Індія

Індія. Загальна характеристика. Місце у світі. Природні умови Індії

Населення Індії

Загальна характеристика господарства Індії. Сільське господарство Індії

Промисловість Індії. Транспортна система Індії

Нематеріальна діяльність. Туризм в Індії

Внутрішні відмінності та міста Індії. Північний Захід. Делі.

Внутрішні відмінності та міста Індії. Північний Схід. Колката (Калькутта). Центр.

Внутрішні відмінності та міста Індії. Захід. Мумбай (Бомбей). Південь.

ПІВНІЧНИЙ СХІД. Ця зона охоплює 21% території і 26% населення країни. Найбільшими штатами тут є Біхар, Орисса, Західна Бенгалія та Ассам. Господарське життя концентрується в долині Нижнього Ґанґу, в його дельті, а також на плато Чхота-Наґпур. Ассамо-Бірманські гори і гірська Орисса вкриті непрохідними вологими лісами, де проживають невеликі народності і племена, рівень розвитку яких надзвичайно низький. У національному масштабі Північний Схід виділяється як основна зона рисосіяння, провідний виробник джуту і чаю. Тут знаходиться Калькутта і головний район важкої індустрії з багатими енергетичними і сировинними ресурсами.

Рис, джут і чай — найважливіші сільськогосподарські культури Північного Сходу. Вирощують понад 2/5 рису, 3/4 чаю і весь джут Індії. Джут і чай, як товарні та експортні культури, мають загально¬національне значення, рис — споживча місцева культура. Природні умови Північного Сходу (алювіальні ґрунти, максимальна в країні кількість опадів, фактична відсутність сухого сезону) дають можливість збирати 2-3 врожаї рису впродовж року без штучного зрошення. Це зумовило високу густоту населення (в середньому 500- 800 чоловік на 1 км кв). Величезний «тиск на землю» сприяє збереженню доіндустріальних аграрних відносин і заважає модернізації виробництва. В сільській Індії Північний Схід є найвідсталішим і найбіднішим і, одночасно, найзаселенішим.


КОЛКАТА (КАЛЬКУТТА, 15 млн жителів) належить до найбільших міст не тільки Індії, а й світу. Місто засноване в 1690 р. англійцями і до 1911 р. було столицею Британської Індії. Розташування Калькутти на субконтиненті ексцентричне, клімат її дуже важкий для європейців, але саме через неї до відкриття Суецького каналу проходив найзручніший шлях для колонізаторів у долину Ґанґу. Калькутта, через яку викачувалися незліченні багатства, відразу перетворилася на цитадель англійського капіталу в Індії, у важливий торгово-фінансовий і промисловий центр та порт.

Економіко-географічне положення Калькутти в незалежній Індії змінилося. При поділі Британської Індії в 1947 р. Калькутта втратила значну частину свого найближчого хінтерланду, яка нині є територією Банґладеш. Місто розташоване на лівому березі одного з рукавів дельти Ґанґу — на річці Хуґлі за 225 км від моря. В результаті зміщення русла Ґанґу в Хуґлі надходить дедалі менше води, вона міліє і це обмежує тоннаж суден, які можуть заходити в порт. Спроба змінити становище шляхом будівництва греблі на Ґанґу і аванпорту на Хуґлі вирішує справу лише частково. І все ж значення Калькутти для Індії залишається величезним. Це фінансово-торговий, промисловий, транспортний, науковий і культурний центр.

Промисловий профіль Калькутти представлений всіма галузями, які є в Індії. Ще в колоніальну епоху величезних розмірів тут набула джутова промисловість — одна з двох головних галузей тодішнього фабричного виробництва. Зараз концентрація текстильних (джутових) фабрик тут одна з найбільших у світі. Одночасно в місті розвинулися металообробка, різноманітне машинобудування і хімічне виробництво, а також галузі, продукція яких розрахована на місцевий попит. Більша частина промислових підприємств розміщена в приміській зоні, яка простягнулась майже на 100 км уздовж обох берегів Хуґлі на північ від Калькутти. У власне Калькутті знаходяться фінансово-торгові, наукові та культурні заклади, а також підприємства третинного сектора економіки.

Калькутта набула слави через свої соціальні контрасти. Тут немає старого міста, але райони, де живе основна маса населення, різко відрізняються від багатого і респектабельного центру.

Безробіття і злиденність поєднуються з відсутністю елементарних зручностей, антисанітарією і величезною скупченістю людей. Густота населення досягає неймовірних розмірів — 4000 чоловік на 1 га. Повільно розв'язуються численні проблеми міського господарства, особливо транспорту. Вулиці займають лише 6% території Калькутти (у більшості великих міст світу — 24-30%).


Промисловий комплекс Дамодарської долини і плато Чхота-Наґпур розташований на захід від Калькутти на стику штатів Західна Бенгалія, Біхар і Орисса. Ця північно-східна частина Декану унікальна в Індії за розмірами і різноманітністю мінерально-сировинних ресурсів. Тут видобувають 3/4 вугілля країни, зокрема все коксівне, і 2/3 залізної руди, а також слюду, хроміти, боксити, марганець, мідь, уран, неметалічні копалини. Головним є поєднання вугільного басейну долини річки Дамодар і залізорудних басейнів плато Чхота-Наґпур. За роки незалежності тут утворився вугільно-металургійний комплекс виробництв, який називають «індійським Руром». Він включає видобуток палива і сировини, ТЕС і ГЕС, чорну та кольорову металургію, хімічну і цементну промисловість, транспортне і важке машинобудування. Цей промисловий комплекс є унікальним в Індії і, якщо не брати до уваги Китай, єдиним у слаборозвинених країнах. Для району не характерні легка і харчова промисловість, кустарне і дрібне виробництво. Промисловий ландшафт тут досі своєрідний. Часто гірницькі селища і навіть великі міста з усіх боків оточені джунглями або масивами примітивного землеробства.

Серед півтора десятка міст району, з яких переважна більшість молоді, виділяються Джамшедпур, Дурґапур і Ранчі. Джамшедпур виник ще 100 років тому як перший в Індії металургійний центр. Зараз промислова структура міста вже різноманітна — метал, труби, локомотиви, сільськогосподарський реманент, автомобілі, хімікати. Дурґапур — нове місто з металургійним комбінатом, заводами спеціальних сталей і гірничошахтного устаткування. Ранчі — новий важливий центр машинобудування країни з заводами важкого машинобудування, литва і поковок та важких металорізальних верстатів. У ньому знаходиться проектний інститут машинобудування.


ЦЕНТР. Ця зона представлена лише одним штатом — Мадх'я-Прадеш (площа 350 тис. км кв, населення — 66 млн чоловік). Це переважно гірська, вкрита джунглями територія, яка відокремлює Індо-Ґанґську рівнину від плато Декан. Тут підвищена частка малих народів і племен, а рівень розвитку один з найнижчих в Індії. Водночас штат надзвичайно багатий на природні ресурси: залізна і марганцева руди, вугілля, боксити, ліс, гідроенергія. Територіальна структура господарства штату досить своєрідна і нагадує Центральний масив Франції чи район Тосан в Японії. Найменше розвинена внутрішня частина, єдиного центру немає, мало пов'язані між собою окраїни тяжіють до сусідніх штатів. Саме в цьому штаті було побудовано металургійний комбінат у Бхілаї.