Дослідження залежності інтенсивності водної ерозії від стоку завислих наносів у басейні верхнього Прута

Грицюк М.Г.

Верхня частина басейну р. Прут розміщена на північно-східних схилах Українських Карпат (захоплює масиви Горгани та Чорногори). Гірські глибоко розчленовані територіальні системи верхнього Прута, характеризуються наявністю середньо- і низькогірних денудаційних та ерозійних форм і характеризуються значною енергією парадинамічного обміну.
Похилі русла (у верхів’ях вони досягають 200 м/км і більше), круті середньогірські схили, а також молоді горські територіальні системи складені податливими до ерозії породами є основними чинниками для розвитку ерозійних процесів в басейні р. Прут. Значну частину пластичної маси ріки переносять у вигляді завислих наносів. На ріках з водозборами, що розміщені в областях поширення флішу, доля завислих наносів може бути домінантною. Зі сучасних геологічних процесів, що частково зв’язані із господарською діяльністю людини, найбільш розвинуті:
• у річкових долинах водна ерозія, з інтенсивним боковим розмивом і підрізкою схилів;
•  на схилах – денудація й ерозія, ускладнені, в ряді обезліснених ділянок, зсувами й обвалами.
Внаслідок цих процесів, у річки та водотоки надходить багато різнофракційного матеріалу, який переноситься далі. Доля завислих наносів може бути домінантною, а басейн верхнього Прута в зв’язку з наявністю великих площ осадових порід, що легко розмиваються, характеризується великими показниками стоку наносів, особливо завислих.
Режим ріки та її приток на протязі року паводковий; навіть весняна повінь нерідко ускладнюється дощовими наводками. Щільність річкової мережі досягає 1,0 км/км.
Величина похилів призводить до того, що течія у річки стрімка і бурхлива, в період паводків зі швидкостями, що сягають 2-5 м/с .
Аналіз переносу завислих наносів у верхів’ях Пруту ґрунтується на даних вимірів гідрологічної служби регіону (Карпатська селестокова станція) з 1966 по 1999 рік.
Аналіз режиму стоку завислих наносів на притоках верхнього Прута здійснювався на основі спостереження за концентрацією і витратами завислих наносів, брались проби води на мутність в 6 створах (3 безпосередньо на р Прут).
Отже, можна зробити наступні висновки:
1.  Найбільші середні витрати завислих наносів припадають на початок та середину весняно-літнього повноводного періоду, що пов’язано очевидно з інтенсивною ерозійною діяльністю поверхневих вод в цей період, з високими середніми витратами води Прута, а також з накопиченням матеріалу в басейні ріки на протязі осіннього меженного періоду.
2.  Аналіз твердого стоку на селевих постах Карпатської селестокової станції (притоки р. Прут) за останні 25-35 років показує – влітку доля норм твердого стоку різко зростає і становить 70-80%.
3. Отже, інтенсивність ерозії має прямо пропорційну залежить від твердого стоку р. Прут.
Прикладним аспектом подібних досліджень послуговує розрахунок показників твердого стоку в його міграції вздовж течії Прута, що має неабиякий інтерес для існування й розвитку транспортної мережі, сільськогосподарського використання ділянок у межах надзаплавних терас, приватної забудови тощо.