Великобританія

Великобританія. Загальна характеристика. Місце у світі. Склад території

Природні умови Великобританії. Господарська оцінка природних умов та ресурсів

Населення Великобританії. Загальна характеристика господарства

Промисловість Великобританії

Сільське господарство Великобританії. Транспорт. Туризм у Великобританії

Внутрішні відмінності та міста Великобританії. Південна Англія. Лондон

Внутрішні відмінності та міста Великобританії. Центральна Англія. Північна Англія. Уельс. Шотландія. Північна Ірландія (Ольстер)

Населення

Першими відомими предками сучасного населення Великобританії були бритти — кельтські племена, які з'явились на островах більш як 2500 років тому. Англи, сакси і юти — германські племена — переселилися на цю територію в V—VII ст. н. є., пофранцужені норманни — в XI ст. Понад 80% сучасного населення становлять англійці. Англійська мова належить до германської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Серед англійців в окрему групу виділяють ольстерців, які є нащадками змішаних шлюбів англійців та ірландців, їх нараховується понад 1 млн чоловік. Шотландці (їх 5 млн чоловік), ірландці (2,2 млн чоловік) і валлійці, або уельсці (1,5 млн) є нащадками кельтських племен. Шотландці та валлійці сприйняли англійську мову. Мова ірландців належить до кельтської групи індоєвропейської сім'ї. За своєю релігією англійці, ольстерці, валлійці та шотландці здебільшого є протестантами різних напрямків. Ірландці — католики. Британці (цим терміном об'єднують усе населення Великобританії) зробили великий внесок у світову історію, науку, культуру і спорт.

Демографічні показники сучасного населення Великобританії аналогічні іншим індустріально розвиненим країнам. Характерні низький рівень народжуваності і смертності, постаріння населення, здрібнення сімей.

В XVI—XIX і першій половині XX ст. Великобританія була класичною країною еміграції. До 1861 р. виїзд за межі країни не реєструвався. Але в 1861—1930 рр. було зафіксовано понад 8 млн чоловік, які переселилися переважно в США і «білі колонії» (домініони) — Канаду, Австралію, Нову Зеландію і Південну Африку.

У другій половині XX ст. емпрацію замінило протилежне явище — імміграція у Великобританію іноземних робітників. Причинами її стали низький природний приріст населення в країні та висока вартість робочої сили. Іммігранти прибувають з країн Співдружності — острови Вест-Індії, Східної Африки, Пакистану, Індії. «Кольорова» община нині налічує приблизно 3 млн чоловік, у тому числі 1,5 млн мусульман.

Великобританія — густо заселена і високоурбанізована країна. Середня густота населення становить 239 чоловік на 1 км кв. У горах Шотландії вона знижується до 0,4 чоловіка на 1 км кв. Одночасно смуга, що простягнулася від Манчестера до Лондона, належить до найбільш залюднених не тільки в Європі, а й в усьому світі. Понад 3/4 населення Англії та Уельсу живе в міських графствах. У Шотландії та Ольстері цей показник дещо менший. Міський спосіб життя в сільських графствах робить реальний рівень урбанізації одним з найвищих у світі. Міграції населення пов'язані з переміщенням людей із внутрішніх зон великих міст у передмістя, в тому числі й у сільські графства.

Міста Англії значною мірою виникли ще за часів римського панування, тобто майже 2000 років тому. Окремі — породження промислового перевороту. Є міста, що тільки народилися. Це супутники великих міст. Саме в Англії виникла і здійснилася вперше ідея їх створення. У системі міського розселення вирішальна роль належить восьми величезним міським утворенням, які складаються з головного міста і його оточення. Вони дістали назву конурбацій, або метрополітенських графств. їхніми центрами є Лондон, Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль, Лідс-Брадфорд, Шеффілд, Ньюкасл-апон-Тайн та Глазго. Населення Великого Лондона становить 6,8 млн чол., інших — від 1,1 до 2,6 млн. Разом у них проживає майже третина населення країни. Характерним для Великобританії, як і для інших високорозвинених країн, є постійне зменшення населення в офіційних межах великих міст і переміщення його в передмістя, чи навіть у сільську місцевість.

Загальна характеристика господарства

Великобританія належить до шести головних економічно розвинених країн світу. Державний сектор її економіки включає Англійський банк, пошту, Бі-Бі-Сі, основні авіакомпанії, атомну промисловість, видобування вугілля, газове господарство і електроенергетику, виплавляння сталі, залізниці, доки і внутрішні водні шляхи. Серед приватних корпорацій найбільшими є нафтові «Шелл» і «Бритіш Петролеум», фінансова «Ллойдз», телекомунікаційна «Бритіш Телекомунікейшн», фармацевтична «Глаксо» та ін.

У сільському і лісовому господарстві та в рибальстві зайнято лише 1% працюючого населення, і вони дають 2% ВНП, в промисловості, будівництві, відповідно, 28% і 31%, у третинному (нематеріальному) секторі — 71% і 67%. Розвинеш всі галузі сучасного виробництва і послуг.

Специфічною є висока залежність країни від зовнішньої торгівлі. Вартість експорту та імпорту становить понад 2/5 ВНП. Великобританія — єдина з шести головних економічно розвинених країн, яка експортує більше послуг, ніж товарів, і є найбільшим постачальником послуг на світовий ринок. Це наслідок високого рівня розвитку, а в історичному плані пов'язано з існуванням колись величезної колоніальної імперії та традиціями так званого «невидимого» експорту. Доходи від зарубіжних інвестицій, банківських і страхових операцій, морського і повітряного флоту, туризму доповнює експорт ділових, телекомунікаційних, науково-інформаційних і культурних послуг.

Найтісніші економічні зв'язки Великобританія має із Західною Європою, в першу чергу з країнами ЄС. На них припадає майже 2/3 її зовнішньої торгівлі. По 1/10 зовнішньої торгівлі Великобританії спрямовано на США і на країни Співдружності. Частка Великобританії в зовнішньому торговому обігу України становила в 1995 р. 2,4 %.