Ступень М.Г., Гулько Р.Й., Микула О.Я. та інші.
Теоретичні основи державного земельного кадастру

Земельний кадастр в Угорщині, Румунії, Чехословаччині

Земельний кадастр в Угорщині, Румунії, Чехословаччині

При проведенні земельного кадастру в Угорщині і Румунії зі складу земельного фонду виділяють землі сільськогосподарського призначення, лісового призначення, забудовані або ті, що підлягають забудові, постійно зайняті водами і землі спеціального призначення (для потреб промисловості, транспорту тощо).
Для проведення бонітування грунтів уся територія Угорщини поділена на п'ять кліматичних зон. В основу бонітування покладені чинники, що мають постійний характер: ґрунт, клімат, рельєф. Ґрунти оцінені за 100-бальною системою на основі їх генетичної класифікації, що характеризує природну родючість. Бонітувальні бали використовуються для визначення економічної оцінки землі, тобто придатності для вирощування окремих сільськогосподарських культур із врахуванням впливу клімату, рельєфу і водного режиму.
Реєстрація землі в Угорщині заснована на багатоцільовій кадастровій системі, яка складається з точної кадастрової карти та низки правових і адміністративних реєстрів (досьє нерухомого майна), в яких міститься опис нерухомого майна, зафіксовані права власності і фінансові зобов'язання або інші обмеження, що відносяться до конкретного нерухомого майна. У цих реєстрах також містяться дані про вид землекористування, оцінку, класифікацію землі і охорону земельних ресурсів. За функціонування системи реєстрації землі відповідає Міністерство землеробства, у підпорядкуванні якого знаходиться 19 землевпорядних управлінь на рівні медьє, 115 районних землевпорядних управлінь й окреме Головне управління з питань землевпорядкування та 23 районні землевпорядні управління в Будапешті. За винятком Будапешта, ця система дозволяє своєчасно реєструвати права власності на нерухомість. Водночас вона не відповідає мінливим вимогам ринкової економіки.
Гарантії законних прав власності в Угорщині забезпечуються на основі процесу реєстрації правового титулу, в рамках якого держава веде правову та адміністративну звітність і складає кадастрові карти, в яких чітко визначаються одиниці власності, права на неї та вказуються всі пов'язані з цим фінансові та інші зобов'язання. Відмінною особливістю угорської системи є єдиний ідентифікатор власності, що об'єднує дані кадастрових карт, правову та адміністративну звітність. Великими перевагами угорської системи є реєстрація правового титулу, складання великомасштабних карт, багатоцільовий характер інформації, що реєструється, та здійснення всіх операцій однією організацією.
За винятком Будапешту, існуючі реєстри власності ведуться ручними методами. В них заносяться правові та адміністративні дані, які у більшості випадків містять повну інформацію, що відображає фактичну ситуацію. В рамках проекту ЄС щодо комп'ютеризації землевпорядних управлінь PHARE в районних землевпорядних управліннях було встановлено персональні комп'ютери та заведено бази даних для ведення комп'ютеризованого кадастру, що містить 6,5 млн. досьє власності [19].
Земельний кадастр у Румунії включає юридичну, технічну й економічну сторони. Він базується на всебічному вивченні землі шляхом проведення обстежень, виявлення змін, реєстрації землевласників, оформлення і видачі господарствам земельно-кадастрових документів. Земельно-оціночні роботи спрямовані на вивчення різних властивостей природного середовища і їх впливу на продуктивність сільськогосподарських земель. Проводяться дослідження для встановлення кількісних зв'язків між екологією й економікою сільського господарства. На карті ґрунтово-кліматичного районування сільськогосподарських земель у масштабі 1:500000 виділено більше 120 однорідних економічних районів площею від 100 га до 20 тис. га. В основу ґрунтово-кліматичного районування покладено характерні властивості ґрунтів й особливості природних умов (рельєф, клімат, гідрологія, рослинність і т. д.). У межах економічних районів проведено бонітування грунтів у балах за природними властивостями і врожайністю таких сільськогосподарських культур, як пшениця, соняшник, кукурудза, цукровий буряк і картопля. Результати бонітування широко використовуються при програмуванні меліоративних робіт, зонування і спеціалізації сільського господарства, розміщенні сільськогосподарських культур, аналізі технологічних прийомів їх вирощування.
Відповідно до закону 1964 р. про облік нерухомості всі землі Чехословаччини поділено на дві основні категорії: сільськогосподарські та несільськогосподарські. До складу сільськогосподарських земель включені рілля, луки, пасовища, а також землі, зайняті хмелем, виноградниками, плодовими деревами, тобто тільки сільськогосподарські угіддя. Інші земельні угіддя віднесені до несільськогосподарських земель.

Для виконання земельно-оціночних робіт проведено районування земельного фонду, в результаті якого сільськогосподарські землі з однаковими кліматичними і ґрунтовими умовами згруповані у виробничі типи і підтипи, а саме з приблизно однаковими умовами для вирощування окремих сільськогосподарських культур об'єднані у зони придатності. Основне завдання бонітування грунтів полягає в оцінці абсолютної і відносної продуктивності грунтів відповідно до їх екологічного середовища і визначенні напрямків найбільш доцільного використання земель у сільськогосподарському виробництві. Бонітування грунтів поділяється на три етапи:
- на першому етапі розробляється система бонітування ґрунтово-екологічних одиниць і виробничо-обчислювальних критеріїв;
- другий етап включає бонітувальні дослідження у польових умовах;
- на третьому етапі виробляється комплексна оцінка результатів польових робіт і остаточна розробка системи бонітувальної класифікації з економічною характеристикою всієї території республіки.

Для оцінки земель ґрунти поділені на сім категорій, у кожній з яких виділяється п'ять груп, що відрізняються за вмістом скелетної фракції. Результати класифікації ґрунтів відображаються планово-картографічним матеріалом. Передбачається, що велику користь картографічний матеріал принесе при вирішенні питань про трудомісткість обробки земельних масивів, виборі машин і механізмів для їх обробки, при аналізі розвитку ерозійних процесів, оцінці ступеня окультуреності ґрунтів, при проектуванні культуртехнічних заходів тощо.