Деградаційні процеси на осушених землях. Заходи покращення стану осушених земель
Деградаційні процеси на осушених землях
Будівництво осушувальних систем є високо енерго- та ресурсозатратними способами покращення екологічного стану земель, і тому кожен проект гідротехнічної меліорації вимагає всебічного еколого-економічного обґрунтування. Але неврахування усіх чинників у плануванні осушення, гігантоманія у впровадженні осушення земель зумовили розвиток низки деградаційних процесів:
- дегуміфікація мінеральних грунтів;
- спрацювання осушених торфовищ;
- виробка торфових покладів і торфові пожежі;
- переосушення;
- хімічна деградація (озалізнення, окарбоначення, засолення, алюмінізація, підкислення та підлуження);
- вторинне заболочування;
- вітрова і водна ерозія на осушених землях;
- надмірне ущільнення верхніх горизонтів грунту;
- забруднення ґрунтів важкими металами і залишками пестицидів;
- радіонуклідне забруднення ґрунтів.
Критерії оцінки агроекологічного стану осушених земель
Перелік критеріїв, що використовуються для оцінки агроекологічної ситуації на осушених землях приведено у таблиці 9.3. При цьому чітко розрізняють генетично істотно відмінні групи осушених земель: мінеральні (заболочені глейові) і органічні (торфові). Якщо переважна частина мінеральних земель зазнає відносно менш вираженого відчутного негативного впливу на їхній стан від проведення дренажних робіт, то торфові землі належать до екологічно дуже вразливих і процеси їхньої деградації залежно від режиму водорегулювання і напрямку використання можуть розвиватися досить інтенсивно. Стрибкоподібне зниження ефективності гідромеліорації почалося з того часу, коли вичерпався фонд гідроморфних земель високої категорії якості і меліорація поширилась на землі низьких категорій. В даний час виникла навіть потреба в ренатуралізації осушених земель низьких категорій якості і трансформації їх в землі іншого, більш раціонального використання та природоохоронні об'єкти.
Види деградації | Критерії (показники) оцінки |
---|---|
Ущільненість грунту | Об'ємна маса грунту та його шпаруватість. |
Заболоченість та переосушення земель | Рівень залягання підґрунтових вод, строки відведення гравітаційних вод із верхнього 0- |
Дегуміфікація грунту | Запаси гумусу у верхньому 0- |
Спрацювання осушених торфовищ | Осідання торфовища; відношення втрат органічних речовин з торфового покладу до накопичення перегною у верхньому 0- |
Засолення грунтів | Запаси токсичних солей у верхньому 0- |
Декальцинація і кислотність грунтів | Форми кислотності: рН-буферна ємкість, вапняний потенціал. |
Хімічне забруднення | Вміст нітратів, фтору, міді, кадмію, цинку, свинцю, токсичної органіки тощо. |
Радіонуклідне забруднення | Щільність радіації: накопичення цезію, стронцію і інших радіонуклідів. |
Виробленість торфового покладу | Глибина залишкового (після виробітку) торфу: наявність траншей (в % від відведеної для виробітку площі). |
Еродованість грунту | Щорічні втрати дрібнозему і торфозему через розвиток ерозійних процесів |
Кризові ситуації на осушених землях створюються в результаті спрацювання торфовищ, дренування рихлопіщаних глеюватих ґрунтів, верхових і перехідних торфовищ, засолення заплавних земель і солонцевих комплексів, сильно озалізнених і карбонатних ґрунтів, забруднення ґрунтів важкими металами, залишками агрохімікатів, радіонуклідами, виникнення торфових пожеж і безсистемної виробки торфовищ. Повної інформації про масштаби кризового стану осушених гігроморфних земель поки що немає.
Значна частина осушених земель (до 10%) зазнала радіонуклідного забруднення, а площа вироблених торфовищ досягла 105 тис. га. За даними Держводгоспу із всієї площі осушених земель України в доброму меліоративному стані знаходяться – 61,1%, задовільному – 33,1%, незадовільному – 5,8%. Близько 800 тис. га осушених земель не освоєно і використовується як сіножаті та пасовища з урожайністю сіна не вище 15-20 ц/га. Коефіцієнт використання багатьох масивів осушених земель знизився до 0,4-0,7. Це зумовлено не тільки загальною економічною кризою, але й виходом з ладу дренажних систем через відсутність коштів на їх своєчасний технічний ремонт і реконструкцію. Такий невтішний стан осушених земель вимагає розробки та впровадження заходів щодо покращення агроекологічного стану осушених земель, які повинні носити профілактичний, тактичний і перспективний характер.
Заходи покращення стану осушених земель
До профілактичних заходів слід віднести:
- прискіпливу екологічну експертизу проектів реконструкції і модернізації гідромеліоративних систем, і особливо нового будівництва;
- проведення детальної інвентаризації об'єктів осушувальних меліорацій, глибокий аналіз причин погіршення агроекологічного стану осушених гідроморфних земель, в т.ч. кризового;
- постійний технічний контроль за режимом функціонування дренажних систем і систем водорегулювання;
- заборона застосування завчасно відомих екологічно небезпечних технологій хімічної, культуртехнічної і інших меліорацій та вирощування сільськогосподарських культур.
До тактичних заходів належать такі, як:
- встановлення, обґрунтування і реалізація найбільш раціональних напрямків використання осушених земель, перш за все деградованих і низької категорії якості;
- своєчасна корекція системи удобрення, обробітку і сівозміни на основі постійно діючого моніторингу осушених ґрунтів;
- запровадження і перехід на енерго- і ресурсозберігаючі технології відтворення родючості ґрунтів.
Перспективними заходами, що розраховані на довгостроковий період, є такі:
- розробка довгострокової програми водних, хімічних, фітобіологічних та інших меліорацій гідроморфних земель з метою поступової трансформації їх в землі високої категорії якості, створення стабільного продовольчого фонду України;
- реконструкція (модернізація) гідромеліоративних мереж в гумідних регіонах України і перехід на нові високомобільні, екологічно надійні і ресурсозберігаючі системи;
- вибір обґрунтованих напрямків використання і спеціалізації рослинництва на осушених землях;
- удосконалення і реалізація структури земельних угідь: ріллі, пасовищ, сіножатей, багаторічних насаджень, створення буферних природоохоронних смуг, ренатуралізація земель кризового стану, створення стійких агроландшафтів;
- удосконалення господарювання на осушених землях, передача їх у приватну власність, встановлення цін і створення капіталу земель меліоративного фонду, режиму його відтворення і збільшення [2].
Література:
- Зайделъман Ф.Р. Мелиорация почв. – М.: Изд-во Московского гос. ун-та, 1987. – 303 с.
- Земельні ресурси України / За ред. В.В. Медведева, Т.М. Лактіонової. – К.: Аграрна наука, 1998. – 150 с.
- Козловський Б.І. Наукові основи моніторингу осушених земель. – Львів: Місіонер, 1995. – 189 с.
- Маслов Б.С., Минав И.В. Мелиорация и охрана природы. – М.: Россельхозиздат, 1985. – 271 с.
Питання для самоконтролю:
- Назвіть та охарактеризуйте етапи будівництва осушувальних систем на території України у післявоєнний період.
- Який із способів осушення є переважаючим на території України?
- Яка площа осушених земель України станом на 1.01. 2006 р.?
- Який відсоток у структурі осушених земель України займає рілля?
- Яку площу в Україні займають осушені лісові землі?
- В яких областях України не проводилися заходи осушення земель?
- Яка область України має найбільшу площу осушених земель?
- Які області України мають найбільші площі осушених перелогів?
- В якій області України є найбільша площа осушених багаторічних насаджень?
- В яких областях розташовані осушені лісові землі?
- В яких областях України є найбільші площі осушення із двобічним регулюванням водного режиму?
- Назвіть деградаційні процеси, що поширюються на осушених землях України?
- Які критерії використовуються для оцінки агроекологічного стану осушених земель?
- Назвіть основні заходи покращення агроекологічного стану осушених земель України.