Річкові долини Прип'яті і Турії у Волинській області

Річкові долини на Поліссі широкі, не глибокі, без крутих схилів, тому мало виразні. За даними О. М. Маринича, долина р. Прип'яті у Волинській області має заплаву шириною до 2,5 км, першу надзаплавну терасу шириною до 8 км і другу терасу шириною до 10 км на правому березі. Отже, сукупна ширина долини перевищує 20 км. Якщо ж узяти до уваги, що заплава ледве піднімається на 1,5 ж над руслом ріки, перша тераса – на 3-4 м, друга не перевищує висотою першу терасу на 10 м, а межирічні вододіли піднімаються над рікою на 30 м, причому на віддалі від неї на 25-30 км, то стане зрозумілою виключна невиразність розміщення поліських долин та міждолинних вододілів.

Витік р. Прип'яті починається в болотному масиві біля с. Гупали Любомльського району і не має оформленої долини аж до с. Прип'ять. Тільки нижче за течією, в районі смт. Ратне ріка поступово створює заплаву шириною до 2,5 км та маловиразну першу надзаплавну терасу загальною шириною понад 8 км. І заплава, і перша надзаплавна тераса тут дуже заболочені, що є, очевидно, наслідком того, що р. Прип'ять використовує дольодовикову прадолину, заповнену потужними шарами льодовикових і алювіальних пісків, валунних супісків та торфів. Особливо широкою і невиразною долина р. Прип'ять стає на відрізку між селами Ветли і Люб'язь: тут русло ріки розгалужується на численні рукави, які зникають лише при впаданні її в оз. Люб'язь. Згідно з поглядами сучасних геоморфологів, подібні розгалуження русел свідчать про наявність значного зниження висоти корінних порід, викликаного, можливо, тектонічними опусканнями.

Для долин р. Прип'ять характерна досить широка друга надзаплавна тераса, так звана борова, складена пісками і вкрита сосновими лісами (борами). Піски ці відкладені талими льодовиковими (флювіогляціальними) водами. Коли талі льодовикові води спали, то вітри почали перевіювати ці піски і створювати еолові форми рельєфу: параболічні дюни, бархани тощо. Утворення цих форм швидко припинилось, тому що піски заростали псамофітною рослинністю – сосною, шелюгою тощо. Але в наш час, там, де надмірно вирубані соснові ліси, помічається розвіювання пісків і утворення еолових форм.

Виразніші долини мають притоки Прип'яті – Стир, Стохід і Турія.

Долина Турії складається з чотирьох відмінних між собою ділянок:

1. Верхньої – від витоку біля с. Затурці до с. Руди, по якій ріка напрямлена на північний захід і має широку заболочену заплаву.
2. Проривної – між селами Руди і Туричани, на якій долина Турії дуже звужується, врізуючись у крейдові відклади, і змінює північно-західний напрям на північний. Є підстави припустити, що верхній відрізок долини Турії колись був притокою Західного Бугу, але пізніше його перехопила притока Прип'яті – Пратурія. Цей перехват верхньої частини Турії мабуть стався в льодовикову епоху, коли льодовик, що просувався по долині Західного Бугу, загатив Західний Буг і Верхню Турію внаслідок чого їх води повернули на північ і схід в долину Середньої Турії і Стоходу. Можливо, що слідами колишньої долини Турії – притоки Західного Бугу, є заболочене пониження, що тягнеться на села Мосир і Висоцьк.
3. Третя ділянка Турії простягається між с. Туричани і смт. Турійськ, на якій долина знову змінює свій напрямок на північно-східний, стає дещо ширшою, але з виразними схилами, на яких помітні дві тераси, що вирізані в крейдових відкладах і перекриті малопотужним супіщаним алювієм. За смт. Турійськ долина р. Турії знову повертає майже на північ (точніше – північ-північний схід) до с. Тойкут. На цьому відрізку долина врізана в крейдові відклади, добре виявлена, має крім заплави дві тераси і декілька озероподібних розширень, в яких були озера в післяльодовикову епоху.
4. Останній, четвертий відрізок – від с. Тойкут до впадання у Прип'ять. Долина Турії вкладається в долину Прип'яті, розширюється, втрачає виразність схилів; крейдові відклади глибоко розмиті, долина має виключно акумулятивний характер. Долина р. Стохід, як і долина р. Турії, повністю розміщена в межах Волинського Полісся. Починається вона поблизу верхів'я р. Турії у великому болотному масиві декількома потічками (біля сіл Семеринське, Кисилин, Осьмиговичі Локачівського району), які ніби блукають по цьому болоті, утворюючи численні русла. Від с. Осьмиговичі до с. Угли долина Стоходу використовує прадолину Стир-Словечно; тут вона широка, лівий берег вищий з виходами корінних крейдових порід і утворює численні рукави, виправдовуючи свою назву «стохід». Від с. Угли р. Стохід різко повертає на північний захід, покидає прадолину, а її долина стає вужчою, але з численними озероподібними розширеннями. Долина на відрізку від с. Угли до с. Седлище робить велику дугу, повертаючись поступово на північний схід. За с. Седлище р. Стохід вступає в долину Прип'яті, заплава його розширюється, ще більше заболочується і зовсім втрачає чіткі обриси.