Причорноморський економічний район. Одеса

Причорноморський економічний район є найбільшим за площею в Україні. Він займає південну приморську (причорноморську і приазовську) територію країни. Його промислове виробництво зосереджується переважно в портових містах. Основний район поливного землеробства, вирощування пшениці, соняшнику, винограду, розвитку санаторно-курортного і туристичного господарства.

Географічне положення і природні ресурси

Район займає територію рівнинної Причорноморської низовини. Тільки невелика його північно-західна частина охоплює південні відроги Центральномолдавської, Подільської та Придніпровської височин, а на крайньому півдні знаходяться Кримські гори і Південний берег Криму.

Клімат району помірно континентальний, теплий, на Південному березі Криму — середземноморський з рисами субтропічного.

Ґрунти родючі — чорноземні на півночі та темно-каштанові на півдні. В цілому ґрунтово-кліматичні умови району сприяють розвитку сільського і рекреаційно-туристичного господарства.

Причорномор'я характеризується частими посухами, недостатньою забезпеченістю водними ресурсами. Зрошення, що проводиться тут у широких масштабах, є важливим елементом розвитку сільського господарства.

Населення

Район почав інтенсивно заселятися в останні століття. Це вплинуло на формування планувальної структури міських і сільських населених пунктів. Багато населених пунктів мають квартали з паралельними вулицями.

Українці є найчисленнішими в Миколаївській, Херсонській і Одеській областях. На Миколаївщині росіяни становлять 19,4%, Херсонщині — 20,2% і Одещині — 27,4%. У Криму переважають росіяни. Українців тут проживає 626 тис. чоловік. Досить численними є молдавани, білоруси, євреї на Миколаївщині, білоруси, євреї, кримські татари — в Криму. Багатонаціональною є південно-західна частина Одеської області. Тут проживає багато молдован, болгар, гагаузів. Невідкладною в Причорномор'ї є проблема повернення із зарубіжжя кримських татар та інших репресованих народів, створення їм належних умов для національно-культурного відродження.

Господарство

Основна галузь спеціалізації промисловості району — машинобудування і металообробка. Тут розвивається сільськогосподарське машинобудування, суднобудування, верстатобудування, виробництво устаткування для зрошувальної меліорації, обладнання для легкої, харчової і хімічної промисловості. Створена потужна енергетична база.

Важливою галуззю спеціалізації Причорномор'я є санаторно-курортне і туристичне господарство. Тут налічується близько 200 санаторіїв, пансіонатів і будинків відпочинку.

Розвинуті харчова і легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів.

Сільське господарство Причорномор'я спеціалізується на виробництві зерна (пшениці, кукурудзи, рису), соняшнику, овочів, фруктів і винограду, баштанних культур, м'яса і молока. Зрошуються значні земельні площі. На одного жителя тут вирощується сільськогосподарської продукції на 20% більше, ніж у середньому по країні. Район виділяється порівняно високою землезабезпеченістю.

Причорноморський економічний район має розвинутий морський і річковий транспорт.

Міста

Найбільшим містом Причорномор'я та його економічним центром є Одеса. На початку XV ст. північно-західне Причорномор'я перебувало під владою Литви, яка в 1396 р. розгромила татарське військо. Пізніше татари на місці сучасної Одеси заснували укріплення під назвою Хаджибей. У 1791 р. Хаджибей увійшов до складу Росії і дістав нову назву Одеса.

Морський порт Одеса почав діяти в 1794 р. У 1817 р. в Одесі було створено Рішельєвський ліцей, перетворений у 1865 р. на Одеський університет.

У другій половині XIX ст. місто стало великим та важливим центром зовнішньої торгівлі та розвинутої промисловості. Спорудження першої в східних областях України залізниці Одеса—Балта сприяло зміцненню транспортних зв'язків міста з прилеглими сільськогосподарськими районами. Це посилювало їхню спеціалізацію на вирощуванні зернових культур. Причорномор'я перетворювалося на один з найважливіших регіонів виробництва зерна на експорт. З середини XIX ст. місто посіло перше місце в Європі за торгівлею зерном.

Територія міста переважно рівнинна. Низовина невисоким крутим уступом уривається до Чорного моря. Лікувальне значення мають морські води і грязі лиманів.

Одеса — багатогалузевий промисловий центр, великий транспортний вузол морського, залізничного, автомобільного та повітряного транспорту. В структурі господарства міста провідне місце належить промисловості, транспорту і зв'язку, будівництву, рекреації.

Основною галуззю міста є приладобудування. Налагоджено випуск потужних кранів, верстатів, плугів, кіноапаратури, устаткування для харчової промисловості. Хімічні підприємства виробляють азотні і фосфорні добрива, нафтопродукти, лікарські препарати, синтетичні матеріали тощо. Працює багатопрофільна харчова промисловість, яка спеціалізується на випуску харчових концентратів, консервів, цукру-рафінаду, соняшникової олії, вин, чаю. Місто є базою риболовецького морського флоту України.

Одеса разом із своїми супутниками Іллічівськом і Южним — найбільший в Україні портовий комплекс. Порти цього комплексу замерзають дуже рідко, що дає змогу проводити навігацію впродовж усього року.

Одеса та її околиці — важливий курортний район. У його межах зосереджено близько 10% санаторіїв і пансіонатів України.

Місто є великим центром підготовки вузівських кадрів. Тут працює Південний науковий центр Національної академії наук України, загальновідомі науково-дослідні інститути — очних хвороб і тканинної терапії, вірусології та епідеміології, морського рибного господарства та океанографії, виноградарства та виноробства, селекційно-генетичний тощо.

В Одесі збереглося багато цінних історико-архітектурних пам'яток. Серед них — будинок Старої біржі (1828-1834 pp.), театр опери та балету (1884-1887 pp.), залізничний вокзал (1952 p.), морський вокзал (1956-1966 pp.), Потьомкінські сходи (мал. 79) тощо.

Мал. 79. Одеса. Потьомкінські сходи

У перспективі розвиток міста потребує розв'язання низки екологічних і соціальних питань. Серед них охорона морської акваторії від забруднення стоками промислових підприємств і комунального господарства, упорядкування пляжів міста та прилеглих районів, створення нових зон відпочинку, розширення площ зелених насаджень, вирішення питання про перепрофілювання екологічно небезпечних хімічних виробництв.

Великими індустріальними, культурними і адміністративними містами Причорномор'я є обласні центри Миколаїв (мал. 80), Херсон, столиця Автономної Республіки Крим Сімферополь (мал. 81), а також Севастополь (мал. 82), Керч, Євпаторія, Ізмаїл, Ялта. Миколаїв є відомим у світі великим центром морського суднобудування. Судна випускають також у Севастополі, Херсоні, Керчі. Центром машинобудування є Ізмаїл. У містах регіону розвинута багатогалузева харчова промисловість. Херсон є одним з найбільших центрів цієї галузі в Україні, зокрема борошномельної та хлібопекарської, консервної, виробництва соняшникової олії, виноробної, рибної тощо. Міста приморської частини економічного району є великими санаторно-курортними центрами. Найбільшими серед них є курорти світового значення Ялта, Євпаторія, Феодосія. Транспортними вузлами району є Іллічівськ, Ізмаїл, Білгород-Дністровський.

Мал. 80. Миколаїв. Нова забудова

Мал. 81. Сімферополь. Куточок нової частини міста

Мал. 82. Севастополь

Проблеми розвитку

Подальший розвиток економіки району і підвищення ефективності його господарства потребує наукового обґрунтування і розв'язання багатьох проблем. Першочергового значення набуває проблема водних ресурсів, яка в умовах посушливого Причорномор'я є вирішальним чинником активізації сільськогосподарського виробництва.

Дуже важливим також є вдосконалення спеціалізації Красноперекопського промислового вузла, поліпшення використання унікальних мінерально-сировинних ресурсів Сиваша, запобігання викиданню в нього дренажно-поливних вод і промислових стоків.

Розширення зовнішньоекономічних зв'язків потребує розвитку морського транспорту. Для цього слід забезпечити зростання вантажообороту морських портів, створити нові глибоководні механізовані порти з урахуванням перевезень по Дунаю. Загальнодержавне значення має спорудження нафтового терміналу в Одесі.

1. Які галузі спеціалізації Причорноморського економічного району?
2. Яка спеціалізація господарства Криму?

1. Дайте оцінку економіко-географічного положення Причорноморського економічного району.
2. Схарактеризуйте Одесу за планом: особливості географічного положення, історії і природи, господарська спеціалізація, проблеми.
3. Перелічіть основні проблеми розвитку району.
4. Розкажіть про Одеський нафтовий термінал, його значення і перспективи.
5. Схарактеризуйте рекреаційно-туристичні комплекси Причорноморського економічного району.

КРАЄЗНАВЧА СТОРІНКА

Південні території України були найпізніше заселені українською людністю.

Одещина — батьківщина геополітика, письменника Юрія Липи, художника Киріака Костанді, композитора Костянтина Данькевича, вченого-ракетобудівельника Володимира Глушка, космонавта Георгія Добровольського, метеоролога Гната Точидловського, історика, академіка Михайла Слабченка, ученого, перекладача, правозахисника Святослава Караванського.

На Миколаївщині народилися видатні українські митці сцени брати Тобілевичі (Микола Садовський і Панас Саксаганський), композитор, історик, просвітній діяч Микола Аркас, флотоводець, океанограф Степан Макаров, поет Микола Вінграновський, поет і археолог Борис Мозолевський.

Херсонщина — батьківщина художника-графіка Михайла Жука, драматурга Миколи Куліша, письменника-фантаста Олеся Бердника, генерала армії Української Народної Республіки Миколи Капустянського, громадського діяча, мецената Євгена Чикаленка. Він був видавцем єдиної україномовної щоденної газети в Російській імперії — «Громадська думка» в Києві (1906-1914 pp.).

В Криму народилися живописець-мариніст Іван Айвазовський, художниця монументального живопису, правозахисниця Алла Горська, полярний дослідник Іван Папанін. В Ялті знаходиться могила українського поета і лікаря Степана Руданського. Степан Руданський — автор пісні, що стала народною, «Повій, вітре, на Вкраїну», чудових приказок-співомовок та інших творів.

З червня 1857 р. по червень 1858 р. в Ялті перебувала на лікуванні Леся Українка. Тут вона написала поезії «Східна мелодія», «Мрії», «Зимова ніч на чужині», драматичну сцену «Іфігенія в Тавріді», оповідання «Над морем».