США

США. Загальна характеристика. Місце у світі.

Природні умови і ресурси США.

Населення США.

Імміграція в США.

Загальна характеристика господарства США. Промисловість США (добувна промисловість, енергетика).

Промисловість США (обробна промисловість).

Сільське господарство США.

Транспорт США.

Нематеріальна діяльність США. Туризм в США.

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВНІЧ. Північно-Східне Атлантичне узбережжя (Загальна характеристика, Нью-Йорк).

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВНІЧ. Північно-Східне Атлантичне узбережжя (Інші міста, Вашингтон).

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВНІЧ. Приозер'я (Загальна характеристика. Пітсбург, Клівленд).

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВНІЧ. Приозер'я (Детройт, Чікаго, Сент-Луїс, Мінеаполіс). Землі на захід від р.Міссісіпі.

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВДЕНЬ. Південний Захід.

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВДЕНЬ. Верхній Південь. Флоріда.

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВДЕНЬ. Старий Південь (Новий Орлеан).

Внутрішні відмінності та міста США. ЗАХІД. Гірські штати. Каліфорнія (Загальна характеристика).

Внутрішні відмінності та міста США. ЗАХІД. Каліфорнія (Лос-Анджелес, Сан-Франциско та інші міста).

Внутрішні відмінності та міста США. ЗАХІД. Тихоокеанський Північний Захід (Сієтл). АЛЯСКА. ГАВАЇ.

Транспорт

Як велика і розвинена країна, США мають всі види транспорту та їх збалансовану систему. Абсолютні та відносні розміри транспортної інфраструктури і рухомого складу дуже великі. В перевезенні вантажів передують залізниці (38%), автотранспорт (28%), внутрішній водний (16%) і трубопроводи (18%), у перевезенні пасажирів — автомобільний (82%) та авіаційний (17%). Частка залізниць, внутрішнього водного і морського транспорту в пасажироперевезеннях, за винятком туристських круїзів, зведена до мінімуму. Одночасно зростає роль авіації в перевезенні вантажів. Значна частина морського флоту США плаває під «дешевими прапорами».

Каркас залізничних і автомобільних шляхів становить невелике число широтних та меридіональних напрямків, які отримали назву «транспортних коридорів». Вони зв'язують важливі райони і метрополітени. Найнапруженішими є північно-східний «коридор» (Вашингтон-Бостон) і «коридори», які з'єднують Північно-східний мегалополіс з Приозер'ям. Чотири трансконтинентальні «коридори» беруть початок у містах Міннеаполіс-Сент-Пол, Омаха, Канзас-Сіті і Новий Орлеан. Серед меридіональних «коридорів» виділяються напрямки Нью-Йорк-Флорида, Чикаго-Маямі (Новий Орлеан і Сан-Антоніо) та Лос-Анджелес-Сієтл. Залізниці, шосе і трубопроводи зв'язують США з Канадою і Мексикою.

Серед внутрішніх водних шляхів найбільше значення мають система Міссісіпі-Оґайо, Великі озера і канали. Берегові канали з'єднують гирла річок і лагуни й дають можливість річковим суднам проходити вздовж узбережжя, не виходячи у відкрите море. Іплінойський канал з'єднує озеро Мічиган з притокою Міссісіпі річкою Іллінойс і створює вихід у Мексиканську затоку з Великих озер. Ері-канал (oзерo Ері — притока Гудзону річка Мохок) є шляхом з району Нью-Йорка у Великі озера. Його побудували в 1825 р. і він відігравав важливу роль уколонізації внутрішніх територій, а також в історії і розвитку Нью-Йорка. Сучасне його значення мінімальне. Дуже напруженими за своїм вантажообігом є нещодавно збудовані два канали. Перший з них з'єднує річки Теннессі і Томбігбі і дає вихід у Мексиканську затоку, другий перерізав півострів Делмарва, набагато скоротивши водний шлях між Філадельфією і Балтімором.

У XIX ст. важливим було судноплавство по Міссісіпі-Огайо. В першій половиш XX ст. першість перейшла до Великих озер. Проте річковий транспорт, який у 20-ті роки занепав, відновився на новій технічній основі і зараз майже 3/5 вантажообігу внутрішніх водних шляхів припадає на басейн Міссісіпі. Значними портами на Великих озерах є Дулут-Сьюпіріор, Чикаго-Індіана-Харбор, Толідо-Детройт, Буффало, а в басейні Міссісіпі-Піттсбурґ і Сент-Луїс.

Внаслідок зростання міських утворень характерним стало об'єднання колись окремих самостійних портів у величезні портові комплекси. Особливо виразно це позначилось на морських портах. Найбільшими серед них є портові комплекси Нью-Йорк-Нью-Джерсі в гирлі річки Гудзон, Філадельфії-Балтімора в гирлі річки Делавер і Чесапікській затоці, Нового Орлеана-Батон-Ружа в гирлі Міссісіпі, Х'юстона і його оточення на узбережжі Ґалфу, а на Тихому океані — Лос-Анджелеса-Лонґ-Біча, Сан-Франциско-Окленда і Сіетла-Такоми.

Важливе значення для США мають два водних шляхи, що лежать за їх межами. Глибоководний шлях по р. Св. Лаврентія дає вихід з Великих озер в Атлантичний океан через територію Канади. В 1970 р. Великі озера офіційно отримали статус четвертого морського узбережжя США. Панамський канал на території Панами дозволяє найкоротшим шляхом здійснювати морські перевезення з Атлантичного на Тихоокеанське узбережжя США.

Особлива роль в США належить автомобільному транспорту. Насиченість країни автомобілями найвища в світі і продовжує зростати. Легкових автомобілів нараховується 146 млн, вантажних і автобусів — 48 млн. В умовах США власне «сімейне авто» стало реальністю, традицією та елементом престижу вже в 20-х роках, тобто на півстоліття раніше, ніж у Західній Європі та Японії. Чимало сімей зараз мають по два і більше автомобілів. Існує широкий ринок уживаних машин, який полегшив щорічний обмін старих на нову модель. Автомобіль мав і продовжує мати величезний вплив на все життя американців. Сучасна просторова структура метрополітенів породжена саме ним. Тільки завдяки йому можлива висока мобільність населення. Територія США вкрита густою мережею асфальтованих доріг. Серед них особливу роль відіграє система міжштатних суперавтострад, які з'єднують між собою всі міста людністю понад 50 тис. чоловік. В країні склалася розвинена система обслуговування автомашин і тих, хто в них їде. В цілому не менше 6 млн чоловік зайняті у виробництві автомобілів та автообслуговуванні.

Надавтомобілізація має і негативні наслідки. В метрополітенах «автопростір» домінує над простором для людей. Автомобільний транспорт є головним забруднювачем природного середовища і причиною великої кількості людських жертв. Він щороку споживає близько 450 млн т бензину — це п'ята частина всього енергоспоживання країни.

Широкий розвиток авіаційного пасажирського транспорту в США пов'язаний як з високим рівнем розвитку країни, так і з розмірами її території, її географічним положенням. За кількістю аеропортів загального користування, в тому числі й великих, за об'ємом парку магістральних літаків, протяжністю внутрішніх та зовнішніх авіаліній, перевезенням пасажирів США поза конкуренцією. Аеропорти в метрополітенах Чикаго, Даллас-Форт-Уерт, Атланта і Лос-Анджелес займають чотири перші місця в світі за кількістю прибулих і відправлених пасажирів. Широко розвинені місцеві так звані ком'ютерні авіалінії, які з'єднують малі населені пункти. Все більше приватних (сімейних) літаків та аеродромів. Зростає також обсяг перевезення вантажів, в першу чергу термінових, цінних, швидкопсувних.

Авіазв'язки із Західною Європою з Атлантичного узбережжя США здійснюються через Північну Атлантику, з Тихоокеанського — через Аляску та Північний полюс. Для польотів у Японію використовують два маршрути — через Гавайські острови і через Аляску. Гаванські острови зв'язані авіалініями також з Південно-Східною Азією і Південно-Західною Океанією. Маямі — найважливіший проміжний аеропорт на шляхах до країн Карибського басейну і Південної Америки.

Діє повітряне сполучення між Нью-Йорком і Києвом.

Найбільшими комплексними транспортними вузлами США є великі метрополітени, географічне положення яких є центральним по відношенню до найважливіших територій, або навіть країни в цілому. Це Нью-Йорк, Філадельфія, Вашингтон-Балтімор і Бостон у Північно-східному мегалополісі, Сан-Франциско, Лос-Анджелес і Сіетл на Тихоокеанському узбережжі, Чикаго, Даллас-Форт-Уерт і Атланта всередині країни.

Система Orphus