Східна українська діаспора
УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА
Діаспора (в перекладі з грецької — розсіяння) — перебування частини народу поза межами країни його походження в результаті геноциду (винищення за расовими, релігійними, національними мотивами), дії економічних (пошук кращої долі) та стихійних (наприклад, у результаті сильного землетрусу) причин.
Українська діаспора є однією з найчисленніших у світі. За різними відомостями, вона налічує 20 млн чоловік і розміщена в багатьох країнах усіх континентів.
Поняття «діаспора» є досить неоднозначним, адже українці Польщі, Словаччини і Румунії жили і частково тепер живуть не розсіяно, а компактно в прикордонні з Україною на українських історико-географічних землях.
Більшість українців зарубіжжя проживає в країнах, що були колись республіками СРСР. Цю діаспору прийнято називати східною. Назва умовна, оскільки, наприклад, Молдова розміщена не на сході, а на південному заході від України, а Білорусь — на півночі. Українську діаспору в усіх інших країнах світу називають західною.
§12. Східна українська діаспора
Розселення українців по території Російської імперії та республік колишнього СРСР відбувалося впродовж століть і зумовлювалося різними причинами. Це — масові вислання українців за часів царювання Петра І (початок XVIII ст.) на будівництво Санкт-Петербурга, копання каналу уздовж Ладозького озера, для участі у війнах. Ось яку оцінку дав Т. Г. Шевченко Петру І, який масово використовував українських козаків на каторжних роботах, коли заснував нову столицю — Петербург:
Значні переселення українських селян на вільні землі відбувалися впродовж XVIII-XX ст. (до Північного Кавказу, Поволжя, Сибіру, на Далекий Схід). Мільйони українців були заслані за більшовицького режиму у тюрми і концентраційні табори, розміщені у Російській Федерації, Казахстані та інших союзних республіках колишнього СРСР. Частина з них загинула там, інші — повернулися в Україну, а багато залишилося жити в місцях колишнього заслання.
Після створення незалежної держави українська діаспора активізувала національно-культурне і політичне життя: створюються українські школи, гуртки з вивчення української мови, української історії, культури. Зарубіжні українці почали частіше відвідувати свою батьківщину. Посилюються родинні, економічні та національно-культурні зв'язки українців, які проживають у східній діаспорі, з батьківщиною предків.
За даними останнього перепису населення, у східній діаспорі проживає 6,8 млн українців. Найбільше — в Російській Федерації, Казахстані, Молдові, Білорусі (див. додаток 11).
У Російській Федерації українці проживають у всіх регіонах (мал. 11). Однак найчисленнішою є українська громада в центральній частині європейської частини цієї країни. В столиці Російської Федерації та прилеглих до неї областях налічується близько 675 тис. українців, у тому числі в Москві — 253 тис. чоловік. Українська діаспора в Москві є найчисленнішою серед усіх міст колишнього Радянського Союзу.
Багато українців проживає в південній частині Далекого Сходу (Примор'я, Приамур'я), який почав інтенсивно освоюватися вихідцями з України з початку XX ст., тобто після будівництва так званої Транссибірської залізниці (1905 p.), найпротяжнішої в світі (вона з'єднала європейську частину Російської імперії з берегами Тихого океану). Тепер тут налічується понад 620 тис. українців. Ця територія відома під назвами «Зелена Україна», «Зелений Клин», «Нова Україна».
Численною є українська діаспора на території Західного Сибіру (584 тис. чол.). Українці тут зосереджені у двох районах — на півночі Тюменської області, де вони працюють на видобутку нафти і газу, а також на півдні — переважно в містах і зайняті в промисловості.
Південь Західного Сибіру в сталінський період правління став місцем масового заслання. Район був вкритий густою мережею тюрем і концентраційних таборів, через які пройшли мільйони українців. Вони створювали тут українську політичну діаспору.
На півночі європейської Росії, переважно в містах, живе 310 тис. українців. До 80-х років у цьому несприятливому для життя регіоні налічувалися сотні великих концентраційних таборів, в'язні яких у дуже важких умовах будували шахти Воркути, освоювали нафтопромисли Інти, прокладали залізницю до пониззя р. Об, заготовляли ліс тощо. Нині українці працюють тут на вуглевидобутку і заготівлі лісу.
Досить численна українська діаспора на Північному Кавказі (480 тис. чол.), особливо на Кубані — в Краснодарському краї. Українці цього краю, який називають «Малиновою Україною», незважаючи на тривалу русифікацію, зберегли рідну мову, українські традиції, пісні, звичаї.
Майже 250 тис. українців живуть у Центральночерноземному районі (на прикордонні з Україною). На значній прилеглій до України території раніше кількісно переважали українці. Ця територія (Східна Слобожанщина) належить до українських етнічних земель.
В останні роки національно-культурне життя українців Східної Слобожанщини повільно відроджується.
Велика українська громада живе на Уралі, в Поволжі, Східному Сибіру, а також у Санкт-Петербурзі.
Численна українська діаспора зосереджена на півночі Казахстану, на межі із Західним Сибіром, а також на південному сході та півдні, в землеробських передгір'ях Тянь-Шанських гір. Райони значного зосередження українців у Казахстані, а також на прилеглих територіях Киргизької Республіки називають «Сірим Клином».
Численною є українська громада в Молдові та Білорусі. Причому в Молдові частка українців становить близько 15% загальної кількості населення цієї держави. Українці живуть тут у прикордонних з Україною районах Придністров'я, а також на крайньому північному заході (на межі з Чернівецькою областю).
Українці, що проживають у Білорусі, зосереджені поблизу державного кордону з Україною, переважно в Гомельській і Брестській областях, а також у Мінську. Вони становлять тут майже 2/3 від усіх українців, що проживають у цій країні. Чисельність української діаспори в Білорусі за останнє століття різко зменшилася.
- Що таке діаспора? Яка численність української діаспори?
- Яка чисельність східної української діаспори?
- Як формувалася східна українська діаспора?
Побудуйте стовпчикову діаграму кількості українців у країнах — республіках колишнього СРСР. Використайте для цього матеріали додатка 11.