Господарська оцінка природних умов та ресурсів

Канада витягнулася з півдня на північ на 4600 км і її територія лежить у помірному, субарктичному та арктичному поясах. Зі сходу на захід вона простягається на 5200 км і знаходиться в шести годинних поясах. Головними елементами рельєфу є Аппалачські гори, Канадський щит, Кордильєри і розташовані між ними рівнини Святого Лаврентія, Гудзонової затоки і Внутрішні, а також Канадський Арктичний архіпелаг. Канада надзвичайно багата на мінеральні, водні, гідроенергетичні та лісові ресурси. Значні площі в країні займають родючі землі, в її водах багато риби, а в лісах — хутрового звіра. її величезна морська економічна зона багата на різноманітні сировинні ресурси, включаючи прогнозні запаси нафти і природного газу на шельфі Арктики.

Одночасно велика частина Канади при сучасному рівні розвитку продуктивних сил мало сприятлива для життя і господарської діяльності людини. Майже 1/2 її території вкрита тайговими лісами, понад 2/5 займають високогір'я та арктична зона. Тільки 11% території має постійне населення і тільки 7% земель використовується для потреб сільського господарства. Щоправда, при оцінці цих показників треба враховувати як малу кількість населення, так і те, що кожний відсоток канадської території — це 100 тис. км кв земель.

Найсприятливішою для населення і господарської діяльності людини є порівняно вузька смуга півдня Канади, яка простягнулася вздовж її кордону з «суміжними штатами» США. Тут у зоні мішаних лісів, лісостепу і степу проживає 9/10 населення. Але і ця «країна-смужка» не становить собою єдиного цілого, а розірвана на частини гірськими і водними рубежами. Широка зона тайги, яка лежить північніше і отримала назву «Коридор Середньої Канади», майже не заселена, а високогір'я та арктична зона — практично безлюдні.

Забруднення природного середовища має місце і в Канаді, але розміри його більш-менш значні тільки в заселених районах. Система канадських національних парків дуже розгалужена і за своїми розмірами та організацією поступається тільки США.

Населення

Сучасне населення Канади утворилося головним чином внаслідок європейської імміграції. Зараз 45% канадців вважають своїми предками вихідців з Британських островів, 31% — вихідців із Франції, 10 — з Німеччини, 4 — з Італії і 4% — з України. Колонізацію Канади в XVII ст. першими почали французи, які рухалися зі сходу і закріпилися вздовж річки Святого Лаврентія. Так виникла «Нижня», або Французька Канада (теперішня провінція Квебек). Активнішими згодом виявилися англійці. Вони рухалися з півдня, з боку Великих озер і утворили «Верхню», або Англійську Канаду (тепер провінція Онтаріо). В 1763 р. вся Канада була захоплена Англією. Вихідці з Франції і зараз компактно проживають у провінції Квебек, вони зберегли свої мову і культуру. Вихідці з інших країн Європи сприйняли англійську мову і англійську культуру. Вони становлять більшість в усіх провінціях, крім Квебеку. Державними мовами є англійська та французька. Англо-французький дуалізм має місце і зараз. В основі його лежать не стільки етнічні, скільки економічні причини: господарство провінції Квебек розвивається не так швидко, як інших англомовних провінцій.

На рубежі XIX і XX ст. в Канаду переселилося 170 тис. українців. Це була трудова, переважно сільська, еміграція. Українці прямували в Степові провінції, де чимало з них отримали землю, хоча багатьом довелось працювати спершу на лісозаготівлях, прокладанні залізниць, осушуванні боліт тощо. Українці прагнули селитися в степах-преріях компактними групами, що сприяло збереженню рідної мови і культурної спадщини. Центром української імміграції стало місто Вінніпег. На його площі біля провінціального парламенту встановлені пам'ятники Т. Г. Шевченку та І. Я. Франку.

Між двома світовими війнами і після другої світової війни в Канаду переселилося ще майже 100 тис. українців. Зараз канадців українського походження понад 550 тис. чоловік. Це нащадки перших і більш пізніх переселенців. Живуть вони переважно в містах, у тому числі й за межами Степових провінцій. В історії Канади зафіксовано, що переселенці з України зробили вагомий внесок в освоєння степових районів і в розвиток інших сфер життя країни.

Корінним населенням Канади є індіанці та ескімоси. Самоназва ескімосів — інуїти, в дослівному перекладі — «люди». Індіанців зараз 550 тис. чоловік, інуїтів — 36 тис. Більшість індіанців і зараз живуть у резерваціях, куди їх загнали білі переселенці. Половина інуїтів живе на Арктичному узбережжі Північно-західних територій.

Канада залишається країною масової імміграції. З 1945 р. населення її подвоїлося, причому як унаслідок високого рівня природного приросту, так і внаслідок імміграції. Новою у цьому процесі стала поява серед іммігрантів азіатів і латиноамериканців усіх рас. Найбільше вихідців з Азії в провінції Британська Колумбія.

Середня густота населення в Канаді є однією з найнижчих у світі — менше 3 чоловік на 1 км кв. В долині річки Святого Лаврентія і на міжозерній рівнині вона досягає 160 чоловік на 1 км кв. У Північно-західних територіях на кожні 100 км кв припадає лише дві людини.

В характері розселення Канади багато спільного із США. Близько 77% канадців — міські жителі. Має місце процес субурбанізації. Найбільшими міськими утвореннями стали метрополітени Торонто, Монреаля, Ванкувера і Оттави. Проте, на відміну від США, соціальні, не кажучи вже про расові, протиріччя в канадських містах значно менші. Як і в США, фермерське населення Канади є незначним, лише 4%. Інші жителі сільської місцевості зайняті несільськогосподарськими заняттями. Типовою для Канади є наявність маленьких населених місць, жителі яких зайняті в добувній промисловості, енергетиці, а також заготівлею деревини та її переробкою тощо. Все більше жителів сільської місцевості переходять на роботу у вторинну і третинну сфери безпосередньо за місцем проживання або їздять для цього в сусідні міста.