Сільське господарство США

США. Загальна характеристика. Місце у світі.

Природні умови і ресурси США.

Населення США.

Імміграція в США.

Загальна характеристика господарства США. Промисловість США (добувна промисловість, енергетика).

Промисловість США (обробна промисловість).

Сільське господарство США.

Транспорт США.

Нематеріальна діяльність США. Туризм в США.

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВНІЧ. Північно-Східне Атлантичне узбережжя (Загальна характеристика, Нью-Йорк).

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВНІЧ. Північно-Східне Атлантичне узбережжя (Інші міста, Вашингтон).

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВНІЧ. Приозер'я (Загальна характеристика. Пітсбург, Клівленд).

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВНІЧ. Приозер'я (Детройт, Чікаго, Сент-Луїс, Мінеаполіс). Землі на захід від р.Міссісіпі.

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВДЕНЬ. Південний Захід.

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВДЕНЬ. Верхній Південь. Флоріда.

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВДЕНЬ. Старий Південь (Новий Орлеан).

Внутрішні відмінності та міста США. ЗАХІД. Гірські штати. Каліфорнія (Загальна характеристика).

Внутрішні відмінності та міста США. ЗАХІД. Каліфорнія (Лос-Анджелес, Сан-Франциско та інші міста).

Внутрішні відмінності та міста США. ЗАХІД. Тихоокеанський Північний Захід (Сієтл). АЛЯСКА. ГАВАЇ.

Загальна характеристика сільського господарства

Це важлива галузь господарства США як за своїм значенням, так і за обсягами виробництва. Завдяки сприятливому природному середовищу та ефективному господарюванню країна повністю забезпечує власні потреби і є найбільшим у світі експортером сільськогосподарської продукції. Для потреб галузі використовується 190 млн га орних земель і 220 млн га пасовищ, або, відповідно, 0,7 і 0,9 га на душу населення. Понад 20 млн га земель зрошується. Ці показники в залежності від попиту на продукцію галузі можуть зменшуватися або зростати.

Американське сільське господарство, як і в інших переселенських колоніях, спершу було екстенсивним. Зараз воно інтенсивне: в середньому врожайність пшениці становить 26 ц/га, кукурудзи — 75 ц/га, надої молока — 7000 кг на одну корову. Але головною перевагою сільського господарства США є його висока продуктивність. За вартістю продукції, виробленої на одного зайнятого, з США можуть конкурувати хіба що Канада, Австралія та Нова Зеландія.

Висока продуктивність праці в сільському господарстві країни досягається:

  1. спеціалізацією ферм і територій;
  2. всебічною механізацією виробництва;
  3. ефективною організацією праці;
  4. наявністю сучасної інфраструктури (транспортне, паливно-енергетичне і комунікаційне забезпечення, розгалужена мережа сільськогосподарських коледжів, агрометеостанцій, дослідних установ, консультаційних пунктів тощо).

Ефективності сільського господарства сприяє і наявність розвиненого агропромислового комплексу, який включає виробництво сільськогосподарської техніки та хімікатів, зберігання, переробку, транспортування і збут продукції.

Як наслідок, зайнятість безпосередньо в сільському господарстві є мінімальною — 2,8 млн чоловік (1,4 млн фермерів і 0,8 млн найманих робітників) і продовжує зменшуватись. Тобто зараз на кожного працюючого припадає понад 70 га орних земель і 85 га пасовищ.

Історично на півночі США типовою була так звана «сімейна ферма» з земельним наділом в 64 га землі (1/4 квадратної милі). Вона виникла в XIX ст. в процесі дарової роздачі землі і стала свого роду «американською мрією» та уособленням американського сільського господарства за кордоном. Проте, незважаючи на ефективне господарювання і постійну урядову підтримку, «сімейні ферми» не витримують конкуренції і розоряються. Якщо в 1950 р. було 5,6 млн ферм, то зараз тільки 1,9 млн. «Годують» США тепер не «сімейні ферми», а великі господарства з найманою робочою силою. 15% господарств (трохи більше 320 тис), кожне з вартістю продажу понад 100 тис. доларів, дають майже 83% всієї сільськогосподарської продукції.

Для американських ферм з самого початку їх існування була характерна висока товарність. Зараз вона практично досягає 100%. Всі продукти, які споживають фермер та його родина, купуються в крамниці.

Землеробство і тваринництво займають приблизно однакове місце і є багатогалузевими.

Землеробство США

В землеробстві на перше місце треба поставити виробництво кормового зерна — кукурудзи, ячменю і сорго. Важлива роль належить кукурудзі (збір 200—240 млн т, тобто до 2/5 світового збору). Вирощування її сконцентроване на Центральних рівнинах у межиріччі Огайо і Міссурі в так званому «кукурудзяному поясі» (штати Айова та Іллінойс і їх оточення). Це територія площею приблизно 600 тис. км кв, з вегетаційним періодом 150—200 днів, високими літніми температурами і опадами 600-1000 мм на рік, багатими на азот ґрунтами. Рівнинний рельєф сприяв механізації робіт. Район вважається батьківщиною механізації сільського господарства, яка розпочалася вже в другій половині XIX ст. Розораність досягає тут 80%. Американці пишаються своїм «кукурудзяним поясом» і вважають його найбільшим з найбагатших сільськогосподарських районів світу.

Як продовольче зерно вирощують пшеницю (збір до 75 млн т) і рис (до 8 млн т). «Пшеничний пояс» — це відомі американські степи-прерії, які простягаються у меридіональному напрямку від Техасу на півдні до кордону з Канадою на півночі вздовж 100-го меридіану західної довготи. Вони продовжуються і далі на територію Канади і там стали канадським «пшеничним поясом». Це також один з найуславленіших сільськогосподарських районів світу. Територія його більш посушлива (за рік випадає 250-500 мм опадів) і є зоною ризикованого землеробства. Проте вироблена місцева практика збереження вологи дозволяє мати стабільні урожаї. В південній частині «пшеничного поясу» вирощують озиму, в північній — яру пшеницю. Головними штатами його є Канзас і Північна Дакота. Рис вирощують на півдні в долині Міссісіпі та в Каліфорнії.

Загальний збір зерна досягає 360 млн т.

Серед олійних — соя, арахіс, соняшник і бавовник. Головна роль належить сої (3/5 світового збору) — культурі, яка була запроваджена в США тільки під час другої світової війни і яка перетворила їх з найбільшого імпортера на найбільшого експортера олійних у світі. Ареали вирощування сої — це «кукурудзяний пояс» (його стали називати навіть «кукурудзяно-соєвим») і долина Міссісіпі в межах Півдня.

В США культивують і цукрові буряки (Приозер'я, Гірські штати та Каліфорнія) і цукрову тростину (Флорида, дельта Міссісіпі і Гавайї). Виробництво цукру — одне з найбільших у світі. Разом з тим, США є імпортером цукру з інших країн.

Збір картоплі, як і її споживання, порівняно незначні. Проте вирощування овочів і фруктів є одним з найбільших у світі. П'ятдесят років тому їх вирощували на кожній фермі, зараз тільки на спеціальних фермах і в спеціалізованих зонах. Значна протяжність країни з півночі на південь дозволяє постачати свіжу продукцію упродовж всього року. Спеціалізованими районами овочівництва і садівництва стали південне узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида, узбережжя Ґалфу, Каліфорнія, штати Ореґон і Вашингтон.

Серед технічних культур найбільше значення мають тютюн і бавовник. США є одним з провідних їх виробників. Тютюн вирощують по обидва боки Аппалачських гір у штатах Північна Кароліна і Кентуккі. «Бавовницький пояс» — колись суцільна смуга Півдня від Атлантичного океану до Техасу — тепер перемістився в західному напрямку і перетворився на декілька розірваних ареалів у долині Міссісіпі, штатах Техас, Нью-Мексико, Арізона і Каліфорнія.

Тваринництво США

Тваринництво США характеризується великим поголів'ям (понад 100 млн голів великої рогатої худоби, з них 10 млн — молочні корови, 60 млн голів свиней, 6,2 млрд бройлерів), високою продуктивністю і міцною кормовою базою (комбікорми, сіяні трави, грубі пасовища). Молочні зони формуються навколо великих метрополітенів. На Північному Сході і в Приозер'ї вони зливаються. Західне Приозер'я, особливо штат Вісконсін, є основним постачальником масла і твердих сирів. Вирощування свиней — спеціалізація «кукурудзяного поясу».

Найбільша концентрація великої рогатої худоби м'ясного напрямку має місце на Великих рівнинах — штати Техас, Оклахома, Канзас і Небраска. Тут її утримують на спеціалізованих ранчо і фермах, які стали відгодівельними підприємствами промислового типу — «фабриками м'яса». Бройлерне господарство характерне для південних схилів Аппалачів і плато Озарк (штати Арканзас, Міссісіпі, Алабама і Джорджія). Виробництво м'яса в США весь час зростає і перевищило вже 34 млн т на рік. Більше 2/5 його припадає на «біле м'ясо» — м'ясо птиці.

Географія сільського господарства США

Сучасна географія сільського господарства в США складалася поступово в процесі колонізації території і змін у структурі самої галузі. Продовжує вона змінюватися і тепер. При цьому головним фактором стала не ринкова орієнтація, а орієнтація на найбільш сприятливі кліматичні умови з наступним транспортуванням продукції навіть на далекі відстані. Зараз частка Півночі в сільськогосподарському виробництві становить 45%, Півдня — 32 і Заходу — 23%. Найважливішою зоною треба вважати Середній Захід (2/5 виробництва при 1/4 площі «суміжних штатів»). Сюди заходить західна частина «молочного поясу», повністю «кукурудзяний» та «пшеничний» пояси і Північні рівнини з їх скотарством.

Стосовно харчування американців, у ньому найважливішу роль відіграють м'ясо та інші продукти тваринного походження (крім тваринного масла), риба, олія, цукор, овочі і фрукти, різні напої, переважно фруктові соки. Споживання хліба, борошна, круп та картоплі незначне.

США імпортують продукти тропіків — каву, какао, чай, тростинний цукор-сирець, банани, спеції, натуральний каучук. Ввозяться також овочі і фрукти, напої, м'ясо великої рогатої худоби і рибопродукти. Одночасно США є найбільшим у світі експортером сільськогосподарської продукції. Продуктів тваринного походження вивозиться мало. Але на експорт іде від 1/4 до 2/3 збору пшениці, кукурудзи, соєвих бобів, арахісу, бавовни, необробленого тютюну, і їх частка у відповідному світовому експорті коливається від 1/6 (тютюн) до 3/4 (кукурудза і соя).

Рибальство є також розвиненою галуззю господарства США. Щорічний вилов риби — 5-6 млн т.