Обриси ноосферного природокористування. Соціальні системи

Обриси ноосферного природокористування. Хоча нині ще важко вести мову про усталення нового типу природокористування, однак деякі його сутнісні ознаки та підвалини вже простежуються в певних соціальних структурах. Мова йде, зокрема, про:
а) сукупність революційних перетворень в технологіях, матеріалах, комунікаціях та ін., тобто те, що часто називають "третьою" промисловою або, точніше, комп'ютерно-інформаційною революцією;
б) поступову зміну акцентів та пріоритетів у ставленні до світу та людини, що знаходить свій вияв у висуванні на пріоритетні позиції загальнолюдських цінностей, формуванні своєрідної філософії права живої речовини, усвідомленні необхідності морального регулювання відносин людини і природи;
в) формування нової системи світового устрою, котра передбачає ефективні засоби контролю над виробництвом та використанням засобів масового знищення, а також переорієнтація промислового та сільськогосподарського виробництва на замкнені, ресурсозберігаючі технології.

Таким чином, відбуваються корінні зрушення на теренах використання комунікативних, енергетичних, речовинних та процесуальних феноменів. Оскільки образ нового природокористування визначають прориви як у сфері духовній, так і в галузі інформатики та конструювання, то його можна називати як ноосферним, так і інформаційно-конструктивним.

Особливо фундаментальні зрушення відбулися у сфері інформатики. Так, у галузі комп'ютерного забезпечення передовими країнами за чотири десятиліття пройдено шлях від ЕОМ першого покоління, що базувалися на лампах, до ЕОМ четвертого покоління, які використовують надвеликі інтегральні схеми. На черзі — впровадження машин наступного, п'ятого покоління. У промисловості такі машини дають змогу здійснювати автоматизоване управління та проектування з надвисоким рівнем інтеграції, розробляти за короткий час великі обчислювальні машини, створювати інтелектуальні роботи, забезпечувати оптимальні рішення управління, координувати весь процес виробництва (від проектування до збуту); у сфері громадського життя вони уможливлюють реалізацію індивідуального навчання відповідно до рівня знань, спостереження за хворими в лікарнях, переклад з іноземних мов на семантичному рівні; у галузі наукового пізнання — це ефективний та швидкий пошук інформації, автоматичне зондування об'єктів, управління системами різного гатунку і ще багато інших функцій. Докорінно розширюються використовувані класи механізмів, речовин, процесів, які уможливили навіть нечувану для будь-яких інших живих істот річ — вихід у космічний простір, тобто за межі земної біосфери.
Наступні сучасні тенденції зміцнюють впевненість у тому, що ноосферне, або інформатико-конструктивне, природокористування має реальні можливості стати визначальним способом взаємин людини і довкілля, а саме: трансформація інфраструктури соціальних систем; розширення фізичних меж біосфери; створення діючих макроаналогів біосфери.

Соціальні системи, які є суб'єктом впливу на природу, за останнє століття зазнали докорінної зміни власної інфраструктури.
Показовим щодо цього є розподіл населення країни — лідера постіндустріального світу, тобто США, за зайнятістю працюючого населення у різних ділянках роботи. За період з 1850 по 1980 р. частка працюючих У сільському господарстві зменшилася від 49,5 до 2,1%, У промисловості з 33,8 до 22,5%, зате у сфері обслуговування зросла з 12,5 до 28,8%, а на теренах інформатики (діяльність у сфері освіти, науки, культури, фінансів, страхуванні, менеджменті, медицині тощо) збільшувалася стрибкоподібно — від 4,2 до 46,6%. Отже, майже половина працюючого населення зайнята нині у сфері інформатики, і це є найпереконливішим свідченням того, що розвинене суспільство є інформаційним. Подібні тенденції притаманні нині більшості розвинутих країн Європи, Північної Америки, далекосхідної Азії, Австралії та ін.

Відповідні соціальні зрушення виразно свідчать про можливості та динаміку основних типів природокористування. Привласнююче природокористування збереглося в частини аборигенного населення Америки, Африки та Австралії, а також серед маргінальних суб'єктів міських хащ. Продукуюче — інтенсивно зростає у своїх потенціях, але забезпечується незначною кількістю людей. Так само й інноваційне природокористування займає дедалі меншу частину спільноти. Дедалі зростаюча кількість діяльної людності зайнята "ноосферною" працею, наснаженою людським розумом і ним же організованою.

Водночас, якщо взяти світ в його більших регіонах чи навіть в цілому, картина виглядатиме інакше. Так, серед країн "третього світу" до сих пір домінує перший і другий, а частково — і третій типи природокористування. Продукуюче господарювання там екстенсивне, малопродуктивне, а індустріальне виробництво пов'язане, переважно, з обробітком рослинної та тваринної сировини, видобутком мінеральних ресурсів. Країни з централізованою економікою перехідного типу мають відносно потужне, хоча й переважно екстенсивне, продукуюче й іноваційне природокористування. Однак особливості таких спільнот полягають у тому, що виробництво є малоефективним і переважають екофобні тенденції. Та й у світі загалом зрушення у напрямку розвиненого інформаційного суспільства ще не стали визначальними.