Архетипи екологічної культури українського народу. Частина 2

На подібному праміфологічному тлі, вочевидь, і виникає одна з перших сакральних систем українського народу, яка, мов айсберг, припливла до нас за течією часу і на поверхні якої проступали ледь помітні лише деякі частини. Про них ми пізніше дізнаємося з літопису Нестора-літописця:
"І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним Перуна дерев'яного: а голова його була срібна, а вус — золотий, і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош".
Це були старезні боги-кумири полян, деревлян, сіверян та інших праукраїнських племен, яких князь Володимир Великий, розбудовуючи могутню середньовічну державу, перемістив у стольний град, щоб і таким чином — духовно-світоглядним — об'єднати роди і племена у деяку спільноту. Та й у "Слові про Ігорів похід" давні русичі названі Даждь-божими онуками, що, зрозуміло, свідчить про виняткове місце цього Бога в житті наших предків.
Нестор-літописець — християнин і чорноризець — звинувачує поганських богів у всіх смертних гріхах, і це зрозуміло: якщо люди творять поганським кумирам людські треби-жертви, то цілком виправданим є перехід До християнства, яке такі пожертви суворо засуджує. Та, на щастя, збереглися більш давні (принаймні з IX ст.) праукраїнські тексти — "Влес книги", з яких ми дізнаємось:
Боги на Русі не беруть жертви людські ані животини, єдино плоди, овочі, квіти і зерна, молоко і суру питну, на травах настояне, і мед, ніколи живу птицю, ані рибу".
Неважко помітити тому, хто хоч один раз бував на сільських тризнах, перераховано ті ж самі страви, що їх і нині виставляють українські жінки у важку годину.

"Влес книги" досить детально описують навіть первопочатки світу:
"Даремно забуваємо добрі наші старі часи та ідемо, куди невідомо. А так ось ми поглянемо назад, а скажемо, що ми стидаємося Нави правої знати і навколо тирла відати і доуміти. Се бо Дажбо створив нам ове і це, яке єсть світ зорі, нам сяє. 1 в тій безодні повісив Дажбо землю нашу, аби тая удержана була. Так оце душі пращурів суть, і ті світять зорями нам".
У "Влес книгах" Наве і Яве — світи: перший — духовний, другий — матеріальний (порівняй: явний), а очі пращурів — зоряне небо, яке й нині мислиться вмістилищем чистих душ. Додамо, що народна пам'ять навіть на побутовому рівні зберегла знання про таких богів, як Цур (звідси: пращури, відцуратися) та Пек (прислів'я: цур тобі та пек). Мрець у цій системі універсуму — нав.
Давньоукраїнські боги, дохристиянське минуле народу дійсно збереглися на найглибших рівнях його культури. Наприклад, давня молитва, записана на Поліссі, містить такі слова:
"О Перуне, боже наш великий, заклинаємо тебе, оджени від землі нашої всяку нечисть — гради, блискавки, громи, зливи та всякі небажані зміни".
А ось інший сюжет, де йдеться про Дажбога, цього разу віршований; його записано 1965 р. у с Підцир'є Камінь-Каширського району Волинської області:

"Ой ти соловейку, ти ранній пташку.
Ой чого так рано із вир'єчка вийшов?
Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав
З правої ручейки і ключики видав,
З правої ручейки — літо відмикати,
З лівої ручейки — зиму замикати".

У цьому поетичному шедеврі є все: і вирій, і Дажбог, і творіння світу, і його згасання.
Не випадково уже в наш час Левом Силенком, українцем з степової України, який більшу частину свого життя провів у США, зроблена спроба відновлення аутентичного праукраїнського світогляду з вірою у Єдиного Господа з ім'ям Дажбог. Свої синтези він робить на основі висновків філософа та етнолога Володимира Шаяна, втім не завжди посилаючись на них.
"Осіяний Святим Духом, — пише Лев Силенко, — я почув голос предків рідних. Вони в ім'я спасіння нащадків покликали мене звістити РУНВіру (Рідну Українську Національну Віру) в Єдиного Господа з ім'ям Дажбог. Чому з ім'ям Дажбог? У достойного народу ім'я Господа рідне".
Учитель Лев Силенко створив Писання РУНВіри — книгу "Мага Віра", в якій зібрав унікальні свідчення старовинності української духовності та її животворного впливу на мудрість "Авест", "Вед", "Біблії" тощо. У ній стверджується, що Дажбог — Свідомість Світу і Людина постала із Свідомості Світу, яка є водночас Самоволодіючою Всевишнього Силою, тобто Світлом, Безмежністю, Вічністю, Гравітацією, Дією. Дажбог — це дія, яка в людині творить хотіння жити, хотіння бачити себе в дітях своїх, хотіння працювати, учитися, само-стверджуватися і хотіння вмерти в обороні життя, в обороні племені свого, Дажбог — світло животворяще, свята правда. Він милосердний і справедливий всеправедний. Є в РУНВірі й оголошені закони правильного життя, свого роду моральний імператив — сім Законів правильного життя:
1) правильне мислення: Воля, Мета, Відвага;
2) правильне хотіння: Любов, Справедливість, Послідовність;
3) правильне виконання: Відповідальність, Точність, Дисципліна;
4) правильне ставлення до себе: Повноцінне "Я", Незалежне "Я", Узгоджене "Я";
5) правильне харчування: Якісна пожива, Національне вариво, Обрядність;
6) правильна Любов: Співпереживання і Жертвенність, Ненависть і Ощадність, Душевна краса і Вірність;
7) правильна віра: Природне її народження, Блаженне розуміння, Правильне призначення.