Субстратна основа життєдіяльності гомінід. Глина. Метали

Глина. Розглядаючи неолітичну революцію, обов'язково слід звернути увагу на оволодіння таким непримітним, але безцінним для людини матеріалом, як глина. Можна сказати, що саме глина допомогла давнім племенам позбутися жорсткої "прив'язаності" до печер та лісів як основного притулку. Виявилося, що і певне місце в степу, обплетене лозою та ще й обмазане зверху глиною, може слугувати чудовим захистом від холоду та непогоди. Про універсальність цього будівельного матеріалу свідчить і той факт, що нині в глиняних житлах проживає, за даними ЮНЕСКО, майже третина всього населення планети. Як відомо, надзвичайно широко глина використовувалася в українському селі; за чепурними побіленими хатками українців пізнавали також по всіх усюдах — на Далекому Сході, в Канаді, Аргентині, Бразилії, Австралії. Це вже стало чимось більшим, ніж будівельний матеріал, — рисою національного характеру.
Інша всеосяжна галузь використання глини — кераміка. З каменя, як відомо, навіть за найдосконалішої технології можна одержати не все. Глина ж м'яка. Всіляке хатнє начиння, господарські знаряддя, магічні й ритуальні приладдя та багато іншого виготовляли і виготовляють саме з глини. Як наслідок — революційні зміни в технології приготування та зберігання їжі, які позитивно впливали на здоров'я, подовження віку, особисту гігієну та ін. Пластичність цього матеріалу дала змогу виробити величезну кількість нових знарядь праці, що різко підвищило функціональні можливості людини загалом. Та й перші книги, виготовлені рукою людини, були, як відомо, також з глини: відкопані бібліотеки давніх асирійців, шумерів та вавилонян зберегли тисячі глиняних табличок, на яких клинописом зафіксовані знання цих людей.

Метали. Щоденне життя та практика, спостереження в природі відкрили давнім людям можливість ще одного матеріалу, точніше, класу їх. Ось як писав про це Г. Чайлд:

"4-5 тис. років тому аборигени Європи були щодо знарядь й економічної організації на такому ж самісінькому рівні розвитку, як аборигени східної частини Північної Америки, що перебували в досить подібному природному середовищі лише 400 років назад, а деякі племена Нової Гвінеї — й зараз. Чому вони не залишилися такими ж неписьменними варварами, якими були люди у кам'яному віці, як червоношкірі й папуаси? Щодо відповіді на це запитання історики одностайні: через близькість Єгипту і Месопотамії. Тільки в долині Нілу й дельті Тигру та Євфрату могла скластися економічна й політична організація, необхідна для початку виробництва металу. І тут мав місце той перший крок у прогресі, який відділив Старий Світ від Нового. Європейські варвари виграли від цього досягнення і таким чином залишили кам'яний вік позаду".
Так, саме метал відкрив народам можливості прискорення розвитку, хоча увійшов у світ людини досить непомітно і спочатку ніяких кардинальних перетворень не звершив. Перші, достовірно визначені центри обробки металу та ковальства, відомі з поселень Передньої Азії (Чайоню-Тепезі, Магзалія, Рамад, Суберде, Алі Кош). Датуються вони фахівцями VIII-VII тисячоліттями до н.е. Сфера ж поширення виробів з металу, природно, була значно більшою: їх знаходять на території Анатолії, Сирії, Ірану, інших центрів давніх цивілізацій. У VII-VI тисячоліттях до нашої ери у передньоазійському ж регіоні оволодівають технікою гарячої обробки металу і майже одночасно — технікою литва. Після цього наприкінці VI-V тисячоліть до н.е. розпочинається, за словами археологів, металургійний "бум": з'являються відлиті сокири, булави, серпи, ножі, долота, інші вироби.
Нині відомо і багато інших центрів давньої металургії. Так, на території Закавказзя найдавніші металічні вироби датуються V тисячоліттям до н.е. В Середній Азії, зокрема на території Туркменистану, також у цей час налагоджують власне виробництво, хоча завезені вироби використовувалися й раніше. Центри металургії склалися також на території Афганистану, Белуджистану і Раджастану.
До найдавніших металургійних центрів належить і Балкано-Карпатський район: металеві вироби, знайдені там, датуються ще V тисячоліттям до н. е. Приблизно тоді ж започатковується і власна індустрія, а наприкінці V — початку IV тисячоліть до н. е. тут спостерігається розквіт металургійного виробництва. Для нас цей район цікавий ще й тим, що, ймовірно, він є найдавнішим металевим "цехом" України, про що свідчать і розкопки в Карпатах, і значне поширення виробів балкано-карпатського типу на території країни. Зауважимо, що далі в Україні формується потужний трипільський металургійний район (у IV тисячолітті до н. е.), який розміщувався у середньому Придніпров'ї. У зв'язку з цими відкриттями повністю спростовано пануючі ще недавно погляди про месіанську роль інших народів щодо Європи:

"Тепер точно встановлено, що найдавніші осередки металургії в Європі виникли не тільки задовго до появи мікенської цивілізації, але навіть задовго, ледь не за тисячоліття, до знайомства Егеїди [Греції. — В. К.] з металургією взагалі".

У районі Уралу металеве виробництво спостерігається з кінця III тисячоліття до н.е., у Західному Сибіру — в першій половині II тисячоліття до н. е. Приблизно в цей час самостійне виробництво виробів з металу започатковується в Китаї. На африканському континенті найдавніший вік мають плавильні Єгипту (V тисячоліття до н. е.)г далі — Марокко, Мавританії. В Америці, зокрема Перу (Муйо Муко), деякі металеві вироби мають вік понад чотири тисячоліття; самостійно тут оволодівають прийомами гарячої обробки металу, литва, хоча з певних причин для народів доколумбової Америки метали (крім міді й золота) означали менше, ніж для євроазійського регіону.
Які ж метали використовували давні люди? Всім відомо, що еру металів започаткувала самородна мідь. Тому археологи називають період поширення міді енеолітом, або ж халколітом. Зрідка людям потрапляв і "небесний метал" — залізні метеорити. Ще рідше траплялося самородне золото. Проте мідь і золото були недостатньо твердими, а метеорити з неба падали не щодня. Отже, лише після винайдення зварів різних металів і, таким чином, надання матеріалу потрібної твердості, метали почали визначати економічний устрій епохи. А через те, що домінуючим у використанні був звар міді та олова — бронза, то й відповідний період історії дістав назву бронзового. Виготовлені із бронзи плуг, меч, серп, ніж, кріплення та обіддя колеса — дуже важливі винаходи для економіки суспільства.
Не менш справедливо наступний вік назвали залізним. По суті, він триває й досі, а залізо (кількість його) ще донедавна визначало могутність й авторитет держави. У давні часи залізо зробило можливим рільництво на великих площах, підготовку під ріллю лісових просторів; реміснику воно дало знаряддя такої твердості й гостроти, яким не міг протистояти жоден камінь, жоден з відомих на той час металів.
Найдавніші залізні речі датуються кінцем VI-V тисячоліть до н.е., і знайдені вони на території Ірану, Єгипту, Іраку. Проте лише в II тисячолітті до н.е., коли було розроблено технологію "вуглецювання" заліза, що робило його твердим, воно стало конкурентом бронзі. У І тисячолітті до н.е. в Китаї розробляють технологію виробництва чавуну, в Південно-Східній Азії — криці, в Африці — високовуглецевої сталі. Оскільки феромісткі руди трапляються частіше, ніж мідні самородки, то з освоєнням заліза практично зникла проблема дефіциту металу. Залізні ж сокира, рало, меч значно полегшували обробіток важких грунтів (наприклад, глинистих), освоєння лісу, ведення збройних акцій.
Освоєння заліза також, по суті, знімало проблеми видобутку і виготовлення виробів з металів іншої природи. Адже розроблена технологія принципово прийнятна не лише для заліза. Люди навчилися одержувати і підтримувати високу температуру (до двох тисяч градусів), створювати вогнетривкі печі та форми, надавати металу бажаного вигляду. Після "приборкання" заліза настала черга й інших металів (хоча довго такої потреби, по суті, не було, адже, наприклад, марганець, нікель, ртуть, цинк використовувалися значно рідше, причому як домішки до заліза).
З точки зору екологічної, ера металів спричинила чималі негативні наслідки. В доменній печі, образно кажучи, палали і продовжують палати наші ліси (як нинішні, так і викопні — вугілля). Виготовлені з металу предмети (в тому числі й механізми) безмірно збільшили можливості людини щодо вилучення з природи ресурсів — використання лісів, видобування руд тощо. Нарешті, метали дали людству могутню зброю проти того ж самого людства, жертвами якої стали сотні мільйонів людей лише у двох останніх світових війнах.