Аргентина

Аргентина. Загальна характеристика

Природні умови Аргентини

Населення Аргентини. Господарство Аргентини. Туризм в Аргентині

Аргентинська Республіка

Назва походить від іспанського «argento» – срібло

Площа — 2,8 млн км кв
Населення — 34 млн чоловік.
Столиця — Буенос-Айрес.

Адміністративний поділ: 22 провінції, одна національна територія (teritorio nacional) і один федеральний столичний округ (distrito federal). Провінції діляться на департаменти (departamento).
Державний устрій — федеративна республіка.
Глава держави – президент.
Законодавча влада здійснюється Національним конгресом (El Congreso Nacional), який складається з двох палат: Сенату (Senado) і Палати депутатів (Camara de Diputados).
Найвищий виконавчий орган – Кабінет міністрів.

Інші великі міста - Кордова (2 млн. мешканців), Росаріо (1,1 млн.), Мендоса (800 тис.), Ла Плата (700 тис.).

Державна мова – іспанська.
Етнорасовий склад. 85 % білі, 15 % – метиси та індіанці.
Релігії. 90 % – католицизм, 2 % – іудаїзм.

Валюта. Аргентинське песо = 100 сентаво.

Місце у світі

Аргентина — одна з трьох найбільших країн Латинської Америки і найрозвинутіша серед них. У світі вона виділяється передусім своїм сільськогосподарським експортом.

Величезна територія Аргентини простягається з півночі на південь на 3700 км і лежить у тропічному, субтропічному й помірному поясах. Головними її частинами є Ґран-Чако і Месопотамія на Півночі, Пампа, Патагонія та Анди з Підмонтом. Аргентина не має значних мінеральних ресурсів, головне її багатство — земля.

За часів іспанського панування Аргентина була далекою окраїною віце-королівства Перу. Вона не мала золота і срібла, не мала також тропічних експортних культур, була рідко заселена й інтерес до неї був незначним. Зв'язки з нею здійснювалися не морем, а через Ліму та Анди. В другій половині XIX ст. саме сюди, вже в самостійну Аргентину, спрямувався потік нових мігрантів з Європи. Це були італійці, а також вихідці з Центральної та Східної Європи. Нова міграція супроводжувалася бурхливим розвитком країни. Освоєння Пампи, залізничне і портове будівництво, експорт м'яса і вовни в Європу зробили Аргентину багатою. Буенос-Айрес один час вважав¬ся четвертим містом світу. Після світової кризи 30-х років XX ст. вузька аграрна спеціалізація стала гальмом у подальшому розвитку країни. Диверсифікація господарства тільки зараз почала давати свої плоди.

Склад території та економіко-географічне положення

Займає південно-східну частину Південної Америки. З півночі на південь простягається на 3,5 тис. км (від району Ла Кьяка, на кордоні з Болівією, до Вогняної Землі, Ушуайя - на крайньому півдні) і з заходу на схід - на 1,4 тис. км (у найширшій частині).

Має сухопутні кордони з Болівією - 832 км, Бразилією - 1 224 км, Чилі - 5 150 км, Парагваєм - 1 880 км, Уругваєм - 579 км.

Довжина берегової лінії - 4 989 км.
Територіальні води - 12 морских миль.
Економічна зона - 200 морських миль.
Континентальний шельф - 200 морських миль.