США

США. Загальна характеристика. Місце у світі.

Природні умови і ресурси США.

Населення США.

Імміграція в США.

Загальна характеристика господарства США. Промисловість США (добувна промисловість, енергетика).

Промисловість США (обробна промисловість).

Сільське господарство США.

Транспорт США.

Нематеріальна діяльність США. Туризм в США.

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВНІЧ. Північно-Східне Атлантичне узбережжя (Загальна характеристика, Нью-Йорк).

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВНІЧ. Північно-Східне Атлантичне узбережжя (Інші міста, Вашингтон).

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВНІЧ. Приозер'я (Загальна характеристика. Пітсбург, Клівленд).

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВНІЧ. Приозер'я (Детройт, Чікаго, Сент-Луїс, Мінеаполіс). Землі на захід від р.Міссісіпі.

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВДЕНЬ. Південний Захід.

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВДЕНЬ. Верхній Південь. Флоріда.

Внутрішні відмінності та міста США. ПІВДЕНЬ. Старий Південь (Новий Орлеан).

Внутрішні відмінності та міста США. ЗАХІД. Гірські штати. Каліфорнія (Загальна характеристика).

Внутрішні відмінності та міста США. ЗАХІД. Каліфорнія (Лос-Анджелес, Сан-Франциско та інші міста).

Внутрішні відмінності та міста США. ЗАХІД. Тихоокеанський Північний Захід (Сієтл). АЛЯСКА. ГАВАЇ.

Обробна промисловість.

Це основа матеріального виробництва США. За вартістю продукції частка харчової промисловості (включаючи тютюнові вироби та напої) становить 15%, текстильної, швейної та шкіряно-взуттєвої — 5, деревообробної і меблевої — 3, паперової та поліграфічної — 10, хімічної (включаючи продукти нафти і вугілля, пластмаси і гуму) — 20, виробів з каменю, глини та скла — 2, металургії — 5, металообробки і машинобудування — 40%.

Величезна роль належить новітнім наукоємним виробництвам (майже 28% усіх зайнятих). Вони є практично в усіх галузях. Найбільше значення останнім часом мають виробництва хімікатів, пластмас, синтетики та ліків, комп'ютерів та офісної техніки, засобів зв'язку, електронних компонентів, автомашин, літаків, ракет і космічної техніки, а також різноманітних приладів. Все це галузі хімічної промисловості і машинобудування. Вони відзначаються динамізмом, зростанням зайнятості і розмірів продажу, високою оплатою праці.

Разом з тим, величезний внутрішній ринок США вимагає існування, і при цьому у великих масштабах, традиційних галузей з низькими темпами розвитку і низькою оплатою праці.

Ці особливості структури обробної промисловості США обумовлюють і її позиції в зовнішній торгівлі. З одного боку, США є провідним експортером новітніх наукоємних виробів і малосерійного обладнання (будівельні, гірничі машини), з іншого, — вони є великим імпортером традиційних товарів, особливо товарів широкого вжитку: текстилю, білизни, одягу, взуття, дорожніх речей, іграшок, годинників, фотоапаратів, автомашин, аудіо-, відеосистем. Довозять вони сталь, папір і паперові вироби, чимало техніки виробничого призначення.

Обробна промисловість США зародилась у Новій Англії і згодом поширилась на весь Північний Схід, а потім і в Приозер'я. Вже перед першою світовою війною тут сформувався величезний «промисловий пояс»: Бостон-Балтімор-Сент-Луїс-Мілуокі. Південь та Захід довгий час відставали в промисловому розвитку. Впродовж другої половини XX ст. становище змінилося. Якщо в 1950 р. на Північ припадало 72% продукції обробної промисловості, на Південь — 20 і на Захід — 8%, то в 1993 p., відповідно, 49, 34 і 17%. Тобто сучасне розміщення обробної промисловості практично збігається з розміщенням населення. На Півночі, як і раніше, вона зосереджена в «промисловому поясі». На Півдні найбільші її осередки є на Аппалачському Підмонті і на узбережжі Ґалфу, на Заході — в Каліфорнії. Крім того, на Півдні і Заході існують також значні відособлені промислові центри.

Ще одним важливим зрушенням у розміщенні обробної промисловості в США у другій половині XX ст. став «рух у передмістя». Історично головними осередками її були внутрішні зони міст, тепер більше 1/2 виробництва знаходиться в передмістях. Найбільшими промисловими центрами США є консолідовані метрополітени Нью-Йорка, Чикаго і Лос-Анджелеса. Причому в другій половині XX ст. Лос-Анджелес обігнав Чикаго, а потім і Нью-Йорк і вийшов на перше місце. «Другий ешелон» промислових метрополітенів становлять Філадельфія, Клівленд, Детройт, Мілуокі, Міннеаполіс-Сент-Пол, Сент-Луїс, Даллас, Сан-Франциско та Сіетл. У кожному з них в обробній промисловості зайнято понад 200 тис. чоловік. В цілому ці 12 метрополітенів зосереджують 3/10 усіх зайнятих в обробній промисловості США.

У першій половині XX ст. на розміщення обробної промисловості найбільше впливали сировинно-транспортний фактор, наявність дешевої робочої сили і ринків збуту. Розміщення нових наукоємних виробництв у другій половині століття все більше орієнтується на наукові установи, наявність кадрів вищої кваліфікації та екологічно чисте повітря. Вже під час другої світової війни в США почали з'являтися так звані науково-промислові парки, в яких територіально поєднувалися наукові дослідження і наукоємні виробництва. Як приклад найчастіше називають смугу вздовж кільцевої дороги № 128 Бостона і «Силіконову долину» в Каліфорнії — найбільші зосередження електронної промисловості. Назва «Силіконова долина» стала загальною. На зразок неї тепер вже існують десятки «долин», «коридорів», «смуг», «лісів», «прерій», «трикутників» тощо з новітніми виробництвами і науковими дослідженнями та послугами. Науково-промислові парки тісно пов'язані з університетами і часто групуються навколо них, отримуючи звідти нові ідеї та молодих талановитих учених.

Географія окремих галузей обробної промисловості США має такі особливості.

• Розміщення харчової промисловості збігається в цілому з розміщенням споживчих ринків (метрополітени) і в значно меншій мірі з сировинними зонами.

Текстильна промисловість — найстаріша галузь, зародилася в XIX ст. в Новій Англії. На початку XX ст. Нова Англія була одним з найбільших у світі районів бавовняного і вовняного виробництва, американським Ланкаширом і Йоркширом. Але в першій половині XX ст. мала місце знаменита «втеча на південь» — переміщення галузі на Аппалачський Підмонт, «де були бавовна, дешеві робочі руки і не було профспілок».

Найбільшим центром швейної промисловості історично був Нью-Йорк з його величезним попитом і дешевою робочою силою жінок-іммігрантів. Зараз пошиття одягу, виробництво трикотажу і килимів значною мірою змістилося в «текстильні штати» Аппалачського Підмонта.

Шкіряно-взуттєві підприємства розміщені на Північному Сході і в Приозер'ї.

• Розміщення потужностей лісозаготівель і деревообробки відповідають географії лісових ресурсів. Найбільшу роль тут відіграють тихоокеанський Північний Захід і південноатлантичні штати. Останні є також головним районом меблевої і целюлозно-паперової галузей. Значна частина меблів виробляється у великих метрополітенах. Щорічні заготівлі деревини — 450 млн м куб, виробництво паперу і картону — 70 млн т. Поліграфія є прерогативою великих міст, в ній домінують Нью-Йорк, Чикаго і Лос-Анджелес.

• У розміщенні хімічної промисловості найістотніше значення мали орієнтація її «верхніх поверхів» на споживача, тобто на великі міста, і перехід від вуглехімії до нафтогазохімії. В другій половині XX ст. в розміщенні цієї галузі різко зросло значення Півдня. Зараз хімічна промисловість розміщена приблизно порівну між середньо-атлантичними штатами, Ґалфом, Приозер'ям і Аппалачським Підмонтом. Найбільша концентрація виробництва має місце в консолідованих метрополітенах Нью-Йорка і Філадельфії та на узбережжі Ґалфу.

Чорна металургія США декілька разів змінювала свою географію. Зародилась вона в штаті Пенсільванія на східних схилах Аппа-лачських гір. Згодом центри її перемістилися у вугільні райони західних схилів. Провідну роль почав відігравати Піттсбурґ і його оточення. Новим етапом стала поява великих центрів чорної мета¬лургії на південних берегах Великих озер — Буффало, Клівленд, Детройт, Чикаґо, які знаходилися на шляхах між аппалачським вугіллям і залізною рудою озера Верхнього. Після другої світової війни були побудовані металургійні комбінати на Атлантичному узбережжі — Спарроус-Пойнт (поруч з Балтімором) і в Моррісвіллі (біля Філадельфії), розраховані на імпортну залізну руду. Наступна деконцентрація галузі мала місце не за рахунок будівництва нових комбінатів, а за рахунок «міні- і мідізаводів», які працюють на металоломі, привізному чавуні і залізорудних окотках. Розміщення їх орієнтоване на споживача. Виплавка сталі становить до 90 млн т на рік, а імпорт її — 1/5 споживання.

• Підприємства кольорової металургії тяжіють до місць видобутку руди або до портів, що отримують імпортну сировину. З великих метрополітенів тільки Нью-Йорк, Балтімор і Сент-Луїс можна вважати центрами цієї галузі. Як сфера виробництва, кольорова металургія найбільш характерна для Гірських штатів. Особливе місце займає алюмінієва промисловість. За своїми масштабами (виплавляють 5 млн т алюмінію на рік) вона є найбільшою в світі і водночас не має внутрішньої сировинної бази, працюючи на імпортних бокситах і глиноземі. Виготовлення глинозему з бокситів зосереджене в портах Ґалфу. Металічний алюміній отримують на заводах у районах, багатих на дешеву електроенергію: тихоокеанський Північний Захід, Ґалф і долини річок Оґайо і Теннессі.

Металообробка і машинобудування — ключова і найбільша галузь обробної промисловості США. В ній зайнято 7,1 млн чоловік, або 37% від загальної кількості зайнятих в обробній промисловості.

Загальне машинобудування, тобто виготовлення металообробного устаткування, двигунів, турбін, машин для інших галузей промисловості, для сільського господарства, будівництва і гірничої справи, конторського, торгового і побутового обладнання — найбільш характерне для Приозер'я і Північного Сходу. Виробництво електротехніки також розмістилося головним чином у названих районах. Це великі території і всередині них виробництво окремих видів машин має свою внутрішню географію, зумовлену історією виникнення і характером ринків збуту.

Електронне машинобудування, включаючи електронні компоненти, електронно-обчислювальну техніку, засоби зв'язку і прилади, яке виникло після другої світової війни, перетворилося тепер на величезну сферу зайнятості (понад 1,1 млн чоловік). Особливістю його розміщення стала концентрація не тільки в старих промислових районах Північного Сходу та Приозер'я, а й в нових — на Півдні та Заході. За межами «промислового поясу» Півночі особливо значну роль стали відігравати штати Каліфорнія, Техас і Флорида, а серед метрополітенів — Лос-Анджелес, Сан-Хосе, Даллас, Міннеаполіс — Сент-Пол.

У транспортному машинобудуванні домінують автомобільна і авіаракетна галузі. Автомобілебудуванню належить особливе місце в господарстві США. Серійний випуск автомобілів, розрахований на масового споживача (так зване «сімейне авто»), розпочалося в США ще в роки першої світової війни, тоді як у Західній Європі та Японії це сталося майже на півстоліття пізніше. І зараз автомобілебудування залишається найбільшою галуззю обробної промисловості (840 тис. зайнятих) і своєрідним барометром господарської кон'юнктури в країні. Виробництво автомобілів становить 11 млн штук на рік (6 млн легкових і 5 млн вантажних та автобусів) — перше-друге місце в світі поряд з Японією. Історичним, а до другої світової війни ще й домінуючим, ядром галузі були Детройт і його оточення в штаті Мічиґан, вдало розташовані як щодо виробництва металу та інших матеріалів, що використовуються при виготовленні автомобілів, так і щодо масових ринків їх збуту. Після другої світової війни виготовлення автомобілів виникло в інших частинах Приозер'я, в Північно-східному мегалополісі, на Півдні і в Каліфорнії.

Виробництво літаків, як галузь машинобудування, особливо швидко розвивалась в роки другої світової війни, а ракет і космічної техніки — в 60-х роках. Зараз у цих галузях зайнято, відповідно, 540 і 130 тис. чоловік. Географія їх формувалась поступово в міру розширення і диференціації виробництва. Авіабудування виникло на Півночі, але вже між двома світовими війнами в значній мірі перебазувалось у штати Каліфорнія і Вашингтон на Заході, а згодом і на Південь. Найбільшими його центрами є метрополітени Лос-Анджелеса і Сіетла на Тихоокеанському узбережжі, Сент-Луїса, Уїчіто, Далласа-Форт-Уерта і Атланти — у внутрішній частині країни, а також Колумбуса в штаті Оґайо і Хартфорда в штаті Массачусетс.

Географія виробництва ракет і космічної техніки є ще більш широкою. На Тихоокеанському узбережжі центрами цієї галузі стали метрополітени Лос-Анджелеса, Сан-Хосе, Сакраменто, Сан-Дієґо і Сіетла, на Півдні — Хантсвіпла, Орландо, Нового Орлеану. На Півночі вона є в багатьох великих метрополітенах, а в Гірських штатах — у малих вузькоспеціалізованих містах. Суднобудування в США, крім військового, займає порівняно скромне місце. Військові верфі зосереджені на півдні Нової Англії, на берегах Чесапікської затоки і затоки П'юджет-Саунд.