Канада

Канада. Загальна характеристика. Місце у світі. Природні умови Канади

Господарська оцінка природних умов та ресурсів. Населення Канади

Загальна характеристика господарства Канади. Промисловість Канади

Сільське господарство Канади. Транспорт. Зовнішня торгівля. Туризм у Канаді

Внутрішні відмінності та міста Канади. Приатлантичний район. Центральний район. Монреаль. Торонто

Внутрішні відмінності та міста Канади. Степовий район. Британська Колумбія (Захід). Ванкувер. Північ Канади

Господарська оцінка природних умов та ресурсів

Канада витягнулася з півдня на північ на 4600 км і її територія лежить у помірному, субарктичному та арктичному поясах. Зі сходу на захід вона простягається на 5200 км і знаходиться в шести годинних поясах. Головними елементами рельєфу є Аппалачські гори, Канадський щит, Кордильєри і розташовані між ними рівнини Святого Лаврентія, Гудзонової затоки і Внутрішні, а також Канадський Арктичний архіпелаг. Канада надзвичайно багата на мінеральні, водні, гідроенергетичні та лісові ресурси. Значні площі в країні займають родючі землі, в її водах багато риби, а в лісах — хутрового звіра. її величезна морська економічна зона багата на різноманітні сировинні ресурси, включаючи прогнозні запаси нафти і природного газу на шельфі Арктики.

Одночасно велика частина Канади при сучасному рівні розвитку продуктивних сил мало сприятлива для життя і господарської діяльності людини. Майже 1/2 її території вкрита тайговими лісами, понад 2/5 займають високогір'я та арктична зона. Тільки 11% території має постійне населення і тільки 7% земель використовується для потреб сільського господарства. Щоправда, при оцінці цих показників треба враховувати як малу кількість населення, так і те, що кожний відсоток канадської території — це 100 тис. км кв земель.

Найсприятливішою для населення і господарської діяльності людини є порівняно вузька смуга півдня Канади, яка простягнулася вздовж її кордону з «суміжними штатами» США. Тут у зоні мішаних лісів, лісостепу і степу проживає 9/10 населення. Але і ця «країна-смужка» не становить собою єдиного цілого, а розірвана на частини гірськими і водними рубежами. Широка зона тайги, яка лежить північніше і отримала назву «Коридор Середньої Канади», майже не заселена, а високогір'я та арктична зона — практично безлюдні.

Забруднення природного середовища має місце і в Канаді, але розміри його більш-менш значні тільки в заселених районах. Система канадських національних парків дуже розгалужена і за своїми розмірами та організацією поступається тільки США.

Населення

Сучасне населення Канади утворилося головним чином внаслідок європейської імміграції. Зараз 45% канадців вважають своїми предками вихідців з Британських островів, 31% — вихідців із Франції, 10 — з Німеччини, 4 — з Італії і 4% — з України. Колонізацію Канади в XVII ст. першими почали французи, які рухалися зі сходу і закріпилися вздовж річки Святого Лаврентія. Так виникла «Нижня», або Французька Канада (теперішня провінція Квебек). Активнішими згодом виявилися англійці. Вони рухалися з півдня, з боку Великих озер і утворили «Верхню», або Англійську Канаду (тепер провінція Онтаріо). В 1763 р. вся Канада була захоплена Англією. Вихідці з Франції і зараз компактно проживають у провінції Квебек, вони зберегли свої мову і культуру. Вихідці з інших країн Європи сприйняли англійську мову і англійську культуру. Вони становлять більшість в усіх провінціях, крім Квебеку. Державними мовами є англійська та французька. Англо-французький дуалізм має місце і зараз. В основі його лежать не стільки етнічні, скільки економічні причини: господарство провінції Квебек розвивається не так швидко, як інших англомовних провінцій.

На рубежі XIX і XX ст. в Канаду переселилося 170 тис. українців. Це була трудова, переважно сільська, еміграція. Українці прямували в Степові провінції, де чимало з них отримали землю, хоча багатьом довелось працювати спершу на лісозаготівлях, прокладанні залізниць, осушуванні боліт тощо. Українці прагнули селитися в степах-преріях компактними групами, що сприяло збереженню рідної мови і культурної спадщини. Центром української імміграції стало місто Вінніпег. На його площі біля провінціального парламенту встановлені пам'ятники Т. Г. Шевченку та І. Я. Франку.

Між двома світовими війнами і після другої світової війни в Канаду переселилося ще майже 100 тис. українців. Зараз канадців українського походження понад 550 тис. чоловік. Це нащадки перших і більш пізніх переселенців. Живуть вони переважно в містах, у тому числі й за межами Степових провінцій. В історії Канади зафіксовано, що переселенці з України зробили вагомий внесок в освоєння степових районів і в розвиток інших сфер життя країни.

Корінним населенням Канади є індіанці та ескімоси. Самоназва ескімосів — інуїти, в дослівному перекладі — «люди». Індіанців зараз 550 тис. чоловік, інуїтів — 36 тис. Більшість індіанців і зараз живуть у резерваціях, куди їх загнали білі переселенці. Половина інуїтів живе на Арктичному узбережжі Північно-західних територій.

Канада залишається країною масової імміграції. З 1945 р. населення її подвоїлося, причому як унаслідок високого рівня природного приросту, так і внаслідок імміграції. Новою у цьому процесі стала поява серед іммігрантів азіатів і латиноамериканців усіх рас. Найбільше вихідців з Азії в провінції Британська Колумбія.

Середня густота населення в Канаді є однією з найнижчих у світі — менше 3 чоловік на 1 км кв. В долині річки Святого Лаврентія і на міжозерній рівнині вона досягає 160 чоловік на 1 км кв. У Північно-західних територіях на кожні 100 км кв припадає лише дві людини.

В характері розселення Канади багато спільного із США. Близько 77% канадців — міські жителі. Має місце процес субурбанізації. Найбільшими міськими утвореннями стали метрополітени Торонто, Монреаля, Ванкувера і Оттави. Проте, на відміну від США, соціальні, не кажучи вже про расові, протиріччя в канадських містах значно менші. Як і в США, фермерське населення Канади є незначним, лише 4%. Інші жителі сільської місцевості зайняті несільськогосподарськими заняттями. Типовою для Канади є наявність маленьких населених місць, жителі яких зайняті в добувній промисловості, енергетиці, а також заготівлею деревини та її переробкою тощо. Все більше жителів сільської місцевості переходять на роботу у вторинну і третинну сфери безпосередньо за місцем проживання або їздять для цього в сусідні міста.