лісів верхнього Пруту

В даній статті описано вертикальну зональність та типологію лісів Карпатського національного парку. Дослідження охоплюють лісо-рослинні райони верхньої течії річки Прут.

Ліси Карпатського національного природного парку, що входять до територіальної структури Яремчанської міської Ради займають площу 43554,0 га. З них значну площу (31270,1 га) займають землі, що вкриті лісом. Ці ліси охоплюють майже все верхів’я р. Прут, за винятком високогірного альпійського поясу.

Значна площа лісів характеризує територіальну структуру верхнього Пруту як з досить високою лісистістю – 71,8%. На даних площах переважають ліси природного походження (близько 65%).

Розподіл лісової рослинності на пояси і визначення меж їх поширення ми проводили на основі літературних даних, котрі, в свою чергу, проведені з урахуванням вертикальних термічних зон за Андріановим М. С, зональності грунтів за Андрущенко Г. А. у взаємозв’язку з геоморфологічною будовою Карпат за даними Цися П. Н. та даних Сабана Я. Л. (1988).

За лісорослинним районуванням (за проф. Молотковим, 1966) територія верхнього Пруту знаходиться у межах двох районів:

  1. букових гірських лісів, куди входить північна частина, що охоплює ялицево-букові з домішкою смереки ліси правого та лівого берегів р. Прут з вершинами г. Маковиця та г. Свинянка в околицях м. Яремче;
  2. смерекових високогірних лісів, куди входить значна частина території, що охоплює високогір’я р. Прут з найвищою тут вершиною г. Говерла.

Зокрема, за даними Генсірука С. А. (1964), які були складені на основі матеріалів досліджень 1952-1955 pp. та лісовпорядкування, сучасна територія Карпатського національного природного парку у межах верхнього Пруту, віднесена до ялицево-смерекових лісів.

Територія Карпатського національного природного парку у складі Українських Карпат, що охоплює долину верхнього Пруту, представлена наступними зональними лісорослинними поясами:

  1. ялицево-букових з домішкою смереки лісів з підпоясами ялицево-букових з домішкою граба звичайного лісів та приполонинних яворово-букових лісів;
  2. буково-ялицевих з домішкою смереки лісів;
  3. буково-ялицево-смерекових лісів;
  4. ялицево-смерекових лісів;
  5. чистих смерекових лісів;
  6. смерекових з домішкою сосни кедрової європейської лісів;
  7. субальпійського гірсько-соснового та зеленовільхового криволісся;
  8. альпійським.

Також лісова рослинність представлена інтразональними поясами:

  1. сіровільхових лісів;
  2. соснових з домішкою смереки лісів.

Північна частина території парку у межах верхнього Пруту, що фіксується висотою (450 м н.р.м.) знаходиться в зоні букових лісів. Видовий склад цих лісів, крім таких основних порід як бука лісового, ялиці білої та смереки, характеризується дуже незначною домішкою видів дуба, які ростуть тут на верхній межі свого ареалу і доходять майже до 480 м н.р.м. Сюди відноситься лише дуже вузька невелика ділянка буково-ялицевих з домішкою дуба лісів на східному схилі лівого берега річки Прут. Тут дуб виявлений лише у складі підросту висотою 0,8-1,3 м.

Бук лісовий утворює один основний майже суцільний пояс ялицево-букових з домішкою смереки лісів в басейні р. Прут у межах висот 450-750 м н.р.м, а також 2 невеликі підпояси:

  1. ялицево-букових лісів з домішкою граба звичайного в межах висот 500-650 м н.р.м, де граб звичайний росте на верхній межі свого ареалу;
  2. яворово-букових приполонинних лісів з елементами букового криволісся в межах висот 980-1050 м н.р.м, де бук лісовий росте за III-IV бонітетом.

Вертикальний розподіл вище поясу ялицево-букових з домішкою смереки лісів змінюється на майже суцільну масивну смугу буково-ялицевих з домішкою смереки лісів. Проте, ряд дослідників (Генсірук С. А.(1964), Сабан С. А.(1988),) не виділяють окремого поясу мішаних ялицевих лісів у Карпатах. Ялиця біла за своїми біоекологічними властивостями є подібною до бука та, у деякій степені, до смереки, тому на території Карпат вона свого поясу не утворює, а виступає як компонент мішаних лісів (Сабан, 1988) [1]. Інші дослідники (Чернявський М.В., 2006) виділяють мішані ялицеві ліси в окремий пояс.

Враховуючи ареал поширення та еколого-біологічні особливості ялиці білої, зокрема її вітростійкість, тут виділений масивний майже суцільний буково-ялицевий з домішкою смереки лісовий пояс, що охоплює значні масиви в басейні р. Прут у межах висот 600-950 м н.р.м. Зокрема, тут знаходиться верхня межа високопродуктивних ялицевих лісів парку: на лівому березі р. Прут між ур. Завоєла та ур. Бабина Яма (950 м н.р.м.).

Середньогірна та високогірна частина території парку відноситься до зони смерекових лісів, де вона займає близько 45%. Тут вертикальний розподіл змінюється буково-ялицево-смерековими лісами, де вони займають середньогірну частину парку в межах висот 720-1050 м н.р.м. Верхня межа цих лісів немає чітко окреслених контурів. Нерідко висотні межі цього лісового поясу чередуються з ялицево-смерековими лісами.

Лісовий пояс ялицево-смерекових лісів займає високогірну частину в межах висот (650)-850-900 м н.р.м. Нерідко масиви цих лісів займають досить низькі місцеположення західних схилів на висоті 650 м н.р.м, зокрема – на правому березі р. Прутець Чемигівський.

Лісовий пояс чистих смерекових лісів займає високогірну частину парку у межах висот 900-1450 м н.р.м. та характерний тим, що бонітет цих лісів різко коливається від І (в сугрудах) до Vа (в борах), а також тим, що смерека найчастіше утворює тут високоповнотні деревостани та найбільшу кількість типів лісу.

Реліктовий лісовий пояс смерекових лісів з домішкою сосни кедрової європейської займає схили г. Хом’як у межах висот 1100-1300 м н.р.м.

Субальпійський пояс, що утворений непрохідними заростями сосни гірської та вільхи зеленої займає високогірну частину, після смерекової зони лісів, у межах висот 1450-1750 м н.р.м. Зелена вільха (душекія) зустрічається тут лише окремими невеличкими фрагментами.

Зарості сосни гірської поширені на схилах Чорногірського хребта, а також на схилах г. Хом’як та г. Синяк. Вона не утворює тут безперервної смуги криволісся в зв’язку з складною формою гірського рельєфу, внаслідок чого тут немає суцільної території субальпійського поясу.

Альпійський пояс, що вкритий трав’яними та напівчагарниковими альпійськими луками високогірних вершин: г. Говерла, г. Брескул, г. Туркул, г. Шпиці, г. Гомул, г. Ребра знаходиться у межах висот 1750-2061 м н.р.м.

До інтразональної рослинності тут віднесено сіровільховий лісовий пояс, що невеликими вузькими масивами займає заплави берегів р. Прут з її численними притоками найчастіше у межах висот 730-780 м н.р.м. Ці ліси окремими смугами доходять майже до верхів’їв р. Прут (980 м н.р.м.), де вільха сіра росте на верхній межі свого ареалу.

Реліктовий сосновий з домішкою смереки лісовий пояс займає найчастіше середньогірну частину території парку у межах висот 600-850 м н.р.м. Ці ліси збереглися у вигляді окремих великих масивів. Це – раритетні ліси післяльодовикового періоду. За даними С. Толпі (1928), Г. Козія (1934, 1950, 1955), Б. Павловського (1974), Д. К. Зерова (1950), в післяльодовиковий період у лісостанах Карпат спочатку переважала сосна, а пізніше в складі деревної рослинності головне місце зайняла ялина (тобто смерека), а потім дуб [2]. Ці ліси збереглися лише на крутих південно-західних схилах г. Маковиця, правого берега р. Прутець Чемигівський, ур. Бредулець та лівому березі р. Женець.

  1. Сабан Я. А. Продуктивность и возобновление леса в горных условиях. Издательство при Львовском государственном университете издательского объединения «Вища школа», Львов, - 1988. - с.6
  2. Генсірук С. А. Ліси Українських Карпат та їх використання. Видавництво «Урожай». Київ, - 1964. - с.73

The vertical zone distribution and typologic forest structure in Carpathian National Nature Park is respresented in given paper. The researched area of Ukrainian Carpathians embraces the valley of the upper Prut River and is represented by the following forest – vegetation.

Zone:

  1. zone of fir - beech forests added by spruce with sub - zones of fir - beech forests added by horn beam and sub - highland meadow sycamore – beech forests;
  2. zone of beech - fir forests added by the spruce;
  3. zone of beech - fir - spruce forests;
  4. zone of fir - spruce forests;
  5. zone of pure - spruce forests;
  6. zone of spruce forests added by cembra pine;
  7. subalpine mountain pine zone;
  8. alpine zone;

and also intrazones:

  1. intrazone of alder forests;
  2. intrazone of pine forests added by spruce.

Keywords: vertical zone distribution, forest – vegetation zone, typologic structure, forest type.