Індія

Індія. Загальна характеристика. Місце у світі. Природні умови Індії

Населення Індії

Загальна характеристика господарства Індії. Сільське господарство Індії

Промисловість Індії. Транспортна система Індії

Нематеріальна діяльність. Туризм в Індії

Внутрішні відмінності та міста Індії. Північний Захід. Делі.

Внутрішні відмінності та міста Індії. Північний Схід. Колката (Калькутта). Центр.

Внутрішні відмінності та міста Індії. Захід. Мумбай (Бомбей). Південь.

ЗАХІД. Захід об'єднує два штати: Ґуджарат і Махараштру, а також колишні португальські колонії Ґоа, Даман і Діу. Це 16% території і 14% населення Індії. В природному відношенні це низовини Ґуджарату, західна частина Декану, Західні Ґати і Конканське узбережжя. Зона є найрозвинутішою частиною Індії. Це стосується і виробництва з його кількісними й, особливо, якісними показниками, і рівня урбанізації, і рівня життя населення. Таке становище склалося історично. Ще в доколоніальні часи тут стикувалися важливі торгові шляхи: морем, використовуючи південно-західні і північно-східні мусони, в Південно-Західну Азію і Східну Африку; суходолом на Індо-Ґанґську рівнину, а область деканських лав слугувала найзручнішим проходом з Індо-Ґангської рівнини на південь Індостану. Вже в XIV—XVIII ст. тут процвітали мореплавство, портові міста, торгівля, нагромаджувалися капітали, з'явилися підприємці. Можна стверджувати, що якби не колоніальні захоплення Англії, то цей район став би першим районом промислового перевороту в Індії. В XIX ст. на розвитку району позитивно позначилися попит у Європі на бавовну (в зв'язку з Громадянською війною у США в 1861—1865 рр.) і відкриття в 1869 р. Суецького каналу. Напередодні проголошення незалежності Захід був уже тією частиною Індії, де головну роль відігравав національний капітал.

Сільське господарство Заходу пов'язане з двома природними середовищами. На добре зволоженому узбережжі панує рис. На Декані і в Ґуджараті з їх посушливим кліматом — просо. Захід є також головним постачальником бавовни в країні (майже 1/2 її зборів).

На Заході немає покладів вугілля. Його везуть сюди через всю Індію з Північного Сходу. Але тут рано почала розвиватися гідроенергетика, а тепер і атомна енергетика. Важливу роль відіграло відкриття на березі Камбейської затоки і на шельфі Мумбаю найбільших в Індії родовищ нафти. Захід є головною промисловою зоною Індії. На нього припадає більше 1/3 вартості продукції фабрично-заводського сектора (без кустарної і дрібної). Традиційною галуззю тут є бавовняна (майже 1/2 національного підсумку). її розвиток ще в колоніальні часи стимулювався такими факторами: близькість сировини, наявність великого порту, діяльність місцевого фінансового капіталу, вологий морський клімат на узбережжі. Як і в інших аналогічних районах світу текстильне виробництво сприяло нагромадженню капіталів, появі кваліфікованої робочої сили, а згодом хімічної і машинобудівної галузей. Нині Захід є головним у країні районом текстильної, нафтопереробної, хімічної промисловості і машинобудування, включаючи загальне, електротехнічне і транспортне. Головними містами Заходу є Мумбай, Пуна і Ахмадабад. Уже зараз тут можна спостерігати появу майбутнього промислового поясу, який простягатиметься вздовж узбережжя від Мумбаю до Ахмадабаду.


МУМБАЙ (Бомбей, 15 млн жителів) — осердя Західної зони і одне з найбільших міст світу. Він розташований на острові, який сполучається з материком дамбами і мостами. Місто засноване в 1672 р. як опорний пункт англійців на заході субконтиненту і в цьому його історія подібна до історії Калькутти і Ченаю (Мадраса). Суперником Калькутти Бомбей визначився після відкриття Суецького каналу, ставши найближчим до Європи індійським портом. Зручні проходи в Західних Ґатах, через які були прокладені перші залізниці, дозволили з'єднати Бомбей з внутрішньою частиною країни. Глибоководний порт Мумбаю не має собі рівних в Індії: за вантажообігом він перший, через нього проходить майже половина індійського імпорту. Зв'язки міста з Західною Європою, США і країнами Перської затоки активніші, ніж Калькутти. Мумбай претендує на роль головного фінансово-торгового, промислового, транспортного і наукового центру країни. В цьому відношенні його місце в Індії подібне до місця Нью-Йорка в США.

У Мумбаї знаходяться штаб-квартири найбільших банків і корпорацій Індії. Це значний центр оптової та роздрібної торгівлі і в цілому сфери обслуговування. В ньому більш прогресивне співвідношення між фабричною і кустарною промисловістю. Традиційне бавовняне виробництво і зараз відіграє важливу роль, але поступово на перший план виходять нові для Індії неметаломісткі галузі середнього і точного машинобудування, в тому числі електротехнічне, електронне, виробництво засобів зв'язку, приладобудування. Виробляють текстильні й металорізальні верстати, вантажні і легкові автомобілі, електротехніку та електроніку. Значного розвитку набула нафтопереробка і нафтохімія, фармацевтика, поліграфія. Для Мумбаю, навіть більше ніж для Калькутти, характерна «столична» різноманітність виробництв, зумовлена величезними розмірами міста і його ринку. Серед наукових установ виділяється атомний дослідний центр. Мумбай — відомий у світі центр кіноіндустрії — своєрідний індійський Голлівуд, хоча на цю роль небезпідставно претендують також Ченай і Калькутта.

Соціальні контрасти в Мумбаї проявляються навіть чіткіше, ніж в інших індійських містах. Водночас в Індії Мумбай виділяється як європеїзоване і промислове місто. Тут більше нового, сучасного, вищі показники грамотності, виробництва і споживання на душу населення. Територіально Мумбай давно вже вийшов за межі острова, на якому виник. Зараз його метрополітен охоплює Конканський берег в радіусі 50 км. Але й тут, на вузькій смузі низовини, притиснутій до моря стіною Ґатів, уже також тісно. За цих умов супутниками Мумбаю стають не лише узбережні міста, а й міста на Деканському плоскогір'ї по той бік Ґатів на відстані майже 150 км від Мумбаю.


ПІВДЕНЬ. До його складу входять штати Андхра-Прадеш, Тамілнад, Карнатака, Керала та острови в Аравійському морі і Бенгальській затоці. На них припадає 19% території і 23% населення Індії. Південна Індія — це низовини Малабарського та Коромандельського берегів, південні гірські масиви і розташована між Західними та Східними Гатами частина Декану.

На відміну від індоарійської півночі Південну Індію часто називають дравідською. На півночі й заході Індії переважають народи південної гілки європейської раси. Розмовляють вони індо-арійськими мовами індоєвропейської мовної сім'ї. Народи Південної Індії становлять перехідну форму між європеоїдною та екваторіальною расами і розмовляють мовами дравідської мовної сім'ї. Гадають, що дравіди населяли Індостанський субконтинент ще до того, як у II тисячолітті до н.е. в Пенджаб, а потім і в долину Гангу почали проникати з північного заходу скотарські племена аріїв. Уже в давнину в Південній Індії існували держави з високим для свого часу рівнем цивілізації. Пізніше вони стали важливими історичними ядрами сучасної Індії. У середні віки Південна Індія менше зазнавала мусульманських вторгнень і їх впливу. Вона надзвичайно багата на пам'ятки індуїзму в їх чистому вигляді. Особливо багатий Південь на храмові індуїстські комплекси.

Структура сільського господарства Півдня обумовлена різноманітністю природного середовища. На узбережжях домінує рис. На Декані — просо, а з непродовольчих — бавовник. Висока концентрація цукрової тростини, олійних культур, в першу чергу арахісу і тютюну. Південь — головний район плантаційних культур.

Проблема зрошення на Півдні є такою ж гострою, як і на Північному Заході і Заході. Воно бажане навіть у штаті Керала, клімат якого наближається до екваторіального і де майже немає сухого сезону. Продуктивність суходільного землеробства Деканського нагір'я значно менша за середньоіндійський рівень. У цілому на Південну Індію припадає більш як 1/5 зрошуваних земель країни. Найрозвинутішою іригаційна мережа є на Коромандельському узбережжі в пониззях річок Кавері, Крішни і Ґодаварі. Вона зрошує один з найдавніших осередків землеробської культури і належить до найпотужніших у світі. Завдяки їй Коромандельський берег у штатах Тамілнад і Андхра-Прадеш менше від інших рисових районів залежить від примх мусонів і поступово перетворюється на «рисову житницю» з надлишками зерна.

Обсяг промислового виробництва на Півдні менший, ніж на Заході і Північному Сході. Мінеральні ресурси тут досить різноманітні, але вузькість паливно-енергетичної бази стримує їх використання і розвиток промисловості в цілому. Найзначнішим енергетичним ресурсом є гідроенергія. Використовують також родовища місцевих лігнітів. Важливими галузями промисловості є легка і харчова. Покладено початок металургії і машинобудуванню. Головні міста Півдня — Ченай, Банґалор і Вішакхапатнам.

Ченай (Мадрас, 7 млн жителів) заснований в 1639 р. як опорний пункт англійців на півдні Індії. Згодом місто перетворилося на один з трьох головних центрів англійського панування і стало важливим портом і промисловим центром. Зараз Ченай — третій за значенням торгово-фінансовий, промисловий, транспортний і культурний центр Індії. Старі галузі його промисловості пов'язані з переробкою сільськогосподарської продукції. Тепер розвивається машинобудування, нафтопереробка і нафтохімія. Налагоджено виробництво дизельних двигунів, автомобілів, велосипедів, пасажирських вагонів, приладів і засобів зв'язку.

Банґалор (5 млн жителів) розташований на плато на висоті 900 м н.р.м. і відзначається здоровим і рівним кліматом. Колись тут селилися англійці та англо-індійці. Місто добре сплановане. Розвиток ще в колоніальну епоху «чистих» виробництв сприяв появі кваліфікованої та освіченої робочої сили. Після проголошення незалежності Індії все це стало основою появи тут новітніх галузей, наукових і навчальних закладів. Тут виробляють верстати, електротехніку, електронні прилади, включаючи ЕОМ, літаки і ракети. Район Бангалора отримав назву «Силіконового плоскогір'я», в місті відбуваються міжнародні авіасалони, це осередок обчислювальних установ і космічних досліджень. Перелічені види діяльності є новими для Індії. Їх зосередження в Банґалорі зробило його важливим швидкозростаючим центром.

Вішакхапатнам — порт на березі Бенгальської затоки. Економічно він пов'язаний з Центром і Північним Сходом. За вантажообігом порт вийшов на друге місце після Мумбаю. Через нього експортується залізна руда і марганець, проходить міжнародна морська контейнерна лінія Токіо-Роттердам. Тут найбільше в країні суднобудування, створюються нафтопереробка, нафтохімія, функціонує металургійний комбінат.