Геоморфологічна будова Волинської області. Морфоструктури і морфоскульптури

Хоч рельєф Волинської області на перший погляд здається досить простим і одноманітним, особливо в північній, поліській її частині, проте він має складну будову і не менш складну історію розвитку. В утворенні його брали участь внутрішні (ендогенні) і зовнішні (екзогенні) сили Землі, обумовлені дією льодовиків та їх талих вод, річкових і підземних вод, вітру і рослинних організмів.

Ендогенні сили створили основні нерівності поверхні області, так звані морфоструктури, а екзогенні сили, діючи на ці морфоструктури, урізноманітнювали їх поверхню і формували річкові долини і озерні заглибини, вкривали поверхню моренними суглинками тощо, утворюючи форми, які називають морфоскульптурами.

Аналізуючи геологічну будову Волинської області, можна констатувати на її території такі морфоструктури:

1. Львівсько-Волинська морфоструктура, що являє собою глибоку западину з кристалічним фундаментом на глибині 6-7 тис. м, заповнену потужними шарами палеозойських та мезозойських осадових порід. Ця западина виявлена в рельєфі західною частиною Волинської височини і є прикладом оберненої оротектоніки, при якій тектонічна западина виступає на сучасній поверхні не низовиною, а височиною; Львівсько-Волинська морфоструктура, починаючись у Львівській області і продовжуючись в ПНР, поширена на невеликій, південно-східній частині області.
2. Волино-Подільська морфоструктура виявлена однойменною монокліналлю, яка утворена ступінчастим опусканням докембрійського кристалічного фундаменту в бік Львівсько-Волинського прогину. В рельєфі ця морфоструктура утворює високу рівнину – Волино-Подільське плато, і має пряму оротектоніку.
3. Ковельсько-Ратнівська (Волинська) морфоструктура, в якій докембрійський кристалічний фундамент розташований на глибині 600-2000 м і перекритий лише крейдовими, палеогеновими і четвертинними відкладами. Ця морфоструктура теж має пряму оротектоніку, піднята не дуже високо і служить вододілом між ріками Прип'ять та Західний Буг.

Зазначені морфоструктури ускладнені численними розломами кристалічного фундаменту, які поділили земну кору в межах області на окремі блоки. Найважливіший розлом, що відділяє Львівсько-Волинську і Волино-Подільську морфоструктури від Ковельсько-Ратнівськоі, геологи назвали Володимир-Волинським розломом, який простягається від м. Володимира-Волинського на смт. Голоби і Маневичі. Цей розлом добре виявлений у сучасному рельєфі, тому що він відділяє Волинську височину від Поліської низовини і визначає напрямок р. Стохід (від витоку до с. Угли )та p. Стир (від с. Навіз до с. Старий Чорторийськ).

Крім Володимир-Волинського розлому спостерігаються і інші, наприклад розломи, по яких докембрійський фундамент східцями спускається в бік Волино-Подільської западини. Вони визначають напрямки верхів'їв рік Горині, Стиру та Західного Бугу, долини яких завдяки цьому прорізують Волинську височину, поділяючи її на декілька відтинків.

Морфоструктури – це переважно поховані форми рельєфу, які важко виявити і охарактеризувати повно і детально. На противагу цьому морфоскульптури – це поверхневі, добре видимі форми рельєфу, які досить легко виявити і описати. Ось чому екзогенні форми рельєфу і в цій роботі охарактеризовані і набагато детальніше розмежовані на геоморфологічні райони, ніж морфоструктури. Серед екзогенних форм важливу роль в межах області відіграли материкові зледеніння і ріки. Материкові зледеніння, центр яких розташований далеко на півночі, на так званому Балтійському щиті, двічі досягали території Волинської області. Перший раз – під час окського зледеніння (приблизно 500 тис. років тому) і другий раз – під час дніпровського зледеніння, яке зайняло територію Європи приблизно 200 тис. років тому. Окський льодовик вкривав лише західну частину області, в основному Львівсько-Волинську морфоструктуру, а дніпровський льодовик вкривав переважно її північну частину, приблизно по лінії Любомль – Ковель – Любитів – Старий Чорторийськ.

Відклади окського зледеніння – морени та флювіогляціальні валунні піски, поховані під молодшими відкладами – лесовидними суглинками та алювіальними супісками, і тому не утворюють видимих рельєфних форм. Зате відклади дніпровського зледеніння в багатьох місцях утворюють виразні форми рельєфу: кінцево-моренні горби, флювіогляціальні ози, валунно-суглинисті конуси виносів, відклади прильодовикових озер, які облямовують кінцево-моренні горби. Ці форми рельєфу і відклади, вперше описані П. А. Тутковським ще в 1902 p., простягаються від Любомля на Ковель, Любитів, Маневичі, Старий Чорторийськ, далі на Дубровицю, Володимирець (Ровенська область) та Столин (БРСР).

Льодовики древніх зледенінь, насуваючись на територію області, натикалися тут на дольодовиковий рельєф, представлений головним чином річковими долинами та межиріччями. Здебільшого ці дольодовикові долини поховані під відкладами зледенінь, проте деякі з них збереглися більш або менш чітко. Найвиразнішою є долина прадавньої Прип'яті, яку зайняли води сучасної Прип'яті. Другою великою дольодовиковою долиною є прадолина Стир-Словечно, яка починалась близько с. Затурці і простягалась на Крлки – Старий Чорторийськ і далі на Сарни і Глинне (Ровенська область) та Миклашевичі і Наровлю (БРСР), де з'єднувалася з прадолиною Прип'яті. У межах області ця прадолина займає майже весь простір між сучасними долинами Стоходу і Стиру і виявлена в сучасному рельєфі широкою смугою боліт, які починаються у верхів'ї Стоходу і простягаються на села Вічині, Пожарки, Сокіл, Граддя, Будки і Ровенську область. Прадолина Стир-Словечно не має тепер великої річки, тому вона менш виразна від прадолини Прип'яті.

Давні зледеніння залишили різноманітні четвертинні відклади, представлені переважно валунними пісками, супісками та суглинками, які в північній частині Волинського Полісся досягають 25-50 м, У південній частині Полісся потужність четвертинних відкладів набагато менша (5-10 м), а в багатьох місцях вони відсутні, і там виступають на денну поверхню корінні породи – мергелі крейдові системи. Ці крейдові породи прикриті лише грунтом і являють собою дольодовикову денудаційну поверхню, на якій малопотужні льодовикові відклади були повністю або частково змиті. Отже, у Волинському Поліссі поширені також і денудаційні форми рельєфу (рис. 6).

Рис. 6. Геоморфологічна схема Волинської області (за К. І. Геренчуком):

1 – заплави рік; 2 – надзаплавні тераси р. Прип'яті; 3 – борові (піщані) тераси; 4 – лесові надзаплавні тераси; 5 – кінцево-моренні горби; 6 – флювіогляціальні та озерно-алювіальні рівнини; 7 – карстові форми; 8 – денудаційні хвилясті рівнини; 9 – лесові хвилясті і горбисті рівнини.