Грунти масиву Чорногора

Вивчено ґрунтовий покрив масиву Чорногора. Звернена увага на особливі високогірні ґрунти. Переважають буроземи кислі. На високих гіпсометричних рівнях у заростях гірської сосни і на полонинах поширені високогірні види ранкерів органічних. На фільтруючих піщано-глинистих відкладах (схили Попа Івана) поширені незначні ареали опідзолених ґрунтів.
Дослідження вмісту радіонуклідів (Cs 137) у ґрунтах Чорногори не виявили надмірної концентрації цих елементів.

Скачати статтю з рисунками і таблицями у форматі MS Word одним файлом Завантажити статтю

Чорногора є високогірним пасмом Східних Карпат. Характеризується однорідною геологічною будовою, представленою прошарками флішових пісковиків і глинистих сланців. Чорногірський масив характеризується високогірним рельєфом зі значним поширенням післяльодовикових долин. Чорногора має досить значні абсолютні висоти і є найвищим мезорегіоном між Татрами (Центральні Карпати) і Альпами Роднянськими (Східні Карпати).
Протяжність Чорногірського пасма становить близько 40 км, а головний хребет простягається від вершини Петрос (2020 м н.р.м.) на північному заході до вершини Піп Іван (2022 м н.р.м.) на південному сході. Найвищою вершиною Чорногорки є Говерла, висотою 2061 м н.р.м.
Такі значні висоти обумовлюють наявність рослинно-кліматичної ярусності, що спричиняє диференціацію ґрунтового покриву. Ґрунтовий покрив і його диференціація, подібно як і в інших гірських системах обумовлена ґрунтотворною породою, яка важко піддається вивітрюванню, різним рельєфом (також післяльодовиковим), значною динамікою морфогенетичних процесів, а також кліматичними умовами, які змінюються з висотою і рослинним покривом (Скиба та ін., 2005, 2008).
Дослідженнями ґрунтів Карпат займаються віддавна, а наукова література з цієї сфери налічує понад 600 позицій (Скиба 1995). Ґрунти Чорногори були об’єктом досліджень ще в 20-30 роках минулого століття. Піонером досліджень був Валерій Сведерський, який будучи в 1925-1935 роках керівником дослідної станції на Пожижевській проводив детальні дослідження ґрунтів і рослинності (Сведерський, 1931-1933). Після другої світової війни і після зміни державних кордонів ґрунти Східних Карпат описував Іван Гоголєв (1961), потім – працівники Інституту екології Карпат (О. Марискевич та ін., 2002-2003). Останніми роками в рамках співпраці між Львівським національним університетом і Ягелонським університетом в Кракові, настало пожвавлення у дослідженнях ґрунтів Чорногори. Опрацьовано характеристику ґрунтів цього пасма з метою порівняння з попередніми дослідженнями Сведерського (Скиба і Шмуц, 1998), вивчено найпоширеніші, а також специфічні ґрунти Чорногори (Скиба та ін., 2005, 2006, 2008). Досліджено також вміст радіонуклідів Sc-137 і 40К (Скиба та ін., 2005, 2008а, 20086).
Представлена робота підбиває підсумки львівсько-краківських досліджень ґрунтового покриву Чорногори.
Ґрунтовий покрив Чорногори відзначається характерними для гірських територій ознаками. Флішове підґрунтя, яке важко піддається вивітрюванню, а також інтенсивні геоморфологічні процеси обумовлюють малопотужні ґрунтові профілі, які містять багато уламків гірських порід у ґрунтовій масі. Значна крутизна гірських схилів обумовлює специфічний водний режим. Вода інфільтрується усередину профілю, але також стікає з ґрунтової поверхні, змиваючи ґрунтовий матеріал. Це так званий бічний рух ґрунтових розчинів, з яким пов’язують чисельні водні ексудати і джерела, наявні на схилах стоку. Ці води, мігруючи поміж скелями, насичуються лужними іонами і впливають на реакцію ґрунту. Прикладом цього є ґрунти під заростями вільхи зеленої (Alnus viridis), що утворює вологі і родючі місцевості Pulmonario-Alnetum viridis, які мають острівне поширення серед заростів гірської сосни (Pinetum mughi). Характерною ознакою всіх ґрунтів Чорногори, подібно як і в інших гірських системах, є наявність досить потужних (глибоких) біля 10 см горизонтів слабко розкладеної органічної речовини типу мор/модер, модер альпійський. Обумовлено це холодним і вологим гірським кліматом, який впливає на зменшення темпу гуміфікації (Древнік, 2006).
У структурі ґрунтового покриву Чорногори переважають буроземи кислі (Dystric Cambisols), які поширені як під дерев’янистими формаціями, так і під високогірними (альпійськими) луками. На території поширення гірської сосни, а також під чорничником (Vaccinietum myrtilli) на полонинах поширені слабко розвинені ґрунти, які називають ранкерами гумусовими (Histi-Umbric Leptosols) або ранкерами буроземними (Skeleti-Cambic Leptosols). Поряд із цими ґрунтам, на щебенистих глинисто-піщаних породах поширені ранкери підзолисті або непотужні підзоли (Skeleti-Podzolic Leptosols). Підзолисті ґрунти (Podzolic Leptosols) поширені на Чорногорі невеликими ділянками на схилах Попа Івана. У місцях виходу водних джерел є мезо- і евтрофічні глейові ґрунти (Eutric Gleysols) або інколи ґрунти гумусно-глейові (Moliic Gleysols). У межах перезволожених ділянок поблизу джерел, або в межах зарослих післяльодовикових озер сформувалися невеликими ареалами торфові ґрунти (Histosols). На вершинах головного хребта, на виходах скельних порід поширені дуже малопотужні примітивні щебенисті ґрунти (Lithic Leptosols). Більші площі цих ґрунтів знаходяться на вершинах Шпиці, Кізли і Ребра. На плейстоценових або сучасних ґрунтових покривах схилів знаходяться грубо щебенисті ґрунти, рідко наповнені землистим матеріалом (Hyperskeletic Regosols).
Усі досліджувані ґрунти є короткопрофільні (до 50 см), лише ґрунти під ялинниками є потужнішими – біля 1 м і більше (табл. 1). Гранулометричний склад дрібнозему зазвичай глинистий, ґрунт слабо водопроникний, що обмежує рух води в ґрунтовому профілі, а тим самим опідзолення ґрунтів. Лише на невеликі ділянки схилів Попа Івана зайняті опідзоленими ґрунтами. Участь вивітрілих уламків скельних порід у ґрунтовій масі складає біля 50% або більше в ґрунтах полонин і під гірською сосною. Ґрунти лісових ценозів є середньо глибокими, а вміст гірських уламків у ґрунтовій масі коливається від 20-30% у верхній частині профілю до 70-80% в нижній частині.
Реакція всіх досліджуваних ґрунтів зазвичай кисла (рН 4,0-5,0), лише глейові ґрунти та інші мінеральні перезволожені ґрунти мають менш кислу реакцію (рН 5,0-6,5) (табл. 2).

Таблиця 1.Морфологічна характеристика ґрунтових профілів (доступно при скачуванні)
Таблиця 2. Властивості досліджуваних грунтів (доступно при скачуванні)
Рис. 1. Рентгенограми мінерального складу ранкерів підзолистих (доступно при скачуванні)
Рис. 2. Рентгенограма мінерального складу гумусно-глейових ґрунтів (доступно при скачуванні)

Вміст органічної речовини у підстилках (Ofh) органічних ґрунтів складає біля 40-70%, в гумусовому горизонті (A) – 5-10%. (Скиба та ін. 2005, 2008).
У складі мінеральної ґрунтової маси домінує кварц, Na i Ca, а також К – польові шпати, слюда а серед мулистих мінералів переважають ілліти, одинично виступають каолініт і смектит (риc. 1, 2).
Вміст радіонуклідів Cs-137 не перевищує норм, прийнятих для цілинних ґрунтів і коливається у межах 300-400 Бк/кг сухої маси ґрунту (Скиба та ін., 2005).
Висновки:
1. У ґрунтовому покриві Чорногори переважають буроземи кислі (Dystric Cambisols), в альпійському поясі – ранкери та примітивні ґрунти (Leptosols).
2. Поширення ґрунтів у Чорногірському масиві залежить від властивостей порід і рельєфу тобто інтенсивності геоморфологічних процесів.
3. Не відмічається забруднення ґрунтів Чорногори радіонуклідами після аварії ядерної електростанції у Чорнобилі.

1. Drewnik M. The effect of environmental conditions on the decomposition rate of cellulose in mountain soils. - Geoderma, 132, 2006. - 116-130.
2. Гоголев И.Н. K вопросу о генезисе бурых лесных почв Карпат. - Львовский отдел географии СССР. Географический сборник. - Вьш. 6. - Львов, 1961.
3. Maryskewych O., Shpakiwska I. Puka E. 2002. Struktura pokrywy glebowej wybranych regionow Karpackiego Parku Narodowego (Ukraina). Roczniki Bieszczadzkie10: 119-127.
4. Skiba S. Pokrywa glebowa Karpat Polskich. / Red. J. Warszynska. Karpaty.Polskie. - Krakow: Wyd. Uniwersytet Jagiellonski, 1995.
5. Skiba S., Szmuc R. Pokrywa glebowa Bieszczadow Zachodnich (Historia badan i ich glowne kierunki). – Roczniki Bieszczadzkie 7, 1998. - S.131-143.
6. Скиба С, Скиба М., Позняк С. Грунти північно-західної частини Чорногірського масиву Українських Карпат / Екологія та ноосферологія №17 (1-2). - Дніпропетровськ, 2006. -С. 105-112.
7. Skiba S., Kubica B., Skiba M. Zawartosc gamma radionuklidow 137Cs i 40K w glebach polnocno-zachodniej cze_sci Czarnohory, Karpaty Wschodnie, Ukraina / Roczniki Bieszczadzkie 13, 2005. - S. 325-332.
8. Skiba S., Szymacski W., Poznyak S., Skiba M. Soils of the Charnokhora Mts.(Ukraine) / Агрохімія і ґрунтознавство. - Харків № 69. - С. 147-151.
9. Swederski. Studia nad glebami gorskimi Karpat Wschodnich / Pamietnik PINGW w Pulawacha 1931-1933 - S. 1-154.

The soils of the Charnokhora have been investigated. Especial attention has been done to soils of high level of mountains. The brown acid soils predominate. Histi-Umbric Leptosols are on the high hypsometric level, under mounting pine and under the grass. Small areas of podzolic soils are spreading on the sandy-clay materials of the slopes of Pip Ivan.
The soils of the Charnokhora have not much content of Cs 137.

Key words: soils, brown acids soils, rankers, Charnokhora.